Постанова

від 09.08.2013 по справі 2а-10089/12/0170/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 серпня 2013 р. (16 год. 41 хв) Справа №2а-10089/12/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., представника позивача Болібкової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Виробничо-комерційної фірми «Титан»

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Виробничо-комерційна фірма «Титан» звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000892301 на загальну суму 488385,78 грн. та № 000902301 на загальну суму 640562,22 грн. Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків податкового органу про безтоварний характер господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ «Бренд Строй», БВП «Строитель Плюс», ПП «Базис Торг», ПП «Севелістрой», КП «Альянс», оскільки господарські операції з вказаними контрагентами виконані реально, оформлені всі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані товари (роботи, послуги) використані в господарській діяльності позивача, тобто при проведенні перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення, відповідач дійшов необґрунтованих висновків щодо нікчемності правочинів за угодами на поставку товарів (надання послуг), укладеними позивачем з вище вказаними контрагентами. У зв'язку з цим позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0000892301 на загальну суму 488385,78 грн. та № 000902301 на загальну суму 640562,22 грн. прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, скерував до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання (участь у селекторній нараді у ГУ Міндоходів АР Крим). Обґрунтованість правової позиції відповідача викладена у письмових запереченнях на позов, в яких останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (т.1 а.с. 82-85).

Суд усною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про відкладення розгляду справи у зв'язку участю представника відповідача у селекторній нараді у ГУ Міндоходів АР Крим, оскільки неявка представника сторони - юридичної особи, з зазначених обставин, не може бути перешкодою для судового розгляду з урахуванням приписів ч.7 ст.56 КАС України, і відповідач, як юридична особа мав можливість забезпечити явку до суду своїх інших представників. Суд також зазначає, що обов'язковість особистої участі відповідача у порядку статті 120 КАС України ухвалами суду по вказаній справі не визнавалась.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у ній матеріалами за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Сакська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Виробничо-комерційна фірма «Титан» зареєстроване Виконавчим комітетом Сакської міської ради АР Крим 12.12.2000р., про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідка серії АБ № 436837 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та статут.

Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 31.01.2001р. за № 176/112.

Виробничо-комерційна фірма «Титан» зареєстровано, як платник податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію № 200046880 від 07.02.2001р., індивідуальний податковий № 31250010187.

Таким чином, судом встановлено, що Виробничо-комерційна фірма «Титан» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та має право звертатися з позовом відповідно до КАС України щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного, враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що в період з 26.07.2012р. по 08.08.2012р. Сакською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Виробничо-комерційної фірми «Титан» (ЄДРПОУ 31250013) з питань своєчасності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36135567), БВП «Строитель Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Севелістрой» (ЄДРПОУ 35096833), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468282) за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., за результатами якої складений акт № 599/22-00/31250013 від 22.08.2012р.

Відповідно до висновків наведено акту встановлено порушення:

- ч. 1,ч.5 ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВКФ «Титан» з ТОВ «Бренд Строй» код ЄДРПОУ 36135567, БВП «Строитель Плюс» код ЄДРПОУ 31263808, ПП «Базис Торг» код ЄДРПОУ 36165986, ПП «Севелітстрой» код ЄДРПОУ 35096833, КП «Альянс» код ЄДРПОУ 32468182;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.185.1 ст. 185 Розділу V Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями) від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ встановлено завищення податкового кредиту на суму 430 186,55 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» код ЄДРПОУ 36135567, БВП «Строитель Плюс» код ЄДРПОУ 31263808, ПП «Базис Торг» код ЄДРПОУ 36165986, ПП «Севелітстрой» код ЄДРПОУ 35096833, КП «Альянс» код ЄДРПОУ 32468182.

- ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Розділу ІІІ Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями) від 2 грудня 2010 року № 2755 - VІ встановлено завищення валових витрат на суму 2511635,10 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 620115,96 грн., у т. ч. податку на прибуток за ставкою 25% за 2009 рік - І квартал 2011 року на суму 528248,53 та податку на прибуток за ставкою 23% за 2-4 квартали 2011 року на суму 91687,43 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» код ЄДРПОУ 36135567, БВП «Строитель Плюс» код ЄДРПОУ 31263808, ПП «Базис Торг» код ЄДРПОУ 36165986, ПП «Севелітстрой» код ЄДРПОУ 35096833, КП «Альянс» код ЄДРПОУ 32468182.

- встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з ТОВ «Бренд Строй» код ЄДРПОУ 36135567, БВП «Строитель Плюс» код ЄДРПОУ 31263808, ПП «Базис Торг» код ЄДРПОУ 36165986, ПП «Севелітстрой» код ЄДРПОУ 35096833, КП «Альянс» код ЄДРПОУ 32468182 за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.;

- не підтверджено реальність проведених господарських операцій з ТОВ «Бренд Строй» код ЄДРПОУ 36135567, БВП «Строитель Плюс» код ЄДРПОУ 31263808, ПП «Базис Торг» код ЄДРПОУ 36165986, ПП «Севелітстрой» код ЄДРПОУ 35096833, КП «Альянс» код ЄДРПОУ 32468182 за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

На підставі акту перевірки Сакською ОДПІ АР Крим ДПС України винесені податкові повідомлення-рішення від 05.09.2012р.:

- № 0000892301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 488385,78 грн. у тому числі 415353,21 грн. за основним платежем та 73032,57 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000902301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 640562,22 грн. у тому числі 544402,71 грн. за основним платежем та 966159,51 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з вищевказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду з позовною заявою щодо їх оскарження.

Оцінюючи правомірність рішень відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність прийняття Сакською ОДПІ АР Крим ДПС України оскаржуваних податкових повідомлень - рішень , судом встановлено наступне.

За період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. ВКФ «Титан» задекларувало валові витрати у сумі 9604593грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. встановлено їх завищення на загальну суму 2511635,10 грн.

Перевіркою встановлено, що на порушення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Розділу ІІІ Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями) від 2 грудня 2010 року № 2755 - VІ завищено валові витрати на суму 2511635,10 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 620115,96 грн., у т. ч. податку на прибуток за ставкою 25% за 2009 рік - І квартал 2011 року на суму 528248,53 та податку на прибуток за ставкою 23% за 2-4 квартали 2011 року на суму 91687,43 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» код ЄДРПОУ 36135567, БВП «Строитель Плюс» код ЄДРПОУ 31263808, ПП «Базис Торг» код ЄДРПОУ 36165986, ПП «Севелітстрой» код ЄДРПОУ 35096833, КП «Альянс» код ЄДРПОУ 32468182.

Встановлено, що постачальниками ВКФ «Титан» у період, що перевірявся, були ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36135567), БВП «Строитель Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Севелістрой» (ЄДРПОУ 35096833), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468282), які мають ознаки "фіктивності" та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Також, у акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою не встановлено документального підтвердження з підписами посадових осіб ВКФ «Титан», які свідчили про внутрішньогосподарський рух ТМЦ.

В ході проведення перевірки була отримана та використана інформація щодо даних контрагентів, а саме: акт від 06.04.2012 р. № 29/22/36165567 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бренд Стой» (код за ЄДРПОУ 36165567) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року»; акт від 06.04.2012 р. № 28/22/35096833"Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Севелістрой» (код за ЄДРПОУ 35096833) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року"; акт від 11.04.2012 р. № 36/22/32468182 "Про неможливість проведення зустрічної звірки КП "Альянс" (код за ЄДРПОУ 32468182) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03. 2012 року"; акт від 06.04.2012 р. № 10/22/36165986 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Базис-Торг» (код за ЄДРПОУ 36165986) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року"; акт від 06.04.2012 р. № 29/22/36165567 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бренд строй» (код за ЄДРПОУ 36165567) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року".

З акту перевірки вбачається, що висновки про порушення позивачем положень Податкового кодексу України та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зроблені відповідачем внаслідок оцінки взаємовідносин позивача з названими вище контрагентами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон № 996).

Згідно зі ст. 1 Закону № 996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону № 996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо заниження ВКФ «Титан» податку на прибуток по взаємовідносинам з наведеними вище контрагентами виникли у період до набрання чинності Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), суд перевіряє їх відповідність Закону України " "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, який втратив чинність з 01.01.2011 року, однак, підлягає застосуванню до зазначених спірних правовідносин.

Питання щодо дії нормативно-правових актів у часі розглядалося Конституційним Судом України в Рішеннях №1-зп від 13.05.1997, №1-рп/99 від 09.02.1999 та №3-рп/20014 від 05.04.2001, у яких зазначено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції, яка діяла у період охоплений проведеною перевіркою), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено що, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств")

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно з п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Суд також зазначає, що, оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо заниження ВКФ «Титан» з наведеними вище контрагентами виникли у період після набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-YI (зі змінами та доповненнями), до них підлягають застосуванню норми розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-YI (зі змінами та доповненнями) "Податок на прибуток підприємств".

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та його контрагентами - постачальниками ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36135567), БВП «Строитель Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Севелістрой» (ЄДРПОУ 35096833), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468282) у періоді, що перевірявся, були укладені угоди на постачання товарів, робіт (послуг).

Відтак, між ВКФ «Титан» та ТОВ «Бренд Строй» укладено договори купівлі-продажу № 19/05-1/67 від 19.05.2010 та № 04/01-1/33 від 01.01.2011.

Відповідно до умов договорів ТОВ «Бренд Строй» зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а ВКФ «Титан» зобов'язується прийняти та сплатити його вартість.

На виконання умов договорів ВКФ «Титан» відповідно до видаткових накладних отримала від ТОВ «Бренд Строй» будівельних матеріалів на загальну суму 1528286.22 грн. отримані будівельні матеріали оприбутковано у бухгалтерському обліку підприємства по Дебету рахунків 20 - Кредиту рахунку 631 на суму 1528286,22 грн. ПДВ відображено по Дебету рахунку 644 - Кредиту рахунку 631 у сумі 254714,37 грн.

Податкові накладні, отримані від ТОВ «Бренд Строй» відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних відповідних звітних періодів ВКФ «Титан» на загальну суму 1528286,22 грн., у тому числі ПДВ 254714,37 грн.

Згідно Додатків № 5 до Декларацій з ГІДВ за відповідні періоди ВКФ «Титан» включено до складу податкового кредиту від ТОВ «Бренд Строй» суму ПДВ у розмірі 213 956,00 грн.

Податкові накладні, суми сплаченого (нарахованого) податку, за якими підприємство включило до складу податкового кредиту, оформлені згідно з вимогами діючого законодавства та надійшли до підприємства у відповідних періодах, що підтверджується записами у реєстрі отриманих податкових накладних .

Отримані послуги сплачені грошовими коштами через розрахунковий рахунок ТОВ «Бренд Строй» у загальній сумі 1526702,94 грн., у тому числі ПДВ 254450.49 грн., згідно платіжних доручень, які відображені в журналі ордеру по Дебету рахунку 631 «Розрахунки с постачальниками» та картці рахунку 631 по взаєморозрахункам з ТОВ «Бренд Строй».

В бухгалтерському обліку ВКФ «Титан» взаєморозрахунки з ТОВ «Бренд Строй» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 відображено наступним чином: Заборгованість станом на 01.01.2009 року 0,00 грн. Отримано товарів - 1528286.22 грн. Сплачено - 1526702.94 гри. Заборгованість станом на 31.03.2012- 1583,44 грн.

Використання будівельних матеріалів підтверджено наданими актами виконаних робіт (дивись додаток № 1 до висновку) у повному обсязі. Товари, придбані у ТОВ «Бренд Строй» використані при виконанні робіт для замовників: КГІ «Коммунальник», ТОВ «Стройтонгарант», ТОВ «Осавиахім», ТОВ «Парус СБ України», Лесновській селищної ради.

Між ВКФ «Титан» та ПП «Севелітстрой» 05.05.2008 укладено договір № 06/05- 1/115 відповідно до умов якого ПП «Севелітстрой» якісно власними і привернутими силами зобов'язується виконати будівельні роботи об'єкта, розташованого за адресою: м. Саки, вул. Будівельна, відповідно до затвердженої кошторисної документації. Склад робіт наступний: здійснення вертикального планування території-виїмка/підсипка грунт, виконання підготовчих робіт, виконання земляних робіт по пристрою котловану будівлі, пристрій фундаментів будівлі, зведення каркаса будівлі, пристрій покрівельного покриття, пристрій водостічної системи будівлі, виконання внутрішніх обробних робіт, виконання робіт по вентиляції і кондиціюванню, пристрій тепло генераторної з устаткуванням і підключенням до системи газопостачання, пристрій світлової реклами, пристрій зовнішніх мереж, інші роботи, вказані в узгодженому сторонами кошторисі.

Загальна сума договору згідно договірної ціни 4900000,00 грн., сума договору є динамічною. Авансовий платіж складає - 1000000,00 грн. (один мільйон грн.). Термін оплати протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання договору.

Остаточний розрахунок виробляється поетапно, відповідно до актів виконаних робіт. Всі платежі за договором здійснюються в безготівковій формі - шляхом перерахування. На виконання умов договору ВКФ «Титан» перераховано 57000,00 грн.. згідно платіжних доручень, які відображені в журналі ордеру по Дебету рахунку 631 «Розрахунки с постачальниками» на загальну суму 57000,00 грн., в тому числі ПДВ 9500,00 грн.

В бухгалтерському обліку ВКФ «Титан» взаєморозрахунки з ПП «Севелітстрой» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 відображено наступним чином: Дебіторська заборгованість станом на 01.01.2009 року - 240199,50 грн. Отримано товарів - 0.00 грн. Сплачено 57000,00 грн. Дебіторська заборгованість станом на 31.03.2012 - 297199,60 грн.

Проведені господарські операції знайшли своє відображення у податковому обліку.

Податкові накладні, отримані від ПП «Севелітстрой» відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних відповідних звітних періодів ВКФ « Титан» на загальну суму 57000.00 грн., у тому числі ПДВ 9500,00 грн.

Податкові накладні, суми сплаченого (нарахованого) податку, за якими підприємство включило до складу податкового кредиту, оформлені згідно з вимогами діючого законодавства та надійшли до підприємства у відповідних періодах, що підтверджується записами у реєстрі отриманих податкових накладних .

Використання будівельних робіт в особистій господарський діяльності підтверджено на підставі таких документів (податкових накладних, актів виконаних робіт та ін.).

Між ВКФ «Титан» КП «Альянс» укладено договір підряду №05/01-9 від 05.01.2009р. Предмет договору є зобов'язання КП «Альянс» виконати за завданням замовника роботи відповідно до проектно-кошторисної документації. Замовник зобов'язується прийняти і сплатити дану роботу: будівельні роботи по прокладці каналізаційного колектора за адресою: р. Саки, вул. Морська. Ціна договору 300 000.00 гри., в тому числі ПДВ -50001,00 грн.

Оплата по відбувається поетапно на розрахунковий рахунок підрядчика. Термін дії договору з 05.01.2009 по 30.06.2009.

На виконання умов договорів ВКФ «Титан» відповідно до актів виконаних робіт отримала від КП «Альянс» послуг на загальну суму 252499,57 грн., в тому числі ПДВ - 42083,27 грн.

Усього в січні 2009 року ВКФ «Титан» відповідно до актів прийомки виконаних підрядних робіт отримано від КП «Альянс» робіт на загальну суму 252499,57 грн., в тому числі ПДВ 42083,27 грн.

Отримані ВКФ «Титан» роботи оплачені через розрахунковий рахунок. За період з 01.01.2009 по 31.03.2012 перераховано грошових коштів у сумі 44500,00 грн.

Оплата на загальну суму 44500,00 грн., в тому числі ПДВ 7416,66 грн. відображена в журналах-ордерах по рахункам 631 «розрахунки з постачальниками» та 311 «Розрахунковий рахунок».

В бухгалтерському обліку ВКФ «Титан» взаємовідносини з КП «Альянс» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 відображено наступним чином: дебіторська заборгованість станом на 01.01.2009 - 208000.00 грн.. отримано підрядних робіт на суму 252500,00 грн.. оплачено постачальнику 44500.00 грн. Заборгованість станом на 31.03.2012 - відсутня.

Проведені господарські операції знайшли своє відображення у податковому обліку.

Податкові накладні, отримані від КГІ «Альянс» відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних відповідних звітних періодів ВКФ «Титан» на загальну суму 44500,00грн., у тому числі ПДВ 7416,66 грн.

Згідно Додатку № 5 до Декларації з ПДВ за січень 2009 року ВКФ «Титан» до складу податкового кредиту по взаєминам з КП «Альянс» віднесено суму ПДВ у розмірі 3333,33 грн.

Податкові накладні, суми сплаченого (нарахованого) податку, за якими підприємство включило до складу податкового кредиту, оформлені згідно з вимогами діючого законодавства та надійшли до підприємства у відповідних періодах, що підтверджується записами у реєстрі отриманих податкових накладних .

Використання будівельних робіт в особистій господарський діяльності підтверджено на підставі таких документів (податкових накладних, актів виконаних робіт та ін.).

Між ВКФ «Титан» та ПП «Базис Торг» укладені договори купівлі-продажу: №28/07-1/60 від 28.07.2009 та №01/10-1/201 від 01.10.2010. Відповідно предмету договорів Продавець зобов'язується передати у власність покупця будівельні матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх вартість.

Ціна договору №28/07-1/60 від 28.07.2009 складає 950000,00 грн. Даний договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2009 року.

Ціна договору №01/10-1/201 від 01.10.2010 складає 950000,00 грн. Даний договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 30.09.2011 року.

На виконання умов договорів ВКФ «Титан» відповідно до видаткових накладних отримало від ПП «Базис Торг» будівельних матеріалів на загальну суму 361302,80 грн., в тому числі ПДВ 60217,06 грн.

Усього ВКФ «Титан», відповідно видаткових накладних отримано будівельних від ПП «Базис Торг» на загальну суму 361302,80 грн., в тому числі ПДВ 60217,06 грн.

Отримані ВКФ «Титан» роботи оплачені через розрахунковий рахунок. За період з 01.01.2009 по 31.03.2012 перераховано грошових коштів у сумі 361300,00 грн.

Оплата на загальну суму 361300,00 грн., в тому числі ПДВ 60216,67 грн. відображена в журналах-ордерах по рахункам 631 «Розрахунки з постачальниками» та 311 «Розрахунковий рахунок».

В бухгалтерському» обліку ВКФ «Титан» взаємовідносини з ПП «Базис Торг» за період з 01.01.20909 по 31.03.2012 відображено наступним чином: заборгованість станом на 01.01.2009 - 0,00 грн., отримано підрядних робіт на суму 361302,80 грн., оплачено постачальнику 361 1300,00 грн. Заборгованість станом на 31.03.2012 - 2,80 грн.

Проведені господарські операції знайшли своє відображення у податковому обліку.

Податкові накладні, отримані від ПП «Базис Торг» відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних відповідних звітних періодів ВКФ «Титан» на загальну суму 361302.80грн., у тому числі ПДВ 60217,06 грн.

Згідно Додатку № 5 до Декларації з ПДВ у відповідних періодах ВКФ «Титан» до складу податкового кредиту по взаєминам з ПП «Базис Торг» віднесено суму ПДВ у розмірі 38548,24 грн.

Податкові накладні, суми сплаченого (нарахованого) податку, за якими підприємство включило до складу податкового кредиту, оформлені згідно з вимогами діючого законодавства та надійшли до підприємства у відповідних періодах, що підтверджується записами у реєстрі отриманих податкових накладних .

Використання отриманих послуг в особистій господарський діяльності підтверджено актами виконаних робіт. Будівельні роботи реалізовані КП «Коммунальник», ТСМД №45 по вул. Интернациональній в м. Саки, СакськомуРайпо. Лесновській селищної раді.

Між ВКФ «Титан» та БВП «Строитель-Плюс» укладені договори на виконання будівельних робіт №01/06-4/586 від 01.06.2010, № 01/06-1/583 від 01.06.2010, №01/06- 2/584 від 01.06.2010, №01/06-3/585 від 01.06.2010, №01/10-5/1068 від 01.10.2010, № 15/10- 6/1140 від 15.10.2010, № 29/11-7/1392 від 29.11.2010, №01/12-8/1534 від 01.12.2010, №10/12-9/1535 від 10.12.2010, № 01/04-1/320 від 14.03.2011, № 15033/501 від 15.03.2011. №19042/502 від 19.04.2011, №4/746 від 16.05.2011, №6/884 від 01.07.2011, № 7/885 від 06.07.2011.

Виконання умов договору підтверджено актами виконаних робіт.

Усього ВКФ «Титан» відповідно актів виконаних робіт отримано будівельних робіт від БВП «Строитель-Плюс» на загальну суму 3127174,00 грн., в тому числі ПДВ 521195,67 грн.

Отримані ВКФ «Титан» роботи оплачені через розрахунковий рахунок. За період з 01.01.2009 по 31.03.2012 перераховано грошових коштів у сумі 1119899,41 грн.

Оплата на загальну суму 1119899,41 грн., в тому числі ПДВ 186649,90 грн. відображена в журналах-ордерах по рахункам 631 «Розрахунки з постачальниками» та 311 «Розрахунковий рахунок».

В бухгалтерському обліку ВКФ «Титан» взаємовідносини з БВП «Строитель-Плюс» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 відображено наступним чином: отримано підрядних робіт на суму 3127171,00 грн., оплачено постачальнику 1119899,41 грн.

Проведені господарські операції знайшли своє відображення у податковому обліку.

Податкові накладні, отримані від ПП «Базис Торг» відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних відповідних звітних періодів ВКФ «Титан» на загальну суму 989095,19 грн., у тому числі ПДВ 164849,20 грн.

Згідно Додатку № 5 до Декларації з ПДВ у відповідних періодах ВКФ «Титан» до складу податкового кредиту по взаєминам з ПГІ «Базис Торг» віднесено суму ПДВ у розмірі 164849,20 грн.

Податкові накладні, суми сплаченого (нарахованого) податку, за якими підприємство включило до складу податкового кредиту, оформлені згідно з вимогами діючого законодавства та надійшли до підприємства у відповідних періодах, що підтверджується записами у реєстрі отриманих податкових накладних .

Податкові накладні - є звітними податковими документами та одночасно розрахунковими, що підтверджують правомірність включення платником податку сум ПДВ до податкового кредиту.

Використання отриманих послуг в особистій господарський діяльності підтверджено актами виконаних робіт. Будівельні роботи реалізовані КП «Коммунальник», ТОВ «Осприй Солар», Лесновській селищної раді.

До того ж, під час розгляду справи судом була призначена судово-економічна експертиза, згідно із висновкам № 222/12 від 29.07.2013р.р. якої, встановлено, 1. Висновки акту перевірки від 22.08.2012 №599/22-00/31250013 первинними бухгалтерськими та податковими документами ВКФ «Титан» по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року - завищення податкового кредиту на суму 164849,00 грн., завищення валових витрат на суму 1019240.26 гри. не підтверджено.

Отримання будівельних робіт від БВГІ «Строитель-Плюс» на загальну суму 3127174.00 грн., в тому числі ПДВ 521195,67 грн. підтверджено актами виконаних робіт, журналами-ордерами та картками розрахунків

Використання будівельних матеріалів в особистій господарський діяльності підтверджено на підставі податкових накладних, актів виконаних робіт.

Оплата виконаних робіт, отриманих від БВП «Строитель-Плюс» первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ВКФ «Титан» підтверджено (банківськими виписками, платіжними дорученнями, журналом ордером та картками розрахунків) у загальній сумі 1119899,41 грн., в тому числі ПДВ 186649,90 грн.

Правильність формування сум податкового кредиту первинними бухгалтерськими та податковими документами ВКФ «Титан» в період часу, що перевірявся на суму 430 186,55 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» код ЄДРПОУ 36135567, БВП «Строитель Плюс» код ЄДРПОУ 31263808, ПП «Базис Торг» код ЄДРПОУ 36165986. ІІГІ «Севелітстрой» код ЄДРПОУ 35096833, КП «Альянс» код ЄДРПОУ 32468182 підтверджено.

Показники податкової звітності, викладені в деклараціях з податку на прибуток ВКФ «Титан» за періоди з 01.01.2009 по 30.03.2012 первинними бухгалтерськими та податковими документам підтверджено.

Висновки акту перевірки від 22.08.2012 №599/22-00/31250013 по фінансово-господарським операціям ВКФ «Титан» з ТОВ «Бренд Строй», БВП «Строитель Плюс». ПП «Севелітстрой», КП «Альянс» первинними бухгалтерськими та податковими документами ВКФ «Титан» не підтверджено.

Реальність здійснення фінансово-господарських операцій ВКФ «Титан» з ТОВ «Бренд Строй», БВП «Строитель Плюс», ПП «Севелітстрой», КП «Альянс» первинними бухгалтерськими та податковими документами ВКФ «Титан» підтверджено.

Постачання будівельних матеріалів та будівельних робіт підтверджено видатковими накладними та актами виконаних робіт, зведеними регістрами бухгалтерського обліку ВКФ «Титан».

Оплата підтверджено платіжними дорученнями, банківськими виписками зведеними регістрами бухгалтерського обліку ВКФ «Титан».

Використання в господарський діяльності підтверджено актами виконаних робіт та зведеними регістрами бухгалтерського обліку ВКФ «Титан» по рахунку 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками» (додатки № 1 - 4 до висновку).

Відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Згідно з ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд, дослідивши даний висновок судово-економічної експертизи в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384 КК України), яким під час дослідження використовувались методи документальної перевірки та співставлення (виконувались арифметичні розрахунки, проводилась перевірка правильності заповнення реквізитів бухгалтерських документів, здійснювалося співставлення поставки та оплати товарів, зіставлялися дані первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, зіставлялися дані первинних податкових документів та регістрів податкового обліку, зіставлялися дані податкового обліку та податкової звітності, зіставлялися дані податкового та бухгалтерського обліку), а також зіставивши його з іншими доказами у справі, не знаходить підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів встановлених висновком експерта по даній справі. Дані про заінтересованість експерта в розгляді справи відсутні, його висновки об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам, відповідають первинним та додатковим документам позивача, наявним в матеріалах справи.

Так, оцінивши в порядку ст. 86 КАС України висновок судово-економічної експертизи № 222/12 від 29.07.2013 року, суд зазначає, що висновок експерта узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами, тому суд погоджується з наведеним висновком судово-економічної експертизи та приймає його до уваги при винесенні рішення.

Суд вважає, що наведені вище первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Відтак, приймаючи до уваги, що валові витрати ВКФ «Титан» по взаємовідносинам контрагентами-постачальниками підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача, вказані витрати є валовими витратами у розумінні ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94- ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР(зі змінами та доповненнями) та у розумінні приписів 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено вартість товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2511635,10 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36135567), БВП «Строитель Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Севелістрой» (ЄДРПОУ 35096833), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468282), у зв'язку з чим, висновок податкового органу про заниження ВКФ «Титан» податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з вказаними контрагентами в періоді, що перевірявся, на загальну суму 620115,96 грн. є необґрунтованим. Відтак, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 640562,22 грн. у тому числі 544402,71 грн. за основним платежем та 966159,51 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є протиправним.

Усе вищевикладене в повній мірі стосується й донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

ВКФ «Титан» задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період, що перевірявся, у сумі 1170116,00 грн.

За висновками акту Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС ВКФ «Титан» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість за період, що перевірявся у сумі 856080,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36135567), БВП «Строитель Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Севелістрой» (ЄДРПОУ 35096833), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468282) за період 01.01.2009р. по 31.03.2012р. встановлено його завищення в зв'язку з чим, внаслідок вказаного порушення перевіряючими встановлено заниження суми податку на додану вартість в розмірі 430186,55 грн.

Як було зазначено вище, в акті перевірки податковим органом зроблений висновок про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36135567), БВП «Строитель Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Севелістрой» (ЄДРПОУ 35096833), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468282) господарських операцій через порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених даними контрагентами позивача з постачальниками та покупцями.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36135567), БВП «Строитель Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Севелістрой» (ЄДРПОУ 35096833), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468282) угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся на суму 430186,55 грн.

Податкові накладні на загальну суму ПДВ 430186,55 грн. мають всі необхідні реквізити, та відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних відповідних податкових періодах та внесені до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо заниження ВКФ «Титан» податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками виникли у період до набрання чинності Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), суд перевіряє їх відповідність Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями), який також втратив чинність з 01.01.2011 року, однак, підлягає застосуванню до зазначених спірних правовідносин.

Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Виходячи з положень вказаних норм закону, суд, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, приходить до висновку про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

В свою чергу, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

При цьому, в силу п. 9.8 ст. 9 даного Закону реєстрація діє до дати її анулювання.

З матеріалів справи вбачається, що на час здійснення ВКФ «Титан» господарських операцій з його контрагентами-постачальниками, останні були зареєстровані платниками ПДВ.

Таким чином, позивачем під час формування податкового кредиту по взаємовідносинам з його контрагентами до 01.01.2011р. були дотримані положення Закону України "Про податок на додану вартість".

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з контрагентами-постачальника був сформований також позивачем за період після набрання чинності Податкового кодексу України, отже до спірних правовідносин щодо заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам з вказаним контрагентом у вказані періоди підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України від 02.10.2012 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом Державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Оскільки, як було вказано вище, з матеріалів справи вбачається, що на час здійснення ВКФ «Титан» господарських операцій з контрагентами-постачальниками, останні були зареєстровані як платник ПДВ, позивачем під час формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними контрагентами у 2011р. були дотримані положення Податкового Кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу, що, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Частиною 4 ст. 91 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичних осіб - контрагентів позивача ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36135567), БВП «Строитель Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Севелістрой» (ЄДРПОУ 35096833), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468282) на момент укладення угод з позивачем.

В акті перевірки також відсутні посилання на внесення до Єдиного державного реєстру таких записів, а навпаки вказані ідентифікаційні коди Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України контрагентів позивача: ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36135567), БВП «Строитель Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Севелістрой» (ЄДРПОУ 35096833), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468282), який привласнюються внаслідок реєстрації юридичної особи у єдиному державному реєстрі.

З аналізу укладених між позивачем та контрагентами договорів та інших первинних бухгалтерських документів вбачається, що вони мають необхідні реквізити.

Отже контрагенти позивача, як юридичні особи, були наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мали, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Крім того, суд звертає увагу, що діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок контролювати при отриманні податкової накладної, та включення на її підставі суми ПДВ до податкового кредиту, визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплаті) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Відповідальною за сплату податку до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку цього податку, а не контрагент такої особи. Уразі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за сплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про порушення вимог податкового законодавства на акт від 06.04.2012 р. № 29/22/36165567 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бренд Стой» (код за ЄДРПОУ 36165567) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року»; акт від 06.04.2012 р. № 28/22/35096833"Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Севелістрой» (код за ЄДРПОУ 35096833) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року"; акт від 11.04.2012 р. № 36/22/32468182 "Про неможливість проведення зустрічної звірки КП "Альянс" (код за ЄДРПОУ 32468182) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03. 2012 року"; акт від 06.04.2012 р. № 10/22/36165986 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Базис-Торг» (код за ЄДРПОУ 36165986) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року"; акт від 06.04.2012 р. № 29/22/36165567 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бренд строй» (код за ЄДРПОУ 36165567) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року", то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту.

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акти перевірки контрагентів позивача, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про порушення ВКФ «Титан» під час здійснення правочинів з ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36135567), БВП «Строитель Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Севелістрой» (ЄДРПОУ 35096833), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468282) вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його контрагентів стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені податковим законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави кошті отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідом суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного орган державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 203 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна і сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Викладені в акті перевірки дані також ґрунтуються на даних досудового слідства по кримінальній справі № 69-0146 порушеної за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема, - ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36135567), БВП «Строитель Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Севелістрой» (ЄДРПОУ 35096833), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468282).

В акті перевірки вказано, що у ході досудового слідства було встановлено, що група осіб документально оформлювала неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг або виконання робіт, після чого, вказані завідомо підроблені документи передавались замовниками «послуг» із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток приватних підприємств для подальшого зниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Поряд з цим акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36135567), БВП «Строитель Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Севелістрой» (ЄДРПОУ 35096833), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468282) з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів, робіт (послуг).

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентами, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Слід відзначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаній кримінальній справі, а отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

Разом з цим, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Слід вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, передбаченого податковим законодавством, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Сакської ОДПІ АР Крим ДПС від 05.09.2012р. № 0000892301 та № 0000902301 є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням вказаного суд не приймає до уваги доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати, пов'язані з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.10.2012р. по справі призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримське експертне бюро" .

Відповідно до резолютивної частини зазначеної ухвали, витрати по проведенню судово-економічної експертизи віднесено на позивача - Виробничо-комерційну фірму «Титан».

29.07.2013р. справа № 2а-10089/12/0170/19 повернулась з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське експертне бюро" з висновком № 222/12 від 29.07.2013р. судово-економічної експертизи.

Згідно з рахунком ТОВ «Кримське експертне бюро» № 222/12 від 12.11.2012р. сума за експертний висновок по справі № 2а-10089/12/0170/19 складає 23584,00 грн.

Позивач здійснив оплату вартості проведення судово-економічної експертизи у справі в загальному розмірі 235884,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 198 від 07.12.2012р. на суму 23584,00 грн.

Оплата позивачем судового збору в розмірі 2146,00 грн. за вимоги майнового характеру підтверджується платіжним дорученням № 164 від 12.09.2012р.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146,00 грн., та витрати, пов'язані з розглядом справи щодо проведення судово-економічної експертизи в розмірі 23584,00 грн., здійснення сплати яких документально підтверджено платіжними дорученнями, які знаходяться у матеріалах справи.

Під час судового засідання, яке відбулось 09.08.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 14.08.2013 року.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 05.09.2012р. № 0000892301.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 05.09.2012р. № 0000902301.

4. Стягнути на користь Виробничо-комерційної фірми «Титан» (96500, АР Крим, м. Саки, вул. Полтавська, б. 5 Е, код за ЄДРПОУ 31250013) 2146 грн. (дві тисячі сорок шість грн. 00 коп.) судового збору з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

5. Стягнути на користь Виробничо-комерційної фірми «Титан» (96500, АР Крим, м. Саки, вул. Полтавська, б. 5 Е, код за ЄДРПОУ 31250013) витрати, пов'язані з розглядом справи щодо проведення судово-економічної експертизи в розмірі 23584,00 грн. (двадцять три тисячи п'ятсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.