Рішення

від 20.05.2013 по справі 910/5509/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5509/13 20.05.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмонтажпром-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рен-Макс"

про стягнення 61 198,36 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники :

від позивача: Костюк Л.Т. (дов.від 20.03.2013)

від відповідача : не з'явився.

В судовому засіданні 20.05.2013, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмонтажпром-Сервіс" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рен-Макс" (надалі - відповідач) про стягнення 61 198,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зововязань за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 4Т від 1.07.2012 в частині повернення грошових коштів у встановлений вказаним договором строк.

Так, на підставі вищевикладеного Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмонтажпром-Сервіс" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рен-Макс" 60 000грн. основного боргу та 1 198, 36 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 26.03.2013 порушено провадження у справі № 910/5509/13 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.04.2013.

В судове засідання призначене на 24.04.2013 з'явився представник позивача та надав документи по справі.

В судове засідання призначене на 24.04.2013 представник відповідача в судове засідання не з'явився причин неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 24.04.2013 розгляд справи відкладено на 20.05.2013.

В судове засідання представник позивача язвився, вимоги ухвали виконав, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав свої пояснення по суті споур.

Представник відповідача в судове засідання 20.05.2013 повторно не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначені в позовній заяві та є юридичною адресою, а саме: 02232, м.Київ, вул. Маяковського, 68, кв. 203, які були повернені відділенням поштового зв'язку з зазначенням причини повернення : за закінченням терміну зберігання».

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній"і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Такої ж позиції підтримується й Вищого господарського суду України, зокрема, як вказано в абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмонтажпром-Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рен-Макс" укладено договір безвідсоткової фінансової допомоги № 4Т від 10.04.2012.

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що в порядку та на умовах визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, Сторона-1 передає у власність Стороні-2 грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього Договору на поворотній основі (надалі іменується "безвідсоткова поворотна фінансова допомога"), а Сторона-2 зобов'язується повернути Стороні-1 надану безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 2.1 договору сторони домовились, що Сторона-1 зобов'язується передати на поворотній основі у власність Стороні-2 безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, що за цим Договором є грошові кошти у розмірі 60000,000грн. (Шістдесят тисяч грн. 00 коп.) без ПДВ.

Сторона-2 зобов'язується прийняти безвідсоткова поворотну фінансову допомогу у розмірі передбаченим п. 2.1. цього договору (п. 2.2 договору).

Пунктом 3.1 сторони узгодили, що сторона-1 перераховує грошові кошти в безготівковій формі в розмірі, визначеному п. 2.1. цього договору, на розрахунковий рахунок Сторони-2 на протязі 5 банківських днів після підписання Сторонами цього договору.

10.07.2012, на виконання п. 3.1 договору, позивач здійснив перерахунок грошових коштів на рахунок позивача в сумі 60 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 484 від 10.07.2012.

Безвідсоткова поворотна фінансова допомога вважається переданою Стороні-2 в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Сторони-2 (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 сторони погодили, що безвідсоткова поворотна допомога підлягає поверненню до 20 липня 2012р.

Безвідсоткова поворотна фінансова допомога підлягає поверненню Стороною-2 в строк, передбачений п. 3.3 цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Сторони-1, зазначений в цьому договорі (п. 3.4 договору).

Довідками банківських установ підтверджується факт виконання умов вказаного договору з боку позивача та невиконанням з боку відповідача взятого на себе зобов'язання щодо повернення грошових коштів у встановлений договором строк.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі доказів, що забезпечені позивачем, суд прийшов до висновку, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо повернення безвідсоткової фінансової допомоги у строк вказаний у договорі, а саме до 20.07.2012. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову та розгляду у судовому засіданні відповідач зобов'язання по сплаті наданих послуг згідно з умовами договору не виконав, безвідсоткову фінансову допомогу позивачу не повернув.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 4Т від 10.07.2012 у відповідача перед позивачем станом на день вирішення спору, належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 5.2 договору сторони узгодили, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору (надалі " іменується "порушення Договору"), Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по поверненню грошових коштів, позивач на підставі п. 5.2 договору просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 1 198, 36 грн.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 1 198, 36 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України Господарський зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмонтажпром-Сервіс"

задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рен-Макс" (02232, м. Київ, просп.. Маяковського, 68, кВ. 233, ідентифікаційний код 37880746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмонтажпром-Сервіс" (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 17, кв. 157, ідентифікаційний код 34709449) 60 000 (шістдесят тисячі) - основного боргу, 1 198 (одна тисяча сто дев'яноста вісім) грн. 36 коп., 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано.

Повне рішення складено 24.05.2013

Суддя Ю.В. Цюкало