Постанова

від 29.07.2013 по справі 810/2969/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 року 810/2969/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О.,

при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області до публічного акціонерного товариства "Трібо" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області (далі-позивач) з позовом до публічного акціонерного товариства "Трібо" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій в сумі 234214,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Представник позивача 29.07.2013 подав письмове клопотання, в якому справу просив розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав повністю, адміністративний позов просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що не повинен відшкодовувати Пенсійному фонду витрат на виплату та доставку пенсій, оскільки розрахунок витрат позивачем складено невірно. Так, до розрахунку включено осіб, яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, тобто, до набрання чинності Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідач вважає, що законодавчі підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій на користь таких осіб відсутні, оскільки обов'язок з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій цій категорії пенсіонерів у відповідача виник лише з 1 січня 2004 року з набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Застосування цього закону до правовідносин, що виникли до 1 січня 2004 року, є неправомірним, адже закон зворотної сили не має. Відповідач стверджував також, що позивач включив до розрахунку осіб, що мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким законом надано певні пільги: вік їх виходу на пенсію знижено на п'ять років. Витрати, пов'язані з наданням пільг особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в силу закону здійснюються за рахунок державного бюджету і не можуть покладатися на відповідача.

Крім того, відповідач зазначив, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що складені позивачем згідно з додатком 7 до пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, не містять інформації про витрати Пенсійного фонду на виплату пенсій (розмір основної пенсії та інших витрат - додаткової пенсії, доплат, надбавок та підвищень, призначених відповідно до законодавства України). Крім того, такі розрахунки не можуть вважатися доказами фактичного понесення вказаних витрат.

Представник відповідача 26.07.2013 подав клопотання про зупинення провадження у справі до моменту отримання рішення Пенсійного фонду України у Київській області, прийнято за результатами скарги ПАТ «Трібо», яке усною ухвалою суду відхилено. В обґрунтування цього рішення суд зазначив, що оскарження відповідачем рішення та дій позивача у відомчому порядку відповідно до приписів ст. 156 КАС України не є підставою для зупинення провадження у справі, а судовий розгляд справи можливий незалежно від прийняття рішення Пенсійним фондом України в Київській області за результатами розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та правовідносини, що склались між сторонами.

Публічне акціонерне товариство "Трібо" є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради, ідентифікаційний код 05495578, як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області.

Відповідно до розрахунку, поданого позивачем, за відповідачем утворилась заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за лютий-травень 2013 р. стосовно наступних осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_2, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, які працювали на підприємстві відповідача та перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду, сума витрат становить 234214,95 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлявся розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій цим особам, який було отримано, але не сплачено відповідачем добровільно.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а також інші документи з пенсійних справ на цих осіб. Цими довідками підтверджено, що зазначені особи, які зазначені в розрахунку, працювали саме на підприємстві відповідача.

Наявну заборгованість у розмірі 234214,95 грн. відповідачем у добровільному порядку не сплачено.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Відповідно до пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону №1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком №1, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак, специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту статті 14 Закону № 1788-XII убачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Виходячи зі змісту положень пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV у контексті статті 14 Закону № 1788-XII можна зробити висновок, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Вирішуючи питання щодо застосування судом статті 55 Закону № 796-ХІІ з метою визначення кінцевого терміну відшкодування платниками пільгових пенсій, призначених за списком №1, суд виходить із того, що відповідно до положень частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Крім того, відповідно до пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать зазначеному Закону.

Таким чином, стаття 55 Закону № 796-ХІІ як загальна до спірних правовідносин застосовуватися не може. Натомість, застосуванню підлягають норми Закону № 1058-IV, оскільки у цій справі предметом розгляду є не визначення права на пенсію особам, що мають спеціальний статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а зобов'язання відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №1, до набуття права на пенсію за віком.

Вирішуючи питання стосовно співвідношення пункту 6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV та підпункту 6.6 пункту 6 Інструкції, суд виходить із того, що "надбавки та підвищення", які встановлюються та виплачуються відповідно до положень Закону № 1788-XII відрізняються від поняття "збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку", визначеного Законом № 1058-IV, оскільки законодавством передбачено не тільки різні підстави для таких змін розмірів пенсій (під час встановлення та виплати додаткових доплат, надбавок, підвищень застосовуються норми Закону № 1788-XII, під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням збільшення, яке відбулось внаслідок її перерахунку, - Закон № 1058-IV), а й правові наслідки - додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону №1058-IV становить її основний розмір.

Крім цього, територіальні управління ПФУ зобов'язані надсилати розрахунки боржникам по пільгових пенсіях, а також повідомляти про перераховані пенсії, що свідчить про обов'язок підприємств відшкодовувати основний розмір пенсій в повному обсязі, в тому числі перераховані пенсії, а не відповідно до протоколів про призначення пенсії, адже згідно із пунктом 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів ПФУ щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го числа поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Виходячи зі змісту абзацу другого пункту 6.8 Інструкції у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування, органи ПФУ повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Аналогічні правові позиції наведені у постановах Верховного Суду України від 01.10.2012 по справі № 21-250а12, від 29.05.2012 по справі № 21-68а12, від 12.06.2012 по справі № 21-107а12 за позовом Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області до Публічного акціонерного товариства "Трібо" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у попередні періоди, які долучені до матеріалів справи.

В силу статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно із статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості. В силу статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявність у відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підтверджується доказами, наданими позивачем. З матеріалів справи вбачається, що органом Пенсійного фонду направлено на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам відповідача, в яких містилася інформація як щодо новопризначених, так і щодо перерахованих пенсій.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача з приводу неправомірності складення Пенсійним фондом України розрахунків, адже такі твердження є результатом невірного тлумачення норм чинного законодавства.

На день судового розгляду відповідач суму заборгованості не сплатив.

Згідно із статтями 10, 81 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України. Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Таким чином, територіальні органи Пенсійного фонду України у відносинах із страхувальниками та застрахованими особами з приводу виплати пенсій або стягнення заборгованості власної правосуб'єктності не мають, а діють від імені Пенсійного фонду України в межах повноважень, які поширюються на територію відповідної адміністративної одиниці.

Оскільки відповідач є боржником Пенсійного фонду України і знаходиться на території адміністративної одиниці, на яку поширюються повноваження позивача, дії позивача щодо стягнення заборгованості на користь Пенсійного фонду України є правомірними.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Трібо" (09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 95, ідентифікаційний код 05495578) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за лютий-травень 2013 року у сумі 234214 (двісті тридцять чотири тисячі двісті чотирнадцять) грн. 95 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 липня 2013 р.