Рішення

від 25.06.2013 по справі 911/1538/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2013 р. Справа № 911/1538/13

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника Бориспільського прокурора в інтересах держави в особі Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Забудовник», м. Київ

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Астафьєва К.І. (довіреність №1 від 9 січня 2013 року);

від відповідача: Кучина Г.С. (довіреність б/н від 29 травня 2013 року);

від прокуратури: Невзоров О.Б. (посвідчення №016097 від 10 квітня 2013 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Бориспільського прокурора в інтересах держави в особі Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Забудовник» (далі - відповідач) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладений між позивачем та відповідачем договір оренди земельної ділянки від 21 грудня 2010 року не містить істотної умови, передбаченої Законом України «Про оренду землі», а тому є недійсним.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 24 квітня 2013 року та призначено справу до розгляду на 15 травня 2013 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

25 червня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокуратури, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором - орендар) 21 грудня 2010 року укладено договір оренди земельної ділянки.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, розташовану в селі Велика Олександрівка, Бориспільського району Київської області, відповідно до плану що додається (далі - земельна ділянка).

Відповідно до пункту 1.3 договору в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 3220880901:01:001:0303, загальною площею - 1,1450 га під багатоповерхову житлову забудову з об'єктами соціальної інфраструктури, за рахунок земель державної власності в селі Велика Олександрівка, Бориспільського району, Київської області.

Згідно пункту 2.3.1 договору договір укладено на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Спірний договір зареєстровано у Бориспільському районному відділенні Київської обласної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» від 24 грудня 2010 року за №041093800141.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 ст. 4 Цивільного кодексу України передбачено, що актами цивільного законодавства України є Цивільний кодекс, також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Кодексу.

Згідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

З дослідженого судом спірного договору вбачається, що останній не містить такої істотної умови, як: умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Таким чином, позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21 грудня 2010 року, укладеного між позивачем та відповідачем є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки, спірний договір не відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно частини 3 статті 216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

У відповідності до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Законом передбачені особливі наслідки, які застосовуються при визнанні недійсним договору оренди землі, так частиною 4 статті 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

У пункті 2. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду від 29 травня 2013 року за №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, позовна вимога щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Забудовник» повернути Великоолександрівській сільській раді Бориспільського району Київської області земельну ділянку загальною площею 1,1450 га, що знаходиться в адміністративних межах Великоолександрівської сільської ради, цільове призначення під багатоповерхову житлову забудову з об'єктами соціальної інфраструктури, кадастровий номер 3220880901:01:001:0303 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 21 грудня 2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Забудовник» (код ЄДРПОУ 32850921) та Великоолександрівською сільською радою Бориспільського району Київської області (код ЄДРПОУ 04363484), який зареєстровано у Бориспільському районному відділенні Київської філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» від 24 грудня 2010 року за №041093800141 щодо земельної ділянки загальною площею 1,1450 га, що знаходиться в адміністративних межах Великоолександрівської сільської ради, цільове призначення під багатоповерхову житлову забудову з об'єктами соціальної інфраструктури, кадастровий номер 3220880901:01:001:0303.

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Забудовник» (код ЄДРПОУ 32850921) повернути Великоолександрівській сільській раді Бориспільського району Київської області (код ЄДРПОУ 04363484) земельну ділянку загальною площею 1,1450 га, що знаходиться в адміністративних межах Великоолександрівської сільської ради, цільове призначення під багатоповерхову житлову забудову з об'єктами соціальної інфраструктури, кадастровий номер 3220880901:01:001:0303.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Забудовник» (код ЄДРПОУ 32850921) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001, символ звітності банку 206 - 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 26 червня 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.