Рішення

від 30.08.2013 по справі 908/2531/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 34/83/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

69001, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна,21/Шаумяна,4

Інформаційний центр тел. (061) 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2013 Справа № 908/2531/13

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представника: позивача - Маньчина А.В., довіреність № 44808/13 від 12.08.2013 р.; від відповідача - не з'явився.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/2531/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Стандарт» (юридична адреса: 69023, м. Запоріжжя, вул. Будівельників, 23; поштова адреса: 69006, м. Запоріжжя, а/с 103, скорочено ТОВ «Регіон Стандарт»);

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20-г, скорочено ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод»);

про стягнення суми

Сутність спору:

ТОВ «Регіон Стандарт» заявлено позовні вимоги до ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» про стягнення з відповідача 9942,23 грн. основного боргу, 303,17 грн. пені, 125,65 грн. 3 % річних, 11,38 грн. втрат від інфляції, за договором № Т 01/22/1184 транспортно-експедиційного обслуговування від 01.12.12 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.07.2013 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно номер провадження 34/82/13, справу призначено до розгляду на 21.08.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за період: грудень 2012 року - березень 2013 року позивач надавав відповідачу послуги на виконання умов договору № Т 01/22/1184 транспортно-експедиційного обслуговування від 01.12.12 р., що підтверджується підписаними без розбіжностей та зауважень актами-звітами за період: грудень 2012 - березень 2013 року, на загальну суму 9942,23 грн. Розрахунки між сторонами проводяться у розмірі 100% за фактично надані послуги в кожному звітному місяці в строк не пізніше 5-ти банківських днів з дати підписання акту-звіту з доданими розрахунками сум, наданого позивачем до 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.4 договору), але ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» за надані послуги не розрахувався. Відповідно до пункту 4.4 договору № Т 01/22/1184 транспортно-експедиційного обслуговування від 01.12.12 р. та ст. 625 ЦК України відповідачеві нараховано 303,17 грн. пені, 125,65 грн. 3 % річних, 11,38 грн. втрат від інфляції. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Регіон Стандарт» посилається на ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. ст. 3, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 599, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 222 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 54, 55, 61, 64, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

21.08.2013 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від ТОВ «Регіон Стандарт» надійшла заява про збільшення суми позовних вимог, в якій позивач зазначає, що при поданні позовної заяви до суду не було враховано акту-звіту експедитора № Т/01280213-063 від 28.02.2013 р. на суму 1606,46 грн., підписаного сторонами, відповідно виставленого та неоплаченого відповідачем рахунку № Т/0213-063 від 28.02.2013 р. на цю суму, та просить стягнути з ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» суму основного боргу у розмірі 11548,69 грн., пені у розмірі 340,34 грн., 3 % річних у розмірі 141,13 грн. та інфляційних витрат у розмірі 12,98 грн. Вказану заяву прийнято до розгляду судом, розгляд справи відкладено на 30.08.13 р.

Представник ТОВ «Регіон Стандарт» в судовому засіданні підтримала заявлений позов з урахуванням заяви від 21.08.2013 р.

ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», відповідач по справі, відзиву на позов не надало, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалось, про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином. Ухвали суду було направлено на адресу відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.08.2013 р.: 69000, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 20-г, що відповідає вимогам ст. 64 ГПК України.

За заявою представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2012 року ТОВ «Регіон Стандарт» (експедитор) та ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» (замовник) укладено договір № Т 01/22/1184 транспортно-експедиційного обслуговування (далі - договір № Т 01/22/1184) з урахуванням протоколу врегулювання розбіжностей від 28.02.13 р.

Відповідно до п. 1.1 договору № Т 01/22/1184, замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов'язання від свого імені за рахунок коштів замовника за винагороду здійснювати послуги замовнику, пов'язані з прийманням і здачею вагонів замовника по станції Запоріжжя Ліве з оформленням і правом підпису усієї необхідної документації в електронному і паперовому вигляді з використанням електронного ключа, а також укладати з третіми особами угоди для організації перевезення вантажів замовника. Розрахунки з третіми особами, за виконані угоди з організації перевезення вантажів замовника, здійснює експедитор.

Згідно п. 7.1 договору № Т 01/22/1184 він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.13 р.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Статтею 3 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 931 Цивільного кодексу Країни передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Пунктом 3.1 договору № Т 01/22/1184 визначено, що вартість послуг за цим договором визначається протоколами погодження ціни, які є невід'ємною частиною цього договору. Вартість договору за місяць визначається відповідно до акту-звіту звітного періоду, що підписуються сторонами по факту виконання послуг, передбачених даним договором. Сума цього договору - сума всіх актів-звітів за весь період дії договору.

Згідно п. 2.2.9 договору № Т 01/22/1184, замовник зобов'язаний приймати, погоджувати (підписувати) та відправляти звіти, акти-звіти експедитора протягом 5 банківських днів з дати їх отримання від експедитора. У разі виникнення розбіжностей по звітам, актам-звітам, клієнт зобов'язаний погодити (підписати) звіт, акт-звіт (в той же строк) з розбіжностями та обов'язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей.

На виконання зазначеного пункту договору № Т 01/22/1184, сторонами були підписані акти-звіти за період: грудень 2012 - березень 2013 року, що були надані позивачем, без розбіжностей та зауважень, а саме: № Т/01311212-10 від 31.12.2012 р. на суму 3297,30 грн.; № Э/1212-19 від 31.12.2012 р. на суму 1260 грн.; № Д.п./01310113-003 від 31.01.2013 р. на суму 1260 грн.; № Т/01310113-004 від 31.01.2013 р. на суму 1858,01 грн.; № Т/01280213-063 від 28.02.2013 р. на суму 1606, 46 грн.; № Д.п./01280213-064 від 28.02.2013 р. на суму 1260 грн.; № П/01280213-070 від 28.02.2013 р. на суму 43,92 грн.; № Эл.кл./01280213-070 від 28.02.2013 р. на суму 963 грн.

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування. Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки клієнта.

Відповідно до п. 2.2.5 договору № Т 01/22/1184, відповідач зобов'язується проводити оплату наданих послуг в порядку, передбаченому цим договором.

Розрахунки між сторонами проводяться у розмірі 100% за фактично надані послуги в кожному звітному місяці в строк не пізніше 5-ти банківських днів з дати підписання акту-звіту з доданими розрахунками сум, наданого експедитором до 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.4 договору № Т 01/22/1184).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Виходячи з вищенаведеного, та враховуючи, що відповідачем докази оплати наданих послуг в сумі 11548,69 грн. не надано, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Вимоги щодо стягнення неустойки позивач обґрунтовує пунктом 4.4 договору № Т 01/22/1184, яким передбачено, що за порушення замовником строків будь-яких платежів, передбачених п. 3.4 цього договору, замовник сплачує експедитору пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ , що діяла на період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Перерахувавши суму пені за період: з 11.01.13 р. по 05.07.13 р. судом встановлено, що загальний розмір пені становить 348,63 грн., тому вимоги підлягають задоволенню в заявленій сумі 340,34 грн.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Фактичні втрати від інфляції за період: січень-червень 2013 року, за підрахунками суду складають 19,12 грн., тому вимоги про стягнення 12,98 грн. втрат від інфляції судом задовольняються.

Судом перевірено розрахунок 3% річних позивача та встановлено, що за період: з 11.01.13 р. по 05.07.13 р. правильною сумою 3% річних є - 141 грн. 10 коп., тому щодо 3% річних позов підлягає частковому задоволенню.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20-г, ідентифікаційний код юридичної особи: 00191247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Стандарт» (юридична адреса: 69123, м. Запоріжжя, вул. Будівельників, 23; поштова адреса: 69006, м. Запоріжжя, а/с 103, ідентифікаційний код юридичної особи: 32341022) 11548 (одинадцять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 69 коп. основного боргу, 340 (триста сорок) грн. 34 коп. пені, 141 (сто сорок одна) грн. 10 коп. 3 % річних, 12 (дванадцять) грн. 98 коп. втрат від інфляції, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 07 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.09.2013 р.

Суддя А.О. Науменко