Рішення

від 27.08.2013 по справі 901/889/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.08.2013Справа № 901/889/13-г За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»

до відповідача Обслуговуючого кооперативу «ЖК-11-Ф»

про стягнення 62 651,61 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача - не з'явився.

Від відповідача - Бабенко І. М., довіреність від 23.01.2013, юрисконсульт.

СУТЬ СПОРУ : Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Обслуговуючого кооперативу «ЖК-11-Ф» з вимогами про стягнення з останнього заборгованості у сумі 47975,69 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 3260,27 грн. та 3% річних в сумі 1932,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за договором від 16.01.2001 №16, у період з 01.01.2010 по 01.01.2013 було здійснено оплату за постачання теплової енергії у вигляді гарячої води не в повному обсязі, у зв'язку із чим за Обслуговуючим кооперативом "ЖК-11-Ф" утворилась заборгованість у розмірі 47975,96 грн.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2013 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.03.2010 по 01.01.2013 в сумі 57 459,23 грн., 3260,27 грн. інфляційних втрат та 1932,11 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2013 суд провадження у справі №901/889/13-г зупинив, у зв'язку з призначенням у справі судової економічної експертизи, проведення якої доручено Кримському науково - дослідному інституту судових експертиз (вул. Чехова, 55 а, м. Сімферополь, АР Крим, 95000).

24.07.2013 на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим з експертної установи надійшли матеріали справи №901/889/13-г з повідомленням №1010 від 15.07.2013 про неможливість надання висновку судової економічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.07.2013 призначено розгляд справи на 15.08.2013.

У судове засідання 15.08.2013 позивач надав клопотання про долучення в матеріали справи документів, зокрема пояснення у справі, згідно яких позивач пояснив причину несплати витрат, пов'язаних з проведенням експертизи та зазначив про надання ним до експертної установи всіх витребуваних документів.

Клопотання разом з доданими документами оглянуто судом у судовому засіданні та долучено в матеріали справи.

Відповідач у судове засідання 15.08.2013 також надав клопотання про приєднання документів до справи з поясненнями щодо неможливості оплати витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, наполягаючи на відсутності необхідності її проведення в цілому.

Надані документи оглянуті судом у судовому засідання та долучені в матеріали справи.

За результатами судового засідання 15.08.2013 оголошено перерву в засіданні до 27.08.2013 о 10:30 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 15.08.2013 поновлено провадження у справі.

У продовжене судове засідання позивач не з'явився, причина неявки не відома, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у продовжене судове засідання надав клопотання про витребування від позивача оригіналу наказу і журналу реєстрації наказів.

Суд, в задоволенні даного клопотання відповідачу відмовив, у зв'язку з недодержанням форми оформлення та у зв'язку з відсутністю необхідності надання таких доказів позивачем.

Згідно раніше поданому відзиву на позов, відповідач позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити. Також відповідачем заявлено заяву про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності у справі (а.с. 70).

Розгляд справи відкладався, оголошувалась перерва в засіданні в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського Кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 2 ст. 275 Господарського Кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

16.01.2001 між Орендним підприємством «Феодосіятеплокомуненерго», правонаступником якого є позивач у справі (надалі теплопостачаюча організація) і Обслуговуючий кооператив «ЖК-11-Ф» (надалі споживач) укладений договір про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №16 (далі договір)

Предметом даного договору є те, що теплопостачальник взяв на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому об'ємах, а споживач - укласти договори з орендарями, квартиронаймачами, власниками квартир і вбудованих приміщень, оплачувати одержану теплову енергію за затвердженими тарифами у строки і в порядку, передбаченими цим договором.

Розділом 2 даного договору сторони визначили умови і порядок надання теплової енергії. Порядок розрахунків визначений розділом 5 договору, зокрема згідно п. 5.2.2 оплата здійснюється до 20-го числа кожного місяця.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як вбачається з пункту 9.1 договору, даний договір укладено зі строком дії з 01.01.2001 до 31.01.2001 та визначено умови його пролонгації, а саме договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде письмово заявлено про його припинення.

Доказів розірвання чи визнання договору недійсним у встановленому законом порядку, сторонами, під час розгляду справи, суду не надано.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов щодо недійсності даного договору судом до уваги не приймаються, оскільки це не є предметом спору, та зважаючи на те, що даний договір виконується обома сторонами.

Згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як зазначає позивач у позові, Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» свої зобов'язання згідно договору виконало, передавши відповідачу за період з 01.01.2010 по 01.01.2013 теплову енергію на суму 47975,69грн.

Однак відповідач взяті на себе договірні зобов'язання в частині своєчасності та повноти оплати одержаної теплової енергії за договором не виконав, що стало причиною звернення позивача з позовом до суду про стягнення суми боргу з відповідача на його користь в примусовому порядку.

В процесі розгляду справи позивач заявою від 02.04.2013 збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованості в сумі 57 459,23 грн.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Предметом даного спору є стягнення з Обслуговуючого кооперативу «ЖК-11-Ф» заборгованості за спожиту теплову енергію, надану Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» на підставі укладеного між сторонами договору №16 від 16.01.2001.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу.

Як на підставу заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем норм чинного законодавства, зокрема статті 526, 901, ч. 1 статті 903 Цивільного кодексу України.

Виходячи з предмету та підстави позову, для вирішення спору у даній справі суду слід з'ясувати факт обґрунтованості заявлених позовних вимог.

При цьому, обраний спосіб захисту права повинен кореспондуватися із характером допущеного невизнання, оспорювання або порушення права.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

За загальним правилом цивільного права зобов'язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заявляючи позов, позивачем у підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем, до позову додано акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2009р. у якому відображена заборгованість в розмірі 32247,96грн., однак даного акту, незважаючи на неодноразове витребування судом в ухвалах, матеріали справи не містять, проте дане сальдо на вказану дату позивач зазначає у своєму розрахунку заборгованості (а.с. 8).

За іншим розрахунком, наданим позивачем, борг відповідача перед позивачем, зазначено як сальдо на 01.02.2010 становить 46863,44грн. із зазначенням «по акту сверки» (а.с. 59).

Проте і даного акту звірки у підтвердження заявленого, позивачем до суду не надано.

Натомість, до матеріалів справи долучено акт звірки взаємних розрахунків, проведений сторонами станом на 01.01.2011, за даними якого позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості в розмірі 39795,63грн., з яких сальдо на 01.12.2009 - 32247,96грн. проте за даними відповідача, відображеними у зазначеному акті, борг підприємства становить 19380,69грн. (а.с. 88). Акт звірки взаємних розрахунків, проведений сторонами станом на 01.01.2013 відображає за даними позивача борг відповідача 57459,23грн., з яких сальдо на 01.01.2011 - 39795,63грн. проте за даними відповідача, відображеними у зазначеному акті, борг підприємства становить 1717,09грн. (а.с. 88).

У своїх письмових поясненнях позивач неодноразово зазначає про зарахування здійснених відповідачем платежів у інший період за інші роки у погашення боргу, який позивач визначає сальдо за початковий період.

Таким чином існує факт самостійної зміни призначення платежу, проведеного відповідачем, постачальною організацією на власний розсуд.

Письмовим доказом, який фіксує та підтверджує господарські операції господарюючого суб'єкту є первинні документи.

До матеріалів справи надано банківські виписки по рахунку на відповідача, які підтверджують факт оплати відповідачем позивачеві за період з 26.04.2010 по 17.09.2012 64000,00грн. (а.с.21-38).

Також судом досліджено платіжні доручення за період з 26.04.2010 по 31.01.2013, копії яких долучено в матеріали справи на суму 121916,54грн. (а.с. 127-156).

Інших первинних документів, у тому числі і тих, які підтвердили б заявлене позивачем сальдо на початковий період сторонами не надано.

У такому випадку, суд з урахуванням наданих сторонами первинних документів за вирахуванням заявленого позивачем початкового сальдо, яке не підтверджено будь-яким доказом, здійснивши перерахунок за період з 01.03.2010 по 01.01.2013 проведених відповідачем оплат наданих послуг з урахуванням призначення платежу встановив, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 9687,52грн. і саме вона підлягає задоволенню.

В частині заявлених позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 47771,71грн.. з урахуванням того обсягу доказової бази, яка надана позивачем під час розгляду даної справи, суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог в цій частині, так як встановити чи вірно були внесені дані за споживану теплову енергію відповідачем, правильність зарахування позивачем коштів, що надходили від відповідача, їх розмір, суду не видається можливим, документами, наданими позивачем не підтверджений той обсяг спожитої відповідачем теплової енергії та не доведено наявність заборгованості за заявлений період та в заявленому розмірі, з урахуванням суми на початок періоду, тому в задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Що стосується заявлених до стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог 3260,27 грн. інфляційних втрат та 1932,11 грн. - 3% річних, суд в їх задоволенні відмовляє, оскільки з наданих розрахунків встановити суму боргу на яку здійснюється відповідне нарахування за вірний період визначити неможливо.

Судові витрати судом покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується заявленої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності у справі, то суд в її задоволенні відмовляє, за недоцільністю.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 30.08.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «ЖК-11-Ф» (ЗКПО 24038450; вул. Чкалова, 177, кв. 33, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (вул. Гайдара, 3а, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95026) в особі Феодосійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (вул. Гарнаева, 67а, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98112, ЗКПО 03358593) заборгованості у розмірі 9687,52грн., 266,03 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 47771,71грн. заборгованості, 3260,27 грн. інфляційних втрат та 1932,11 грн. - 3% річних у позові відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі