Постанова

від 27.08.2013 по справі 826/11886/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2013 року № 826/11886/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Будтранссервіс»

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2013 №0006242280, №0006232280, №0006222280

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Будтранссервіс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.05.2013 №0006242280, №0006232280, №0006222280.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач мав всі передбачені законодавством підстави для віднесення коштів, сплачених контрагенту до складу валових витрат, а суми ПДВ, сплачені даним підприємством - до податкового кредиту.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення. При цьому відповідач стверджує, що особа, яка значаться директором контрагента позивача, засуджена за вчинення злочину, передбаченого статтею 205 КК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на те, що в судове засідання 12.08.13р. відповідач не з'явився, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З 08.04.2013р. по 09.04.2013р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС (далі - відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Будтранссервіс» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «Люкстрім» (код ЄДРПОУ 37960868) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено Акт № 11115/22-80/36281140 від 16.04.2013 року.

Перевірку проведено на підставі наказу від 02.04.2013р. №664/22.8-02, виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС та згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем:

п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 110 491,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 в сумі 35 033,00грн., за ІІ квартал 2012 в сумі 49 292,00 грн., за ІІІ квартал 2012 в сумі 26 166,00 грн., у тому числі ІІ квартал 2012 року 50 310,00 грн.;

п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 105 229,00 грн., в т.ч. по періодам: березень 2012 року - 33 365,00 грн., квітень 2012 року - 22 881,00 грн., травень 2012 року - 7 317,00 грн., червень 2012 року 26 808,00 грн., липень 2012 року - 14 858,00 грн.

На підставі висновків про порушення вищезазначених законодавчих норм відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 07.05.2013р.:

№0006242280, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 50 310,00 грн.,

№0006222280, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 110 491,00 грн. та нарахована штрафна (фінансова) санкція у сумі 27 623,00 грн.;

№0006232280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 105 229,00 грн. та нарахована штрафна (фінансова) санкція у сумі 26 307,00 грн.

Прийняття зазначених рішень мотивовано наступними обставинами.

Актом перевірки встановлено, що відповідно до договору субпідряду на виконання будівельних робі №1 від 01.03.2012, ТОВ «БК «Будтранссервіс», іменоване в подальшому Субпідрядник, в особі директора Каленського Л.І., що діє на підставі Статуту підприємства, яке є платником податку на прибуток на загальних підставах та ТОВ «Люкстрім», іменоване в подальшому Субсубпідрядник, в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту підприємства, яке є платником податку на прибуток на загальних підставах, уклали цей договір про наступне: субпідрядник доручає, а субсубпідрядник бере на себе виконання загально - будівельних робіт - житловий будинок з підземним паркінгом по вул. Здолбунівська, 11-В (будівельна адреса вул. Здолбунівська, 13) у Дарницькому районі м. Києва.

На виконання умов договору ТОВ «Люкстрім» оформлено акти здачі - приймання виконаних робіт та виписано податкові накладні ТОВ«БК «Будтранссервіс», за рахунок чого позивачем сформувало собі податковий кредит на загальну суму 105 229,90 грн. Дані податкові накладні та акти здачі - приймання виконаних робіт зазначені в акті перевірки.

Також, в акті перевірки вчинено запис про те, що Дарницьким районним судом м. Києва від 31.07.2012 року розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу № 2602/1413/12 по обвинуваченню ОСОБА_2, у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст.205, ч.2 ст. 358 КК України.

В ході судового розгляду справи представник відповідача надав копію вироку Дарницького районного суду по вищезазначеній справі №2602/1413/12, яким встановлено, що в листопаді 2011 року на прохання невстановленої особи ОСОБА_2, зареєстрував в органах державної влади на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Люкстрім». ОСОБА_2, згідно Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є засновником ТОВ «Люкстрім». Незважаючи на те, що зазначене підприємство зареєстроване в державних органах влади як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_2 взяв участь у його реєстрації не з метою здійснення господарської діяльності, як передбачено статутом ТОВ «Люкстрім», а з метою прикриття незаконної діяльності невстановленої слідством особи. Крім того, ОСОБА_2 на прохання невстановленої слідством особи з метою реєстрації вказаного суб'єкта господарювання в державних органах влади підписав статутні та реєстраційні документи ТОВ «Люкстрім».

Так, використовуючи ТОВ «Люкстрім» для прикриття незаконної діяльності невстановлені слідством особи уникли від контролю за своєю діяльністю зі стороні контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи.

Незаконна діяльність ОСОБА_2, який на прохання невстановлені слідством особи зареєстрував ТОВ «Люкстрім», здійснювалася в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2, винним себе визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та суду показав, що дійсно в листопаді 2011 року він на прохання ОСОБА_3 зареєстрував в органах державної влади на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Люкстрім», який в подальшому використовували для прикриття незаконної діяльності, невстановлені слідством особи та уникнення від контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи.

Показання підсудного є достовірними, узгоджуються з матеріалами справи.

Відповідач вказує на те, що у ТОВ «Люкстрім» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутні фактичні дії, які спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що податкові накладні, виписані позивачу його контрагентом, не можуть бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту, а укладена угода між ними є нікчемною.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 01.08.2013р. судом було витребувано у позивача письмові пояснення керівника та відповідальних осіб щодо особи, які представляли контрагентів позивача при укладенні угоди та виконання робіт (передачі товарів) та докази фактичного виконання робіт (передачу товару).

Позивачем пояснень посадових осіб щодо осіб, з якими укладалися договори, якими постачався товар, надано не було.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві.

Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 р. у справі № 1-33/2004 (справа про призначення судом більш м'якого покарання) роз'яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.

Як зазначив Конституційний Суд України, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Визначаючи права та обов'язки платника ПДВ, законодавець виходив з принципу їх справедливого співвідношення. Реалізація господарюючим суб'єктом законодавчо закріпленої свободи підприємницької діяльності не повинна йти в розріз із зазначеним принципом.

Оскільки контрагент позивача зареєстрований внаслідок вчинення злочину для прикриття протиправної діяльності, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з посиланнями відповідача на те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом є нікчемними правочинами, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян