Постанова

від 02.09.2013 по справі 815/4555/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4555/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Галушко Б.С.

сторін:

позивач: Богаченко П.П. - представник за довіреністю

відповідач: Бондаренко Ю.М.- представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Нептун» до державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000252220 від 17.05.2013р.,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Нептун» до державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000252220 від 17.05.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки стосовно порушення позивачем п. 198.1 ст. 198, п.201.1 ст. 201 п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу, у зв'язку з чим занижено ПДВ за рахунок завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бі Енд Бі Соларс» за період з 01.07.2012 року по 31.10.2012 року на загальну суму 50091,0 грн. є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення № 0000252220 від 17.05.2013р., прийняте на підставі зазначеного акту, підлягає скасуванню. Так позивач зазначив, що фактичною підставою для винесення оскаржуваного рішення стали висновки відповідача, зроблені на підставі перевірки отриманих від ДПІ у Печерському районі міста Києва відомостей щодо ТОВ «Бі Енд Бі Соларс» про фіктивність правочинів, укладених між зазначеним підприємством та підприємцями-покупцями. Позивач зазначає, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій зроблені без достатніх та відповідних доказів, оскільки договір між позивачем та ТОВ «Бі Енд Бі Соларс» реально виконувався сторонами, в підтвердження чого позивачем надано відповідну первинну документацію, оформлену згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка спростовує висновок щодо нереальності вчинених позивачем господарських операцій.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що первинні документи позивача не можливо вважати достатніми доказами, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та ТОВ «Бі Енд Бі Соларс», оскільки зазначені документи мають деякі недоліки та взагалі не мають силу первинних документів, адже фактичного здійснення господарської операції не відбулося, в зв'язку чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству, а тому у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Нептун» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 06.01.2012 року, номер запису до ЄДР 1 556 102 0000 043177.

На підставі наказу №393 від 08.04.2013 року згідно п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, ст. 79 Податкового кодексу України посадовою особою ДПІ у Суворовському районі міста Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ТД «Нептун» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Бі Енд Бі Соларс» за період з 01.07.2012 року по 31.10.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 1329/22-1/38017403 від 19.04.2013р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Нептун» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Бі Енд Бі Соларс» за період з 01.07.2012 року по 31.10.2012 року», відповідно до висновків якого встановлено порушення: - п. 198.1 ст. 198, п.201.1 ст. 201 п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу, у зв'язку з чим занижено ПДВ за рахунок завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бі Енд Бі Соларс» за період з 01.07.2012 року по 31.10.2012 року на загальну суму 50091,0 грн., а саме серпень 2012 року - 50091,0 грн. (Т.1, а.с.13-20).

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252220 від 17.05.2013р, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 62 614грн. (Т.1,а.с.21).

Позивач, не погоджуючись з зазначеним рішенням податкового органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати його протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Відповідно п. 78.4 -78.5 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Судом встановлено, що повідомлення та копію наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки вручено 08.04.2013 року під розписку директору ТОВ «ТД «Нептун» Скачуку І.І.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є виявлені під час проведення перевірки порушення п. 198.1, ст. 198, п.201.1 ст. 201, п. 201.6 ст. 201 ПК України.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням

послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п 14.1.36. п. 14. 1 ст. 14 ПКУ).

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198. 6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «ТД «Нептун» мало взаємовідносини з ТОВ «Бі Енд Бі Соларс». Позивачем сформовано податковий кредит за рахунок зазначеного контрагента на суму ПДВ серпень 2012 року - 50091,0 грн.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від зазначеного контрагента до складу податкового кредиту за перевіряємий період, суд виходить з наступного.

Пунктами 200.1-200.4,200.7 ст.200 ПК України передбачається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1).

Пунктами 201.1 та 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції (п.201.10).

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судом встановлено, що 17.08.2012 року між ТОВ «Бі Енд Бі Соларс» (Продавець) та ТОВ «ТД «Нептун» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №17/08/12.

Відповідно п.1.1. зазначеного Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар в асортименті і в кількості, встановлених Договором, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього визначену Договором грошову суму.

Згідно п.2.1.1 цього Договору Продавець зобов'язаний передати Покупцеві товар належної якості і в асортименті обумовленому додатками до цього Договору (Т.1, а.с.22).

На виконання зазначеного Договору позивачем отримано податкові накладі № №45, 46, 47, 48, 49 від 17.08.2012 року, №53 від 20.08.2012 року, №№60, 61, 62 від 27.08.2012 року ( Т.1, а.с.23-31).

Окрім того на виконання зазначеного Договору позивачем отримано видаткові накладні № №45, 46, 47, 48, 49 від 17.08.2012 року, №53 від 20.08.2012 року, №№60, 61, 62 від 27.08.2012 року (Т.1, а.с.32-40).

Судом не приймаються до уваги твердження представника відповідача стосовно того, що в договорі не значаться ні асортимент ні кількість товару, позивачем не надано додатків до Договору щодо асортименту та кількості товару, в зв'язку з чим неможливо встановити предмет договору взагалі, з огляду на наступне.

Як вбачається з з податкових та видактових накладних № №45, 46, 47, 48, 49 від 17.08.2012 року, №53 від 20.08.2012 року, №№60, 61, 62 від 27.08.2012 року, отриманих на виконання Договору №17/08/12 від 17.08.2012 року, останні містять номенклатуру товару та кількість.

Окрім того, відповідно ч. 2 ст. 671 Цивільного кодексу України якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку,встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача стосовно того, що в податкових накладних № №45, 46, 47, 48, 49 від 17.08.2012 року, №53 від 20.08.2012 року, №№60, 61, 62 від 27.08.2012 року значиться, що вони складені на підставі договору постачання №17/08/12 від 17.08.2012 року, а під час перевірки позивачем надано договір купівлі-продажу товару товарів №17/08/12 від 17.08.2012 року.

Згідно ч.ч.1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлені строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, договір поставки є різновидом договору купівлі-продажу, окрім того, номер та дата договору співпадають.

На підтвердження використання товарів отриманих за договором №17/08/12 від 17.08.2012 року у господарській діяльності, позивач надав договір поставки №379, з ПП «Таврія Плюс», договір №617 від 01.07.2012 року, укладений позивачем з ТОВ «Корпійка-Р», договір №487 від 07.07.2012 року, укладений позивачем з ТОВ «Торговий Дім «Копійка», договір №587 від 01.07.2012 року, укладений позивачем з ТОВ «Копійка-Центр», договір №687 від 01.07.2012 року, укладений позивачем з ТОВ «Київське» та надані на виконання зазначених договорів податкові та видаткові накладні, заявки.

Таким чином, позивачем надано документи, які підтверджують подальше використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи представника відповідача стосовно невідповідності видаткових накладних № №45, 46, 47, 48, 49 від 17.08.2012 року, №53 від 20.08.2012 року, №№60, 61, 62 від 27.08.2012 року вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки останні підписані невстановленою особою, без зазначення ПІБ та посади особи, відповідальної за ведення господарської операції, оскільки позивачем надано нотаріально засвідчену заяву директора ТОВ «ТД «Нептун» Скачука І.І. від 21.08.213 року, з якої вбачається, що останній особисто розписувався у видактових накладних після перевірки кількості та комплектності товарів, отриманих від ТОВ «Бі Енд Бі Соларс».

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено доказами, по взаємовідносинах позивача з постачальником здійснення господарських операцій достовірно підтверджені наданими податковими, видатковими накладними, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленим чинним законодавством вимогам, у зв'язку з придбанням товарів з метою подальшого використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача що всі товарно-транспортні накладні, які було надано позивачем складені без зазначення пункту навантаження та розвантаження, що унеможливлює встановити складські приміщення, де зберігався товар та куди він був перевезений позивачем.

Відповідно п. 11 Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 р. № 363 наведено положення щодо оформлення документів на перевезення, при цьому будь-які вимоги щодо зазначення у ТТН інформації про складські приміщення - відсутні.

Як вбачається з наданих позивачем товарно-транспортних накладних, останні складені у відповідності до наказу Мінтрансу та Мінстату від 29.12.95 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», який визначає форму товарно-транспортної накладної.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88, «Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм» . При цьому відсутні будь-які вимоги про те, що реквізити виготовлених самостійно бланків мають бути розміщені у точній послідовності та відповідності, що й реквізити бланків типових форм, - головне, щоб вони були наявні в документі.

Окрім того, у судовому засіданні представник позивача зазначив, що після отримання товару у ТОВ «Бі Енд Бі Соларс», останній було доставлено покупцям ПП «Таврія Плюс», ТОВ «Корпійка-Р», ТОВ «Торговий Дім «Копійка», ТОВ «Копійка-Центр», ТОВ «Київське» згідно договорів №379, №617 від 01.07.2012 року, №487 від 07.07.2012 року, №587 від 01.07.2012 року, №687 від 01.07.2012 року, що підверджується належним чином оформленими первинними документами.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що позивачем виконано всі зобов'язання за договором, укладеним з ТОВ «Бі Енд Бі Соларс», а саме: прийнято товар та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

За встановлених обставин у судовому засіданні не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.198.1 ст. 198 ПК України, суд дійшов висновку, що податок на додану вартість за вищевказаними податковими накладними в сумі 50091,0 грн. правомірно віднесений до складу податкового кредиту за за серпень 2012 року.

Стосовно відсутності фактичного виконання робіт за договором, укладеним з ТОВ «Бі Енд Бі Соларс», судом встановлено, що відповідач посилався на акти ДПІ у Печерському районі міста Києва № 994/23-5/36677236 від 15.03.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бі Енд Бі Соларс» код ЄДРПОУ 36677236 за липень-жовтень 2012 року» . Згідно висновку зазначеного акту встановлено, що ТОВ «Бі Енд Бі Соларс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Таким чином, у ТОВ «Бі Енд Бі Соларс» відсутні об'єкти оподаткування ПДВ та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям, в зв'язку з чим, правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, супуречть інтересам держави та суспільства, вчинені удавано, з метою приховування сплати податків третіх осіб та є нікчемними.

Судом встановлено, що ТОВ «Бі Енд Бі Соларс» оскаржено до Окружного адміністративного суду міста Києва дії ДПІ у Печерському районі міста Києва по проведенню зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2012 року по 31.10.2012 року, по оформленню результатів зустрічної звірки у формі акту № 994/23-5/36677236 від 15.03.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бі Енд Бі Соларс» код ЄДРПОУ 36677236 за липень-жовтень 2012 року».

Згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2013 року по справі №826/5640/13-а позов ТОВ «Бі Енд Бі Соларс» задоволено повністю.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсним у судовому порядку договору №17/08/12 від 17.08.2012 р. Зобов'язання за договором між Позивачем та ТОВ «Бі Енд Бі Соларс» виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких приєднано до матеріалів справи, окрім того Податковий кодекс України не містить норми, яка б передбачала коригування податкових зобов'язань чи податкового кредиту у разі визнання правочину нікчемним, тому посилання на нікчемність правочину є необґрунтованим.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на зазначене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворвоському районі міста Одеси № 0000252220 від 17.05.2013р є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню. Частиною другою ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд вважає, що ДПІ у Суворовському районі міста Одеси Одеської області ДПС не доведено суду наявність порушень позивачем порядку формування податкового кредиту, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Нептун» підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Нептун» до державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000252220 від 17.05.2013р., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000252220 від 17.05.2013р.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02 вересня 2013 року.

Cуддя: Г.П.Самойлюк

.