Рішення

від 30.08.2013 по справі 263/6384/13-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Провадження №2/263/2616/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2013 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Турченка О.В., при секретарі Орловій Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Легаса" та ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання правочинів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з даним позовом, вказавши, що 07.05.2013 р. господарським судом Донецької області на підставі рішення від 14.03.2013 р. було видано накази про стягнення з ТОВ «Азов-Карибэ» вартості частини майна, пропорційної їх часткам у статутному капіталі товариства. Але ще в квітні 2013 року назву боржника було змінено на ТОВ «Легаса». Окрім того, 26.03.2013 р. між ТОВ «Азов-Карибэ» та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу фруктосховища по АДРЕСА_2 та магазину по АДРЕСА_3, тоюто це було зроблено вже після винесення рішення суду. Після цього 17.04.2013 р. був укладений договір дарування вищезазначеного майна між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, яка на теперішній час здає його в оренду новозареєстрованому ТОВ «Азов-Карібе». Таким чином, спірні правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а вчинені під загрозою майнової відповідальності за зобов'язаннями товариства перед кредиторами щодо саме того майна, на яке можна звернути стягнення. Оскільки ці договори є фіктивними, позивачі просять визнати їх недійсними та скасувати записи про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Позивачі до судового засідання не з'явилися, надавши заяву про розгляд справи без їх участі та про підтримання позовних вимог.

Представник позивачів ОСОБА_5 позов підтримала у повному обсязі та додала, арешт на майно ТОВ «Азов-Карибэ» в ході розгляду господарської справи судом не накладався.

Представник відповідача ТОВ «Легаса» та третя особа ОСОБА_4 до суду не з'явилися без поважних причин, про причини неявки суд не повідомили, про день, час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилася, надавши заяву про розгляд справи без її участі.

Її представник ОСОБА_6 позов не визнав та пояснив, що спірні договори не суперечать нормам законодавства, а відповідачі не надали доказів про відсутність у учасників правочинів наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочинів. Окрім того, відчуження нерухомого майна не було пов'язано з розглядом судової справи, оскільки воно знаходилось у заставі у банку за кредитним договором. На початок 2013 року у ТОВ «Азов-Карибэ» виникла заборгованість за кредитом, тому в ході перемов з банком було вирішено продати заставлене майно. На теперішній час дані приміщення дійсно здаються в оренду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2013 р. зобов'язано ТОВ «Азов-Карибэ» виплатити на користь ОСОБА_2 вартість частини майна 308740 грн. та судові витрати 456 грн., а також на користь ОСОБА_1 вартість частини майна 1234950 грн. та судові витрати 675 грн.

Відповідно до постанов про закінчення виконавчих проваджень від 30.05.2013 р. та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Азов-Карибэ» (код ЄДРПОУ 20361415) по вул. Енгельса, 26 у м. Маріуполі не знаходиться, а за цим кодом зареєстровано ТОВ «Легаса» по вул. Гагаріна, 23 у с.Дмитрівка Бердянського району Запорізької області.

За договором купівлі-продажу від 26.03.2013 р., посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстром №231, ТОВ «Азов-Карибэ» продало за 1020000 грн. ОСОБА_4 нежитлову будівлю по АДРЕСА_2

За договором купівлі-продажу від 26.03.2013 р., посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстром №232, ТОВ «Азов-Карибэ» продало за 280000 грн. ОСОБА_4 нежитлову будівлю по АДРЕСА_3

Згідно договорам дарування від 17.04.2013 р., посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстрами №№352 та 353, ОСОБА_4 подарував вищезазначені нежитлові будівлі ОСОБА_3

Частиною 1 статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину (п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Отже, у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Укладення фіктивного правочину завжди відбувається з певною метою і умисно. Якщо одна сторона діяла лише "для вигляду", а інша намагалась досягти правового результату, то такий правочин не може бути визнаний фіктивним. При цьому саме позивач зобов'язаний довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину лежить саме на ньому.

Разом з тим судом встановлено, що після укладення спірних договорів купівлі-продажу покупець ОСОБА_4, реалізуючи свої права нового власника, уклав з ТОВ «Азов-Карібе» в особі ОСОБА_3 договір оренди №1/03-13 від 27.03.2013 р. нежитлових приміщень по Володарському шосе, 1 та по АДРЕСА_3

Після отримання у дар зазначених нежитлових приміщень ОСОБА_3, у свою чергу, також здала їх в оренду, що свідчить про досягнення певного правового результату внаслідок укладення такої угоди з ОСОБА_4 Дана обставина визнана сторонами, а тому згідно ст.61 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягає.

Твердження позивачів про фіктивність спірних правочинів, оскільки вони вчинені під загрозою майнової відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Азов-Карибэ» перед ними, не заслуговують на увагу, тому що, як підтвердив представник позивачів у судовому засіданні, арешт на будь-яке майно ТОВ «Азов-Карибэ» судом не накладався, тому воно було вільне у його розпорядженні. Окрім того, за рішенням суду ТОВ «Азов-Карибэ» зобов'язано сплатити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 певну суму, а не передати спірне майно.

Згідно із ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аналізуючи вищевказане, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 необґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 10, 11, 58-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Легаса" та ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання правочинів недійсними відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Турченко