Постанова

від 15.08.2013 по справі 814/1997/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 року Справа № 814/1997/13-а

м. Миколаїв

14:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030 до відповідача:Приватного підприємства «Ливим», вул. Московська, 44, кв. 15, м. Миколаїв, 54017, вул. Нікольська, 18-Б, кв. 3, м. Миколаїв, 54000 про:стягнення податкового боргу в сумі 2901,74 грн., В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ або позивач) звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Ливим» (надалі - Підприємство або відповідач) податкового боргу з податку на прибуток в сумі 2901,74 грн.

Представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутністю (ар. с. 24-25).

Ухвала суду від 24.05.2013 і повістки від 27.06.2013, що були направлені за місцезнаходженням відповідача, повернулись без вручення адресату (ар. с. 20-23, 31-36). Частиною 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (частина 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Враховуючи це, справу було розглянуто у письмовому провадженні.

Дослідивши докази, суд встановив.

09.01.2007 Підприємство було взято на облік як платник податків за № 140312228, що підтверджується довідкою від 13.01.2012 № 50/29 (ар. с. 5).

У «Податковій декларації з податку на прибуток підприємства» за 3 квартали 2012 року (ар. с. 7-8) Товариство самостійно визначило суму податкового зобов'язання - 1480 грн. Згідно з підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації за календарний квартал подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України). Враховуючи це, Підприємство мало сплатити вказану суму не пізніше 19.11.2012 року. Як вказано у розрахунку позовних вимог (ар. с. 4), залишок податкового боргу за цією декларацією складає 1421,74 грн. (за рахунок переплати на рахунку відповідача).

У «Податковій декларації з податку на прибуток підприємства» за 2012 рік (ар. с. 9-10) Товариство самостійно визначило суму податкового зобов'язання - 1480 грн. Згідно з підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації за календарний квартал подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України). Враховуючи це, Підприємство мало сплатити вказану суму не пізніше 21.03.2013. Як вказано у розрахунку позовних вимог (ар. с. 4), залишок податкового боргу за цією декларацією складає 1480 грн.

20.11.2012 позивачем було виставлено відповідачу податкову вимогу № 1208, яка була повернута до органів ДПІ без вручення (ар. с. 16). Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Підприємство податкову вимогу не погасило, тому згідно з пунктом 60.6 статті 60 Податкового кодексу України на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк грошового зобов'язання є податковим боргом.

Доказів сплати суми податкового боргу відповідач не надав.

Підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право стягувати до бюджетів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ДПІ.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу. Відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суму здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

З урахуванням викладеного суд визнає позовні вимоги такими, що належить задовольнити.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ливим», вул. Московська, 44, кв. 15, м. Миколаїв, 54017, вул. Нікольська, 18-Б, кв. 3, м. Миколаїв, 54000 (відомості про банківські реквізити не відомі, ідентифікаційний код 34851529) на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 2901,74 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна