Рішення

від 13.08.2013 по справі 0540/4228/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий в 1 інстанції Владимирська І.М.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Биліни Т.І., Соломахи Л.І.,

при секретарі Сачко І.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Березовської Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Петровського районного суду міста Донецька від 26 червня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Милосердие» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

5 вересня 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що з 14 липня 2011 року він працював у товаристві з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Милосердне» на посаді торгового представника з заробітною платою відповідно до штатного розкладу 1300 грн. на місяць, яка з березня 2012 року відповідачем не виплачувалась, і за період з березня 2012 року по 17 серпня 2012 року сума заборгованості з виплати заробітної плати склала 7150 грн. Протягом періоду роботи він не скористався правом на перебування в плановій відпустці. У серпні 2012 року він подав заяву про звільнення за власним бажанням з 17 серпня 2012 року. На час звільнення заробітна плата не була йому виплачена. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4127 грн.76 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача на його користь 6000,00 грн., та судові витрати у розмірі 400 грн.

Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 26 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ТОВ «Милосердие» на користь ОСОБА_1 одноразово: 986,29 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З ТОВ «Милосердие» на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 229,40 грн.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. Апелянт посилається на те, що судом безпідставно відмовлено у стягненні заборгованості по заробітній платі, оскільки з платіжних відомостей вбачається, що підпис від його імені ставила стороння людина. Ним в судовому засіданні надано докази на підтвердження того, що відпусткою він не скористався, а суд відмовив у задоволенні вимог про стягнення грошової компенсації. Він зазнав моральних страждань через порушення відповідачем трудового законодавства, які підлягають відшкодуванню, а саме: затримана видача трудової книжки, розрахунок з ним проведений несвоєчасно, він втратив можливість працевлаштуватися та мав докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Представник відповідача Березовська Є.О. просила залишити рішення суду без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 відповідно до наказу №268-309 від 14 липня 2011 року та наказу №140-309 від 17 серпня 2012 року з 14 липня 2011 року до 17 серпня 2012 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, який згідно наданої довідки при звільненні не виплатив належні йому при звільненні платежі і остаточний розрахунок з ним був проведений 12 вересня 2012 року.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та вимоги закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку по день фактичного розрахунку є обгрунтованими і підлягають задоволенню, оскільки на день звільнення не були своєчасно виплачені належні звільненому працівникові суми. При цьому суд правильно врахував, що період затримки розрахунку на день фактичного розрахунку складає 19 днів, середньоденна заробітна плата позивача - 51, 91 грн., а тому з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку 986,29 грн. (19 днів х 51,91 грн.) .

Доводи апелянта про те, що суд безпідставно відмовив у стягненні заборгованості по заробітній платі, апеляційний суд вважає необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач не надав суду достатньо доказів про те, що ТОВ «Милосердие» не виплачувало йому заробітну плату. Відповідачем надані платіжні відомості про сплату позивачу заробітної плати за спірний період, де наявний розпис позивача. Його заперечення про те, що підпис від його імені робила стороння людина, нічим не підтверджений, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи позивач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не заявляв.

Доводи апелянта про те, що він не використав відпустку та має право на грошову компенсацію, яку йому відповідач при звільненні не виплатив, спростовані наданими відповідачем в судове засідання доказами: показаннями свідків, заявою позивача про надання відпустки, наказом про надання відпустки.

Доводи апелянта про те, що суд неправильно відмовив в задоволенні вимог про стягнення 400 грн. за надання правової допомоги, не спростовують висновків суду, оскільки позивачем суду надана світлокопія квитанції про сплату ним за надання юридичних послуг (за консультацію та написання позову) 400 грн. Суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що позивач не надав суду оригінал вказаної квитанції про сплату на користь ФОП ОСОБА_3 зазначеної суми, в судовому засіданні адвокат участі не приймав, доказів на підтвердження часу, витраченого на надання йому правової допомоги саме по вказаній цивільній справі не надано.

За таких обставин у вказаній частині рішення суду апеляційний суд визнає правильним, а висновки суду такими, що не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим їм органом моральної шкоди працівнику проводиться у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Проте, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували провину відповідача в несвоєчасному працевлаштуванні позивача.

Але, як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1, свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, крім іншого, обґрунтовував також порушенням відповідачем строків видачі трудової книжки, затримкою розрахунку, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, але ці обставини суд першої інстанції не врахував.

А тому, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди належить скасувати та ухвалити в ці частині нове рішення про часткове задоволення та стягнення на користь позивача з відповідача на відшкодування моральної шкоди 500 грн.

Рішення суду в частині стягнення судового збору на користь держави підлягає зміні і з відповідача з урахуванням положень ст. 88 ЦПК України належить стягнути судовий збір в розмірі 344,10 грн. (вимоги майнового характеру - 229,40 грн., вимоги немайнового характеру - 114,70 грн.).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 частково задовольнити.

Рішення Петровського районного суду міста Донецька від 26 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Милосердие» (юридична адреса: 86080, Донецька область, Ясинуватський район, сел. Спартак, вул. Леніна, 1ф, код ЄДРПОУ 24810592) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Донецька, ІНН НОМЕР_1) на відшкодування моральної шкоди 500 (п'ятсот) гривень.

Рішення Петровського районного суду міста Донецька від 26 червня 2013 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Милосердие» (юридична адреса: 86080, Донецька область, Ясинуватський район, сел. Спартак, вул. Леніна, 1ф, код ЄДРПОУ 24810592) на користь держави судовий збір в розмірі 344 (триста сорок чотири) грн. 10 коп. за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050» (ознака 80)), код ЄДРПОУ суду 02891428, пункт 1.8, розрахунковий рахунок-31212206780004, отримувач Державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район, ЄДРПОУ - 38033949, МФО - 834016, банк : ГУ ДКУ у Донецькій області.

В решті рішення Петровського районного суду міста Донецька від 26 червня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.М. Пономарьова

Судді Т.І. Биліна

Л.І. Соломаха

.