Рішення

від 23.08.2013 по справі 910/15027/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15027/13 23.08.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Приватного підприємства "Ітера"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УКМІТ"

про стягнення 12 081,86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Довженко Д.С. - юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "Ітера" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКМІТ" про стягнення з останнього основного боргу в сумі 12 000 грн. та суму штрафних санкцій у розмірі 81,86 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг згідно договору про надання охоронних послуг № 55/01/12 від 01.01.2012 року.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

Неприбуття до судового засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 ГПК України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.01.2012 року між Приватним підприємством "Ітера", далі Охорона, та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКМІТ", далі Замовник, було укладено договір про надання охоронних послуг № 55/01/12, далі Договір, відповідно до предмету якого (п. 1.1 Договору) Замовник замовляє, а Охорона надає охоронні послуги, а саме приймає під охорону об'єкт, вказаний в Дислокації. Вид охорони визначається за згодою сторін, як інспекторсько-сторожова служба охорони.

Згідно пункту 4.1 Договору ціна договору становить 11 000 грн. в тому числі ПДВ щомісяця. Оплата Замовником вартості послуг здійснюється щомісячно до 28 числа поточного місяця. Оплата здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок Охорони після попереднього надання Охороною рахунку для здійснення оплати або без такого (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що сплата Замовником вартості послуг здійснюється після підписання сторонами акту наданих послуг.

Додатковою угодою № 1 від 19.11.2012 року до Договору встановлено вартість охоронних послуг в сумі 17 000 грн. щомісяця з урахуванням ПДВ. Додатковою угодою № 2 від 19.01.2013 року сума за надання охоронних послуг зменшилась до 12 000 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 1.3 Договору Замовник бере на себе зобов'язання приймати послуги та вчасно проводити розрахунки, визначені умовами договору.

На виконання умов Договору позивачем належним чином надані послуги за квітень 2013 року на загальну суму 12 000 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом надання послуг №230 від 30.04.2013 року.

Свої зобов'язання з оплати наданих послуг з охорони за квітень 2013 року відповідач не виконав, у зв'язку з чим за ним за квітень 2013 року утворився основний борг в сумі 12 000 грн., який позивач намагається стягнути.

Позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього додатково штрафні санкції в сумі 81,86 грн. за період прострочення грошового зобов'язання з 30.04.2013 року по 22.07.2013 року.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір надання послуг. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийомки наданих послуг, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 901, 903 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем було направлено відповідачу претензію від 04.06.2013 року № 81 з повідомленням про наявну заборгованість, але станом на 22.07.2013 року заборгованість відповідачем не погашена.

Зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, і позивачем надані докази на підтвердження викладених у позові обставин. Відповідач доказів сплати наданих послуг суду не надав. За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 12 000 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач у позовній заяві посилається ст. 625 ЦК України та надає розрахунок трьох процентів річних, але називає їх штрафними санкціями. Три процента річних є іншим способом захисту порушеного права, які не потрібно ототожнювати із неустойкою, з штрафними санкціями.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних відповідає вимогам вказаної статті.

Оскільки мало місце прострочення оплати послуг за договором, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 81,86 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720, 50 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "УКМІТ", згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.08.2013 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 599, 625, 638, 639, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 55, 194 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч.3 ст. 43, 44, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Ітера" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКМІТ" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКМІТ", 03680, м. Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 37226300, на користь:

- Приватного підприємства "Ітера", 25009, м. Кіровоград, вул. Садова, буд. 61, код ЄДРПОУ 37059196, основний борг в сумі 12 000 грн., три проценти річних в сумі 81,86 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720, 50 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 28.08.2013 року

Суддя Ю.О.Підченко