cpg1251
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2013 року Справа № 922/103/13-г (5023/3120/12) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Мирошниченко С.В., суддів:Барицької Л.Т., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргуДержавного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 та на рішеннягосподарського суду Харківської області від 11.04.2013 у справі№922/103/13-г(5023/3120/12) господарського суду Харківської області за позовомДержавного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" простягнення 300614,82 грн. та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" доДержавного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" провизнання договору недійсним в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача за первісним позовом Чміль В.В., - відповідача за первісним позовом Кривенко О.О., Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 27.08.2013 №698 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя - Мирошниченко С.В., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Картере В.І.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2012 у даній справі скасовані рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" - відповідача за первісним позовом, збитків у сумі 150 836,64 грн. і в цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Харківської області від 11.04.2013 (суддя Доленчук Д.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 (судді: Черленяк М.І., Ільїн О.В., Шепітько І.І.), Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (надалі позивач/скаржник) відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" (надалі відповідач) збитків.
Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача збитки у заявленому позивачем розмірі.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Предметом нового розгляду судами попередніх інстанцій була позовна вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 150 836,64 грн., що складаються, як стверджує позивач, з різниці між залишковою вартістю (яка становить згідно з умовами договору на момент вилучення предмета лізингу 597 574,14 грн.) та ринковою вартістю предмета лізингу (яка встановлена звітом про оцінку колісного транспортного засобу (висновок №52 від 06.05.2010) і становить 446 737,50 грн., і які (збитки) підтверджуються на думку позивача вказаним звітом.
Скасовуючи вперше прийняті у даній справі судові рішення у вказаній частині (щодо стягнення з відповідача збитків), суд касаційної інстанції виходив із того, що судами попередніх інстанцій не встановлено наявності усіх складових, необхідних для притягнення винної особи до цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків, а саме: протиправність поведінки, збитки, причинний зв'язок між протиправної поведінкою боржника та збитками, вини (ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України).
Під час здійснення нового розгляду переданої судом касаційної інстанції позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків, суди попередніх інстанцій, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, застосувавши до даних правовідносин відповідні норми права, прийшли до висновку про необґрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача збитків, з чим не вбачає підстав не погодитися суд касаційної інстанції, з огляду на таке.
Як встановлено судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, 18.09.2009 між позивачем та відповідачем був укладений договір прямого лізингу №20-09-202бпл/630, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у користування зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 "Славутич" №973.
У зв'язку з несплатою лізингових платежів, зернозбиральний комбайн був достроково повернутий відповідачем позивачу, про що свідчить наявний в матеріалах справи та досліджений судами акт приймання-передачі від 06.05.2010.
Як вказувалося вище, обґрунтовуючи підстави позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків, позивач посилається на висновок суб'єкта оціночної діяльності ФОП Висторобського С.В. №52 від 06.05.2010, відповідно до якого, ринкова вартість комбайну становить 446 737,50 грн., в той час, як відповідно до умов договору, станом на день вилучення вартість комбайну складала 597 574,14 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. І ст. 614 ЦК України).
Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
З огляду на положення ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків , причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками , вини . За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає .
(Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 20.12.2010 у справі №06/113-38, від 04.07.2011 у справі №51/250).
Отже, пред'явлення вимоги про відшкодування збитків, що полягають, як слідує із позовної заяви із втрат, яких зазнала особа у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести наявність усіх складових визначених вищенаведеними нормами.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, відповідно до вказаних норм тягар доказування тієї чи іншої обставини покладається виключно на сторону, яка посилається на ті чи інші обставини (в даному випадку, доказування позивачем наявності протиправної поведінки, збитків , причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками , вини , що надало б правові підстави для стягнення з відповідача збитків).
Проте, як встановлено господарськими судами, позивач, всупереч наведених норм, не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вини відповідача за первісним позовом у пошкодженні речі, а також того факту, що позивач за первісним позовом поніс або змушений зробити відповідні витрати для відновлення речі (транспортного засобу).
Наданий позивачем звіт суб'єкта оціночної діяльності ФОП Висторобського С.В. №52 від 06.05.2010 щодо ринкової вартості комбайну, правомірно відхилений судами попередніх інстанцій, оскільки, по-перше, він не доводить вину або ж протиправну поведінку відповідача, що призвело до зменшення вартості транспортного засобу; по-друге, вказаний звіт (висновок) не є висновком судової експертизи, який (висновок судової експертизи) також оцінюється на рівні з іншими доказами (ст. 42 ГПК України). Отже, сукупність усіх встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, дає підстави суду касаційної інстанції дійти висновку про правомірність відмови судів попередніх інстанцій у задоволенні заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача збитків за недоведеністю позивачем наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, що надало б підстави для стягнення з відповідача збитків.
В силу ст.ст. 4 2 , 4 3 , 4 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Судами попередніх інстанцій використано у повному обсязі їх повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильні висновки про відмову у позові про стягнення збитків.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судових рішень у даній справі колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 та рішення господарського суду Харківської області від 11.04.2013 у справі №922/103/13-г(5023/3120/12) залишити без змін.
Головуючий суддя С.В. Мирошниченко
Судді Т.Л. Барицька
В.І. Картере
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 28.08.2013 |
Оприлюднено | 03.09.2013 |
Номер документу | 33241606 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Барицька T.Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні