Рішення

від 27.08.2013 по справі 913/1971/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

27 серпня 2013 року Справа № 913/1971/13

Провадження №26/913/1971/13

За позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ

до Публічного акціонерного товариства «Луганськводбуд», м. Луганськ, м. Олександрівськ

про стягнення 12858 грн. 61 коп.

Суддя Отрош І.М.

Секретар судового засідання Данилкіна Н.В.,

у засіданні брали участь:

від позивача: Ткаченко О.О., довіреність № 75-д від 14.06.2013,

від відповідача: Пащенко Т.Ф., довіреність № 01-01-145 від 12.08.2013,

обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 25214 грн.88 коп., інфляційних збитків в розмірі 13 грн. 11 коп., 3% річних в розмірі 384 грн. 95 коп. та пені у розмірі 349 грн. 67 коп.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. Між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання теплової енергії № 386 від 22.10.2008, відповідно до якого позивач здійснив постачання теплової енергії своєчасно і у повному обсязі, а відповідач не здійснив оплату нарахованих сум за теплопостачання згідно з отриманими рахунками, чим порушив свої зобов'язання за договором, внаслідок чого заборгованість відповідача станом на 02.07.2013 складає 25214 грн. 88 коп. У зв'язку з цим позивач просить стягнути заявлені суми інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.07.2013 було порушено провадження у справі та позовна заява була прийнята до розгляду.

У позовній заяві позивачем було вказано найменування відповідача - Відкрите акціонерне товариство «Луганськводбуд». Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 16901031 від 29.07.2013, наданого на запит господарського суду Луганської області, у вказаному реєстрі відповідач має найменування - Публічне акціонерне товариство «Луганськводбуд».

У судовому засіданні 13.08.2013 представник позивача у повному обсязі підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача визнав позовні вимоги у повному обсязі, надавши суду відповідну письмову заяву від 13.08.2013, яка була прийнята судом. Одночасно представником відповідача було подано заяву (клопотання) про розстрочення рішення суду. Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання. Розгляд вказаного клопотання відкладено до наступного судового засідання, у зв'язку з чим була оголошена перерва до 27.08.2013.

27.08.2013 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій представник позивача просить зменшити заявлений до стягнення розмір суми основного боргу до 12110 грн. 88 коп. у зв'язку з частковою сплатою суми боргу відповідачем.

У судовому засіданні 27.08.2013 представники сторін підтримали свої вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши надані суду докази та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд

в с т а н о в и в :

Між сторонами у справі укладено договір на поставку теплової енергії № 386 від 22.10.2008, за умовами якого постачальник (позивач) бере на себе зобов'язання подавати споживачу (відповідач) теплову енергію необхідної якості та в необхідних розрахункових договірних обсягах, а споживач (відповідач) зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію у повному обсязі відповідно до встановлених тарифів у строки, передбачені договором (п. 2.1).

Відповідно до п. 7.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться в грошовій формі у відповідності до затверджених тарифів на підставі виставлених постачальником рахунків, які направляються споживачу поштою або вручаються під розпис.

Згідно з п. 7.2 договору споживач здійснює оплату за надані послуги з поставки теплової енергії не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 7.4 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, за який нараховано оплату за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. п. 11.1, 11.4 договору даний договір діє до 01.10.2011 та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його розірвання не буде заявлено письмово жодною зі сторін.

На виконання умов вищевказаного договору постачальник поставив відповідачу теплову енергію в обсягах, обумовлених договором, що підтверджується матеріалами справи та відсутністю заперечень Відповідача.

На оплату наданих послуг позивачем було виставлено відповідачу рахунки за період з листопада 2012 року по травень 2013 року, направлення яких на адресу відповідача підтверджується списками згрупованих поштових відправлень, належним чином завірені копії яких (а.с. 51-57) разом з копіями рахунків (а.с. 44-50) долучені до матеріалів справи.

На момент звернення до суду з позовною заявою відповідачем не були оплачені вказані рахунки, що підтверджується матеріалами справи та відсутністю заперечень відповідача.

Після порушення провадження у справі відповідачем було оплачено рахунки за договором на загальну суму 13104 грн. 00 коп. за листопад-грудень 2012 року (платіжне доручення № 135 від 26.07.2013 на суму 8736 грн. 00 коп.) та січень 2013 року (платіжне доручення № 139 від 31.07.2013 на суму 4368 грн. 00 коп.). Належним чином засвічені копії відповідних платіжних доручень долучені до матеріалів справи. Факт оплати та зарахування на рахунок позивача зазначених коштів також підтверджується копіями банківських виписок з рахунку позивача на 26.07.2013 та 31.07.2013.

У судовому засіданні 13.08.2013 представником відповідача була подана заява про визнання позову у повному обсязі, яка була прийнята судом, оскільки не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси відповідно до вимог ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Одночасно представником відповідача було подано заяву (клопотання) про розстрочення рішення суду.

27.08.2013 через канцелярію суду від представника Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій представник Позивача просить зменшити заявлений до стягнення розмір суми основного боргу до 12110 грн. 88 коп. у зв'язку з частковою сплатою суми боргу Відповідачем. Заява була прийнята судом, оскільки не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси відповідно до вимог ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладання ними договору про постачання теплової енергії № 386 від 22.10.2008. З огляду на положення п. п. 11.1, 11.4 договору та відсутність заперечень сторін даний договір є чинним та його дія пролонгована до 01.10.2013.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт неналежного виконання відповідачем умов договору підтверджується матеріалами справи та визнано відповідачем.

З урахуванням факту часткового погашення заборгованості відповідачем та заяви позивача про зменшення позовних вимог, матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості відповідача за надані послуги з постачання теплової енергії у сумі 12110 грн. 88 коп. за період з лютого 2013 року по травень 2013 року, яка підлягає стягненню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 349 грн. 67 коп. пені, 13 грн. 11 коп. інфляційних збитків, 384 грн. 95 коп. 3% річних.

Оскільки матеріалами справи доведено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих послуг, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.

З урахуванням положення п. 7.2 договору, відповідно до якого споживач здійснює оплату за надані послуги з поставки теплової енергії не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим, та положень ч. 1 ст. 253 Цивільного Кодексу України, що визначає початок перебігу строку з наступного дня після відповідної календарної дати, днем виникнення прострочення боржника за договором є 21 число відповідного місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п. 8.2.2 договору визначено, що у випадку прострочення платежу за спожиту теплову енергію споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, яка діє у період, за який сплачується пеня.

Позивачем пеня обрахована за кожним рахунком окремо з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій».

Дані розрахунки пені є обгрунтованими, на підставі чого пеня підлягає стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі 349 грн. 67 коп.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунки інфляційних нарахувань, надані позивачем, є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі 13 грн. 11 коп.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом було виявлено помилку в обчисленні за рахунком за листопад 2012 року. З огляду на вказаний позивачем період прострочення (193 дні), суму боргу (4368 грн. 00 коп.) та кількість днів у 2012 році (366 днів) та 2013 році (365 днів), сума 3% річних становить 69 грн. 28 коп. Тому вимоги позивача у цій частині підлягають частковому задоволенню - у сумі 246 грн. 36 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що з урахуванням дотримання вимог закону щодо належності і допустимості доказів, факту визнання позовних вимог відповідачем та заяви про зменшення позовних вимог, позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог у сумі 12720 грн. 02 коп. (з них сума основного боргу - 12110 грн. 88 коп., інфляційні збитки - 13 грн. 11 коп., 3% річних - 246 грн. 36 коп., пеня - 349 грн. 67 коп.).

З огляду на вказані обставини позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. У ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для відстрочення та розстрочення виконання рішення суду.

Згідно з п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», зокрема, визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

На підтвердження важкого фінансового стану представником відповідача 23.08.2013 через канцелярію суду були подані копії звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за І півріччя 2013 року та балансу (звіту про фінансовий стан) на 30 червня 2013 року, довідку про наявність дебіторської та кредиторської заборгованості № 01-01-165 від 22.08.2013, графік погашення заборгованості № 01-01-164 від 22.08.2013. Представником позивача 22.08.2013 через канцелярію суду подані пояснення, в яких він заперечує проти задоволення клопотання представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду у зв'язку з скрутним матеріальним положенням позивача, у підтвердження чого надані копії звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за І півріччя 2013 року та балансу (звіту про фінансовий стан) на 30 червня 2013 року, копії рішень суду про стягнення з позивача заборгованості та штрафних санкцій.

Розглянувши надані докази та заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та, зокрема, неперебування відповідача у стані банкрутства та невстановлення факту відсутності коштів на його банківських рахунках, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення, так як відповідачем не доведена наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення.

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, статтями 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Луганськводбуд» (91493, Луганська область, м. Луганськ, м. Олександрівськ, вул. Нова, 2, код ЄДРПОУ 01035549) на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (91055, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, код ЄДРПОУ 24047779) заборгованість у сумі 12110 грн. 88 коп., пеню у сумі 349 грн. 67 коп., інфляційні збитки у сумі 13 грн. 11 коп., 3% річних у сумі 246 грн. 36 коп., судовий збір у сумі 1711 грн. 32 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 138 грн. 59 коп. - відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного рішення: 02.09.2013.

Суддя І.М. Отрош