Рішення

від 27.08.2013 по справі 922/3095/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2013 р.Справа № 922/3095/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст Фасіліті Менеджмент", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал і К", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Супруна С.С. довіреність б/н від 13.11.2012 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металіст Фасіліті Менеджмент" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал і К" суми заборгованості у розмірі 9 939,28 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем свої зобов'язань згідно договору оренди №2-13 від 01.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 липня 2013 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 15.08.13 р., було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено ії до розгляду у судовому засіданні на 26 серпня 2013 року о 12:15.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. До господарського суду Харківської області 02 серпня 2013 року повернулась ухвала від 24 липня 2013 року про порушення провадження у справі, яка була направлена на адресу відповідача: м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18-Г, з відміткою пошти: зі спливом терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

01.01.2013 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди № 2-13 (далі по тексту - договір), у відповідності з яким позивач зобов'язується 01 січня 2013 р. передати у тимчасове платне користування приміщення кім. №518, загальною площею 30,0 кв.м. розташоване на 5-му поверсі будівлі за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 56, а відповідач - прийняти та своєчасно сплачувати орендну плату на умовах, передбачених договором.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином: передав у тимчасове платне користування приміщення загальною площею 30,0 кв.м. розташовані на 5-му поверсі будівлі за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 56. Про фактичне передання приміщення в користування Відповідачу свідчить акт приймання - передачі приміщення від 01.01.2013 р.. який підписано сторонами договору.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до п.6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється Договором найму.

Згідно п. 3 договору орендар зобов'язався щомісячно, не пізніше 5 (п'ятого) числа кожного поточного місяця, сплачувати орендодавцеві орендну плату у розмірі 55,04 грн. за один квадратний метр, що еквівалентно 6,88 доларам США, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Однак, з першого місяця дії укладеного договору оренди.

Відповідач не виконав цей обов'язок належним чином, орендну плату за договором сплачував не в повному обсязі, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 31.05.2013 року згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 6 450,00 грн. (аркуш справи №35).

Про не належне виконання свого зобов'язання відповідачем свідчать заяви про відстрочення виплати заборгованості по вищезазначеному Договору, а саме: заява відповідача від 27.02.2013 р. про відстрочку погашення заборгованості з орендної плати по Договору оренди № 2-13 від 01.01.2013 р. в строк до 04.03.2013 р.; заява відповідача від 05.03.2013 р. про відстрочку погашення заборгованості з орендної плати по Договору оренди № 2-13 від 01.01.2013 р.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору було направлено відповідачу претензію №09/22-03 від 22.03.2013 р., яка була вручена директору ТОВ "МЕТАЛ І К" про порушення п.3.2.1. Договору оренди № 2-13 від 01.01.2013 р. щодо строків оплати, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового претензії 01 квітня 2013 року (аркуш справи №28).

Після отримання заяви від ТОВ "МЕТАЛ І К" (орендар та відповідач) між підприємствами не було досягнуто згоди щодо погашення заборгованості по орендній платі. Відповідач фактично припинив стосунки з позивачем, тобто ТОВ "МЕТАЛ І К" не перебувало на орендованій площі та не виходило на зв'язок із позивачем (орендодавцем).

Відповідно до ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно до ч.3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно ч.1 ст.783 Цивільного кодексу України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Виходячи з вищевикладеного, у зв'язку з тим, що відповідач більш місяця не перебував на орендованої площі та не виходив на зв'язок, своєю недбалою поведінкою створював загрозу пошкодження приміщення, мав заборгованість по орендній платі за три місяці, позивач змушений був, відповідно до п.п.13.3.3, п.13.3 договору оренди № 2-13 від 01.01.2013 р., розірвати договір оренди в порядку, встановленому ст.188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст. 291 та ч.2-3 ст. 188 Господарського кодексу України, позивачем було складено та надіслано відповідного листа до ТОВ "МЕТАЛ І К" від 16.04.2013 р. про розірвання договору оренди №2-13 від 01.01.2013 р., яке отримано відповідачем 25.04.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу, але відповідач на вказаний лист не відповів.

31.05.2013 р. ТОВ "МЕТАЛІСТ ФАСІЛІТІ МЕНЕДЖМЕНТ" в односторонньому порядку розірвало Договір оренди №2-13 від 01.01.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи після розірвання договору оренди орендар (відповідач) звернувся до орендодавця (позивач) із заявою від 07 червня 2013 року, де просив відстрочити погашення заборгованості з орендної плати в розмірі 6 450,00 грн. по Договору оренди № 2- 13 від 01.01.2013 р. до 25.06.2013 р., але суму боргу у встановлений в заяві строк не сплатив.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі 6 450,00 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь проценти за безпідставне користування чужими грошовими коштами у розмірі 98,10 грн., пеню у розмірі 194,91 грн., штраф у розмірі 1 650,00 грн., збитки від інфляції у розмірі 6,45 грн. та 3% річних за прострочення оплати за оренду у розмірі 39,82 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.4.2. договору орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату, а також виконувати інші грошові зобов'язання, передбачені дійсним Договором оренди.

Згідно п. 11.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбаченою законодавством України та цим Договором оренди.

Згідно п. 11.9. договору якщо будь-який платежі по Договору прострочені на 10 (десять) днів, Орендатор сплачує Орендодавцю, додатково до простроченої суми, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення платежу.

Згідно п. 11.9. договору у разі, якщо прострочка платежу триває більше 20 (двадцяти) банківських днів. Орендатор, крім пені, сплачую Орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати за Договором.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 1. ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ч. 2. ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, при несвоєчасній оплаті Орендарем орендної плати він зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами. При чому норма відносно обов'язковості сплати процентів за користування чужими грошовими коштами носить диспозитивний характер тільки для відносин між фізичними особами. Інші суб'єкти господарювання змінити правила ч. 1 ст. 536 ЦК України не можуть, проценти за прострочення оплати товару нараховуються в обов'язковому порядку відповідно до закону (імперативна норма).

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування процентів за безпідставне користування чужими грошовими коштами, штрафу, збитків від інфляції, пені та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлені до стягнення з відповідача збитки пов'язані з витратами за надання юридичних послуг у розмірі 1 500,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 224, 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконанні зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з умовами Договору про надання юридичних послуг №7 від 29 травня 2012 р. (далі по тексту - Договір) ТОВ "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ВЕРІТАС 2012" зобов'язується надати юридичні послуги щодо правового супроводу господарської діяльності з ТОВ "МЕТАЛ І К". Юридичні послуги полягають в наступному (п. 2.1. Договору): розробка правової позиції для захисту інтересів замовника в господарських судах та судах загальної юрисдикції усіх інстанцій; правовий аналіз матеріалів справи, що носить суперечливий характер; підготовка проекту претензійних листів; участь у переговорах; підготовка процесуальних документів (заяв, позивних заяв, скарг, відзивів, апеляційних та касаційних скарг, клопотань, тощо); представництво інтересів замовника на стадіях судового процесу.

Згідно з п. 3.1., 3.2 Договору за надання юридичних послуг позивач здійснює оплату після виконання умов договору або після підписання акта прийму передачі виконаних робіт у розмірі 1500,00 грн. ( одна тисяча п'ятсот гривень) в тому числі ПДВ 20% - 300,00 грн. (триста гривень).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно акту прийому - здачі наданих юридичних послуг за договору №03/2013 від 29.05.13 р. ТОВ "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ВЕРІТАС 2012" були надані послуги згідно зазначеного договору, який укладений між ним та позивачем. Оскільки, юридичною фірмою виконані зобов'язання за договором, позивачем оплачені грошові кошти згідно квитанції до прибуткового ордеру №171 від 28.06.13 р. у розмірі 1 500,00 грн.

Таким чином у матеріалах справи містяться докази фактичного надання ТОВ "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ВЕРІТАС 2012" юридичних послуг по справі №922/3095/13, отже вбачаються підстави для стягнення з відповідача 1500,00 грн., так як ці кошти є судовими витратами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 536, 549, 611,625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал і К" () на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст Фасіліті Менеджмент" (61045, Харківська область, місто Харків, Дзержинський район, вул. Отакара Яроша, буд. 18 Г, код ЄДРПОУ 36986953, р/р №2600636721 в ПАТ "УПБ" (ЄДРПОУ 19019775), МФО 300205, р/р №26009057001110 в ПАТ "А - БАНК" (ЄДРПОУ 14360080), МФО 307770, р/р №26000001308613В ПАТ "АКТАБАНК" (ЄДРПОУ 35863708), МФО 307394) суму у розмірі 9 939,28 грн., в тому числі: сума основного боргу у розмірі 6 450,00 грн., проценти за безпідставне користування чужими грошовими коштами у розмірі 98,10 грн., пеню у розмірі 194,91 грн., штраф у розмірі 1 650,00 грн., збитки від інфляції у розмірі 6,45 грн., 3% річних за прострочення оплати за оренду у розмірі 39,82 грн., збитки пов'язані з витратами за надання юридичних послуг у розмірі 1 500,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.08.2013 р.

Суддя Светлічний Ю.В.