Ухвала
від 22.08.2013 по справі 2а-14860/12/2670
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14860/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФВП Груп» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФВП Груп» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000276227 та № 000277227 від 19 червня 2012 року, № 000467227 від 04 вересня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «ФВП Груп» з питань правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Облнафтобуд Альянс» (код ЄДРПОУ 35772595) за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 3983/22-7/36273386 від 01 червня 2012 року.

В акті перевірки зафіксовано наступні порушення: 1) пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 87 094,00 грн., в т.ч. по періодах: за 1 квартал 2009 року на суму 70 427,00 грн., за півріччя 2009 року на суму 78 760,00 грн., за 9 місяців 2009 року на суму 87 094,00 грн., за 2009 рік на суму 87 094,00 грн. З урахуванням вимог ст. 102 ПК України встановлено заниження податку на прибуток в сумі 16 667,00 грн., в т.ч. по періодам: за півріччя 2009 року на суму 8 333,00 грн., за 9 місяців 2009 року на суму 16 667,00 грн., за 2009 рік на суму 16 667,00 грн.; 2) пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 69 675,00 грн., в т.ч. по періодах: січень 2009 року - 2 833,00 грн., лютий 2009 року - 8 000,00 грн., березень 2009 року - 45 508,00 грн., серпень 2009 року - 4 188,00 грн., березень 2010 року - 9 146,00 грн. З урахуванням вимог ст. 102 ПК України встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 13 334,00 грн., в т.ч. по періодам: серпень 2009 року - 4 188,00 грн., березень 2010 року - 9 146,00 грн.

На підставі акту перевірки № 3983/22-7/36273386 від 01 червня 2012 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 000276227 від 19 червня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16 668,00 грн., з яких 13 334,00 грн. - за основним платежем, а 3 334,00 грн., - за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 000277227 від 19 червня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 20 834,00 грн., з яких 16 667,00 грн. - за основним платежем, а 4 167,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, на підставі акту перевірки № 3983/22-7/36273386 від 01 червня 2012 року та рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 5398/10/12-114 від 31 серпня 2012 року, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 000467227 від 04 вересня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 88 034,00 грн., з яких 70 427,00 грн. - за основним платежем, а 17 607,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФВП Груп» зареєстровано Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 14 листопада 2008 року, взято на податковий облік у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 17 листопада 2008 року, зареєстровано як платник податку на додану вартість 16 грудня 2008 року.

01 січня 2009 року між ТОВ «ФВП Груп» (орендар), та ТОВ «Облнафтобуд Альянс» (орендодавець), укладений договір оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) № 01/01-09, згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння складське приміщення за адресою: Київська область, с. Тарасівка, вул. Шевченка, 67, загальною площею 200 кв.м.. Розмір орендної плати складає 200,00 грн. за місяць в т.ч. ПДВ 33,33 грн. за один кв.м.

Факт виконання умов укладеного договору оренди підтверджується актом прийому-передачі від 01 січня 2009 року, рахунками-фактури на загальну суму 418 050,00 грн., податковими накладними на загальну суму 418 050,00 грн., в т.ч. ПДВ 69 675,00 грн.

Крім того, на виконання умов договору оренди позивачем сплачені кошти на загальну суму 418 050,00 грн., в т.ч. ПДВ 69 675,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з відповідною відміткою банку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, складське приміщення за адресою: Київська область, с. Тарасівка, вул. Шевченка, 67, загальною площею 200 кв.м., що є предметом договору оренди, використовувалось у власній господарській діяльності для зберігання поставлених контрагентами товарів, що підтверджується наявними в матеріалах справи: контрактом № 21-01/09 від 05 січня 2009 року, договором поставки товарів № 06/01-09 від 06 січня 2009 року, договором поставки товарів № 05/01-09 від 05 січня 2009 року, відповідними рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними та банківськими виписками.

З матеріалів справи вбачається, що на час існування спірних правовідносин ТОВ «Облнафтобуд Альянс» було належним чином зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, а свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Облнафтобуд Альянс» анульовано лише 14 серпня 2009 року.

28 серпня 2009 року ТОВ «Облнафтобуд Альянс» отримано нове свідоцтво платника ПДВ, яке було анульоване 27 січня 2011 року.

Згідно з протоколом допиту обвинуваченого ОСОБА_4 від 10 серпня 2011 року, повідомлено, що він зареєстрував на своє ім'я ТОВ «Облнафтобуд Альянс» на пропозицію знайомого ОСОБА_5 за винагороду, жодних документів підприємства не складав та не підписував.

Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 01 червня 2011 року, повідомлено, що покази ОСОБА_4 завідомо неправдиві, на момент створення ТОВ «Облнафтобуд Альянс» не був знайомий з ОСОБА_4 та не мав з ним ніякого спілкування з приводу реєстрації підприємства.

Висновком експерта № 402-ВКД від 02 серпня 2011 року встановлено, що підписи у податкових деклараціях з додатками з податку на додану вартість у період з січня 2009 року по червень 2009 року та у податкових деклараціях з податку на прибуток за півріччя 2008 року, за 2008 рік, за перший квартал 2009 року, за півріччя 2009 року виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом.

Пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1 п. 7.5 цього Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення № 000276227 та № 000277227 від 19 червня 2012 року, № 000467227 від 04 вересня 2012 року, оскільки сума податкового кредиту за відповідний період підтверджується відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на протокол допиту обвинуваченого, протокол допиту свідка та висновок експерта, оскільки вони не є належними та допустимими доказами в розумінні КАС України порушення позивачем податкового законодавства, та не підтверджують протиправності дій позивача щодо заниження податку на прибуток та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

З приводу висновків податкового органу в акті перевірки щодо нікчемності правочинів колегія суддів зазначає, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФВП Груп» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.

СудКиївський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення22.08.2013
Оприлюднено02.09.2013
Номер документу33219525
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-14860/12/2670

Ухвала від 19.09.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бившева Л.І.

Ухвала від 22.08.2013

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Хрімлі О.Г.

Постанова від 26.02.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Шрамко Ю.Т.

Ухвала від 31.10.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Шрамко Ю.Т.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні