Рішення

від 20.08.2013 по справі 910/10263/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10263/13 20.08.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медік-О-Планет"

до Приватного підприємства "Неовен"

про стягнення 10 222,46 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Міхова Н.Ф. (директор згідно наказу № 30 від 21.02.2011 р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.08.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медік-О-Планет" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Неовен" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 10222, 46 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 015-2009 КП від 07.09.2009 року, з яких 7514, 00 грн. основного боргу, 443, 28 грн. 3% річних, 2265, 17 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/10263/13, розгляд справи призначено на 25.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2013 року судом відкладено розгляд справи на 30.07.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, неповним виконанням вимог ухвали суду.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. на лікарняному, справу № 910/10263/13 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року суддя Босий В.П. прийняв справу № 910/10263/13 до свого провадження. Розгляд справи призначено на 20.08.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 31.07.2013 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з лікарняного, справу № 910/10263/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П.

Представник відповідача в судове засідання 20.08.2013 року не з'явився, про свою відтніть суд не повідомив, вимоги ухвали суд від 30.07.2013 року не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача вимоги ухвали суду виконано частково, надані оригінали доказів для огляду в судовому засіданні, надані документ по справі, а саме витяг з ЄДРПОУ на відповідача та позивача, відповідно до яких, адреса вказана в витягу з ЄДРПОУ є такою ж, як вказано в позовній заяві, а саме: 03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2009 року між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) укладено договір купівлі-продажу № 015-2009КП (далі по тексту - договір).

Відповідно до умов договору (п.1.1.), позивач продає, а відповідач купує вироби медичного призначення на умовах та за ціною та в кількості, вказаними у рахунках-фактурах, які складаються до кожної окремої партії товару.

Згідно п. 1.2. договору, договір вступає в силу від дати підписання та діє до повного проведення розрахунків між сторонами.

Відповідно п. 2.1. договору, позивач зобов'язується на протязі строку дії договору забезпечувати постачання відповідачеві продукції у строки та на умовах, що визначені у рахунка-фактурах на кожну окрему партію товару.

Згідно п.2.2. договору, відповідач зобов'язується прийняти і розрахуватись за товар у строки та на умовах, що визначені у рахунка-фактурах на кожну на кожну окрему партію товару.

Відповідно п.3.2.2. за необґрунтовану затримку при розрахунку за продукцію згідно умов, передбачених рахунками-фактурами на кожну окрему партію товару, відповідач виплачує пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 4.1. договору. Оплата партії товару проводиться на умовах, вказаних у рахунках-фактурах згідно розділу 1 даного договору.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно видаткових накладних № МП-0000444 від 25.03.2011 року, №МП-0000558 від 05.04.2011 року, №МП-0000577 від 06.04.2011 року, № МП-0000656 від 14.04.2011 року, №МП-0000832 від 12.05.2011 року, № МП-0000851 від 13.05.2011 року, відповідачу було поставлено товар на загальною вартістю - 7914, 00 грн.

Відповідачем було частково виконано свої зобов'язання, на рахунок позивача за видатковою накладною №МП-0000333 від 25.03.2011 року були перераховані грошові кошти у розмірі 400 грн., інші свої зобов'язання, щодо перерахування 7514, 00 грн. відповідачем здійснено не було, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 7514, 00 грн.

Позивач у позовній заяви також просить стягнути з відповідача 2265, 17 грн. пені, 443, 28 грн. 3% річних.

Відповідачем свою заборгованість щодо основного боргу було визнано повністю, що підтверджено печаткою підприємства та підписом уповноваженої особи на акті звірки взаєморозрахунків станом на 11.04.2013 року.

За твердженням позивача сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу № 015-2009КП від 07.09.2009 року на момент подання позову (30.05.2013 року) відповідачем не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медік-О-Планет" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір купівлі-продажу № 015-2009КП від 07.09.2009 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору купівлі-продажу № 015-2009КП від 07.09.2009 року, видаткових накладних № МП-0000444 від 25.03.2011 року, №МП-0000558 від 05.04.2011 року, №МП-0000577 від 06.04.2011 року, № МП-0000656 від 14.04.2011 року, №МП-0000832 від 12.05.2011 року, № МП-0000851 від 13.05.2011 року відповідачу поставлено товар на загальну суму 7914, 00 грн.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують вищевказані накладні, скраплені печатками та підписані уповноваженими особами двох сторін, на загальну суму 7914, 00 грн.

Відповідачем було частково виконано свої зобов'язання, на рахунок позивача за видатковою накладною №МП-0000333 від 25.03.2011 року були перераховані грошові кошти у розмірі 400 грн., інші свої зобов'язання, щодо перерахування 7514, 00 грн. відповідачем здійснено не було, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 7514, 00 грн.

Отже, судом встановлено, що станом на момент подання позовної заяви (30.05.2013 року) та вирішення спору (20.08.2013 року) основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 7514, 00 грн. доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору купівлі-продажу № 015-2009КП від 07.09.2009 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 7514, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу № 015-2009КП від 07.09.2009 року в сумі 7514, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 7514, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних в розмірі 443, 28 грн. за період з 25 квітня 2011 року по 27 травня 2013 року підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в матеріалах справи розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за період з 25 квітня 2011 року по 27 травня 2013 року в розмірі 2265, 17 грн. підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 4, 6 ст. 230 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено , санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). При цьому статтею 3 вказаного закону, встановлено обмеження щодо розміру, зокрема вказано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (184 днів).

Відповідно до здійсненого судом розрахунку, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 25.04.2011 року по 25.10.2011 року.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 7514.00 25.04.2011 - 25.10.2011 184 7.7500 % 0.042 %* 587.12 Таким чином, загальна сума пені за договором, що підлягає стягненню з відповідача складає 587, 12 грн.

Отже, станом на момент подання позовної заяви (30.05.2013 р.) та вирішення спору (20.08.2013 р.) заборгованість відповідача перед позивачем складає 8544, 40 грн. (7514, 00 грн. основного боргу + 443, 28 грн. 3% річних + 587, 12 грн. пені = 8544, 40 грн.), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медік-О-Планет" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам. Таким чином на відповідача покладається 84% (1445,22 грн.) судового збору, а на позивача 16% (275,28 грн.) судового збору.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Неовен" (03124, м. Київ, вул.. Миколи Васеленка 7-А, код ЄДРПОУ - 30220559; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медік-О-Планет" (03039, м. Київ, вул.. Голосіївська, 7, корп. 1, код ЄДРПОУ - 36464071) 7514 (сім тисяч чотирнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 443 (чотириста сорок три) грн. 28 коп. 3 % річних, 587 (п'ятсот вісімдесят сьоми) грн. 12 коп. пені та судовий збір у розмірі 1445 (одна тисяча чотириста сорок п'ять) грн. 22 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.08.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко