Рішення

від 28.08.2013 по справі 668/6399/13-ц

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХЕРСОНА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №668/6399/13-ц

Пров. №2/668/2071/13

28.08.2013року Суворовський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого Булах Є.М.

при секретарі Компанієць А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «РОСКО» про застосування наслідків нікчемного правочину та захист прав споживачів, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 11.03.2013р. нею було сплачено на користь відповідача грошові кошти в сумі 500 гривень у якості передоплати за жалюзі-штори, які відповідач зобов'язався виготовити та передати позивачу до 18.03.2013р., однак на момент звернення позивача з цим позовом, відповідач свої зобов'язання не виконав і не надав товар позивачу. Також відповідач відмовляється повернути позивачу сплачені нею 11.03.2013р. грошові кошти в сумі 500 гривень, у зв'язку з чим, вказані кошти позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Зазначила, що постановою від 27.08.2009р. Херсонського окружного адміністративного суду підприємницьку діяльність відповідача було припинено, копія постанови направлена державному реєстратору. З огляду на встановлені у вказаній постанові обставини того, що відповідач з 31.10.2000р. не надає бухгалтерську звітність та податкові декларації, але при цьому працівники відповідача і надалі продовжують приймати грошові кошти та обіцяти споживачам надання послуг, окрему увагу звертає на можливу наявність ознак злочинної шахрайської діяльності представників ТОВ «ТД «Роско». Позивач зазначає, що категоричною відмовою повертати сплачені нею грошові кошти, виниклою необхідністю звертатися до компетентних органів та установ з приводу їх повернення, їй було завдано моральної шкоди, яка виразилася у глибоких негативних емоційних переживаннях, оскільки вона є матір'ю двох малолітніх дітей, зазначені зімни у її повсякденному житті негативно сказалися на відносинах в сім'ї. Розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди позивач оцінює в сумі 10000,00 гривень.

Позивач у судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, про день, час та місце судового слухання справи повідомлялася належним чином. Заявою від 23.08.2013р., що надійшла у судове засідання, позивач просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, за відсутності відповідача не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином відповідно до вимог ст.75,76 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, суд, враховуючи згоду позивача, вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, відповідно до вимог ст.224 ЦПК України , на підставі наявних у справі матеріалів про права та взаємовідносини сторін у заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 11.03.2013р. позивач сплатила на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Роско» грошові кошти в сумі 500,00 гривень у якості передоплати за штори-жалюзі, що підтверджено суду квитанцією до прибуткового касового ордеру № 53 від 11.03.2013р.

Згідно позовної заяви, відповідач не передав позивачу вказані у квитанції до ПКО № 53 від 11.03.2013р. штори-жалюзі, а також не повернув позивачу сплачені останньою грошові кошти.

Згідно статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

За договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи(замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.(ст. 865 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати окрім іншого виконання робіт кожному, хто до неї звернувся. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладанні і виконанні публічного договору, є нікчемними(626,633 ЦК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку(ст.80 ЦК України). Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язанні негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. З моменту призначення комісії з припинення юридично особи до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України (надалі за тестом ЦК) - Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 227 ЦК України встановлено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу, може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Таким чином, суд вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, приходить до висновку, що між сторонами склалися договірні відносини викликані укладанням правочину підряду щодо виконання робіт пов'язаних із виготовленням відповідачем - юридичною особою штор-жалюзів з однієї сторони та прийняттям та оплатою виконаних робіт зі сторони позивача - споживача. При цьому, за постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27.08.2009 року, діяльність «ТД «Роско» припинено, тобто на час укладання договору відповідач не мав права здійснювати від свого імені підприємницьку діяльність щодо надання послуг та виконання робіт. Відсутність права у відповідача на здійснення підприємницької діяльності під час укладання між позивачем та відповідачем правочину свідчить про недодержання в момент його вчинення вимог закону, щодо володіння певним обсягом дієздатності, та надає право позивачу звернутися до суду із вимогою до відповідача про застосування наслідків нікчемного правочину, а тому вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з ТОВ «ТД «Роско» сплачених та документально підтверджених грошових коштів у сумі 500,00 грн..

Судом також встановлено, що у зв'язку з неповерненням позивачу відповідачем сплачених на користь останнього грошових коштів в сумі 500,00 гривень, позивач докладала значних зусиль для відновлення свого порушеного права, до цього часу не отримала позитивного відгуку з боку відповідача, однак, зазнала негативні переживання через відмову представників відповідача. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач з 18.03.2013р. по 21.05.2013р. вживала заходів стосовно повернення сплачених нею грошових коштів у позасудовому порядку. З позовної заяви слідує, що позивач неодноразово зверталася до представників відповідача з вимогами повернути їй кошти. З відповіді Суворовського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області від 26.03.2013р. слідує, що позивач зверталася до правоохоронних органів з приводу протиправних дій відповідача, на що їй було повідомлено про згоду представників відповідача повернути кошти в кінці березня 2013р. З доданих до матеріалів справи свідоцтв про народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., слідує, що позивач є матір'ю двох малолітніх дітей.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує вимоги ст. 23 ЦК України , а також характер, тривалість і обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, її вік, сімейний стан, ступінь вини відповідача, та виходячи з вимог розумності і справедливості вважає можливим задовольнити вимоги про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином( ч. 2 ст. 227 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд вважає переконливими докази позивача щодо завдання йому моральної шкоди протиправністю дій відповідача щодо введення в оману та невиконання взятих на себе зобов'язань. Дії відповідача є грубим порушенням конституційних прав позивача як споживача, такі дії змусили позивача докладати додаткових зусиль, звертатися до суду та інших державних органів влади за поновленням цих прав, що спричиняло йому моральні страждання. Дії відповідача впливають на людську гідність позивача з огляду на що позов у частині стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню повністю на суму 10000,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до квитанції до ПКО від 09.08.2013р. позивачем були понесені витрати з оплати оголошення про судове засідання на 23.08.2013р., що згідно п.6 ч.2 ст. 79 ЦПК України відносяться до судових витрат та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно ст. 88 ЦПК України у розмірі 90,00 грн..

Разом з цим, враховуючи, що позивач при звернення до суду із позовом про захист прав споживача звільнений від сплати судового збору, то у відповідності до ст. 88 ЦПК України він стягується із відповідача в дохід держави у розмірі встановленому ЗУ «Про судовий збір».

Враховуючи вище викладене, керуючись ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. 16,23,80,203,215,216,227,626,633,865, ЦК України, ст.ст.10,11,60,77,88,212-215,224-226 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «РОСКО» про застосування наслідків нікчемного правочину та захист прав споживачів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «РОСКО» (73000, м.Херсон, вул.К.Маркса, 29, код ЄДРПОУ 31135318) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) безпідставно збережені грошові кошти в сумі 500 (п'ятсот) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «РОСКО» (73000, м.Херсон, вул.К.Маркса, 29, код ЄДРПОУ 31135318) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 10000 (десять тисяч) гривень в якості відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «РОСКО» (73000, м.Херсон, вул.К.Маркса, 29, код ЄДРПОУ 31135318) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 90 (дев'яносто) гривень понесених позивачем судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «РОСКО» (73000, м.Херсон, вул.К.Маркса, 29, код ЄДРПОУ 31135318) 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень сорок копійок) в дохід держави в рахунок сплати судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Суворовський районний суд м. Херсона. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СуддяБулах Є. М.