Рішення

від 22.08.2013 по справі 922/2954/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2013 р.Справа № 922/2954/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом Миколаївського підприємства "Термінал-Укрхарчозбутсировина" Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Миколаїв до Клубу підприємців "Бізнес-клуб" у формі Дочірнього підприємства, м. Харків про стягнення 361 146,60 грн. за участю представників:

позивача - Чефранов О.А., довіреність б/н від 08.08.2013 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" Товариство з обмеженою відповідальністю, м. Миколаїв (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Клубу підприємців "Бізнес-клуб" у формі Дочірнього підприємства, м. Харків (відповідача) заборгованість в розмірі 386 202,23 грн., з яких: 343 500,00 грн. основного боргу, 34 726,44 грн. пені, 1 030,50 грн. інфляційних втрат та 6 945,29 грн. 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом №05/10/12-М, укладеним між позивачем та відповідачем 05.10.2012 р. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 7 724,04 грн.

Представник позивача у судовому засіданні та у наданій до суду заяві про зменшення розміру позовних вимог (вх.№30956) просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 343 500,00 грн., пеню в розмірі 17 646,6 грн. та судовий збір розмірі 7 724,04 грн. Окрім того, представник позивача відмовився від стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 1 030,50 грн. та 3% річних в розмірі 6 945,29 грн.

Проаналізувавши зміст поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що дана заява за своїм змістом є заявою про одночасне зменшення позовних вимог та відмову від частини позовних вимог з огляду на таке.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. передбачено, що якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК України щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1 030,50 грн. та 3% річних в розмірі 6 945,29 грн., а решту позовних вимог розглянути в загальному порядку. При цьому предметом спору є стягнення 343 500,00 грн. основного боргу та пені в розмірі 17 646,6 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.08.2013 р. було задоволено клопотання відповідача (вх. №29318) про відкладення розгляду справи для надання до суду витребуваних судом документів, але відповідач у судове засідання, призначене на 22.08.2013 р., свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів до суду не надав.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) було укладено Контракт №05/10/12-М від 05.10.2012 р.

Відповідно до п.1.1. контракту продавець зобов'язався передати у власність покупця товар - мелясу бурякову у кількості 1000 тон +/-5% (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного Контракту на умовах фр.-склад ПАТ "Линовицький цукрокомбінат "Красний".

Згідно з п.1.2. Контракту поставка товару здійснюється у відповідності до вимог офіційних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 р.) з урахуванням умов даного Контракту.

Згідно з п.2.1. Контракту вартість однієї тони товару складає 687 грн. (в т.ч. ПДВ).

Відповідно до п.2.3. Контракту загальна сума Контракту складає 687 000,00 грн. (+/-5%) (в т.ч. ПДВ).

Відповідно до п.3.1. Контракту продавець зобов'язався поставити товар до 31.10.2012 р. та передати товар видатковою накладною покупцеві згідно з актом приймання-передачі.

В пункті 7.1. Контракту сторони домовились про те, що покупець оплачує товар шляхом банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 3-х банківських днів з моменту пред'явлення рахунку.

В п. 12.7. Контракту передбачено, що строк дії Контракту до 31.12.2013 р., а в частині грошових зобов'язань - до повного виконання зобов'язань сторонами.

Позивач стверджує, що виконав свої договірні зобов'язання належним чином та просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 343 500,00 грн. та пеню в розмірі 17 646,6 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за Контрактом виконав належним чином, на підставі рахунку-фактури №008 від 08.10.2012 р. (а.с.39) перерахував на розрахунковий рахунок позивача передоплату в розмірі 343 500,00 грн. за 500 тон меляси, про що свідчить платіжне доручення №2019 від 10.10.2012 р. (а.с. 14).

Відповідач надіслав на адресу позивача листа від 10.10.2012 р. за вих.№61 (а.с.43), в якому зобов'язався поставити позивачеві 1000 тон меляси. Однак, відповідач товар позивачеві не передав, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання з поставки товару.

17.04.2013 р. позивач в порядку ч. 1 ст. 530 ЦК України надіслав відповідачеві претензію від 12.04.2013 р. б/н (а.с.13), в якій просив до 26.04.2013 року поставити на адресу позивача товар або повернути на рахунок позивача передоплату в розмірі 343500,00 грн. Позивач також просив відповідача перерахувати на рахунок позивача пеню в розмірі 26 115,48 грн., 3% річних в розмірі 5 222,97 грн. та інфляційні втрати в розмірі 687,00грн., всього: 375 525,45 грн.

У відповідь на претензію відповідач надіслав на адресу позивача листа від 31.05.2013 р. за вих.№14 (а.с.15), в якому просив позивача укласти мирову угоду і перенести строк доставки меляси, а також запропонував замість меляси поставити на адресу позивача рослинну олію та зобов'язався сплатити позивачеві усі неустойки згідно з п.8.4. Контракту. Окрім того, відповідач зобов'язався повернути на протязі 2-х місяців грошові кошти, посилаючись на те, що його підприємство почне працювати з 01.06.2013 р.

Проте, відповідач свої договірні зобов'язання з поставки товару не виконав, суму передоплати в розмірі 343 500,00 грн. на адресу позивача не перерахував, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та відповідним їх правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 3.1. контракту сторони передбачили, що продавець здійснює поставку меляси до 31.10.2012 р.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як було зазначено вище, позивач в порядку ч. 1 ст. 530 ЦК України звернувся до відповідача із претензією від 12.04.2013 р. б/н (а.с.13), в якій просив до 26.04.2013 року поставити на адресу позивача товар або повернути на рахунок позивача передоплату в розмірі 343500,00 грн.

Проте, відповідач свої договірні зобов'язання з поставки товару не виконав, суму передоплати в розмірі 343 500,00 грн. на рахунок позивача не повернув.

З огляду на вищевикладені обставини та норми закону, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 343 500,00 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач нарахував та пред'явив до стягнення відповідачеві пеню в розмірі 17 646,6 грн.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 8.4. Контракту сторони домовились про те, що у випадку порушення строків постачання товару, продавець сплачує покупцю суму боргу з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, починаючи з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання, мало бути виконано.

З матеріалів справи судом встановлено, що 17.04.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою (претензією) поставити товар або повернути суму попередньої оплати в строк до 26.04.2013 р. (а.с. 13, 17).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Таким чином з моменту пред'явлення позивачем вищевказаної вимоги (претензії) у відповідача виникло грошове зобов'язання з повернення позивачеві суми попередньої оплати, яке мало бути виконано в строк, зазначений у претензії, тобто до 26.04.2013 р. Відповідно, право на нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати виникло у позивача з 27.04.2013 р.

Перевіривши правильність та правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 17 646,6 грн. за період з 20.04.2013 р. по 22.08.2013 р., суд дійшов до висновку про те, що дане нарахування суперечить вимогам чинного законодавства України в частині визначення періоду нарахування пені, тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 15 866,88 грн. за період з 27.04.2013 р. по 22.08.2013 р. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1 779,72 грн. суд вважає за необхідне відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи його на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 692, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Клубу підприємців "Бізнес-клуб" у формі Дочірнього підприємства (61010, м. Харків, вул. 1 Кінної Армії, 63, код ЄДРПОУ 31555132, п/р 26005163401 в ХОД АТ "РБ "Аваль", МФО 380805) на користь Миколаївського підприємства "Термінал-Укрхарчозбутсировина" Товариства з обмеженою відповідальністю (54001, м. Миколаїв, вул. В. Морська, 63, код ЄДРПОУ 13857469, п/р 26002300001684 в АТ "Златобанк" м. Київ, МФО 380612) основний борг в розмірі 343 500,00 грн., пеню в розмірі 15 866,88 грн. та судовий збір розмірі 7 187,34 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1 030,50 грн. та 3% річних в розмірі 6 945,29 грн. провадження у справі припинити.

В частині стягнення пені в розмірі 1 779,72 грн. відмовити.

Повне рішення складено 27.08.2013 р.

Суддя Макаренко О.В.