Рішення

від 28.08.2013 по справі 2018/2-1762/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/790/5547/13 Головуючий 1-ї інстанції

Справа № 2018/2-1762/11 - Чередник В.Є.

Категорія : сімейні Доповідач - Швецова Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Малінської С.М., Піддубного Р.М.,

при секретарі - Колісник Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 липня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа ТОВ «Квадрант» про розподіл майна подружжя та по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя , -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому вона просила поділити майно, що є спільною з відповідачем власністю, виділивши їй 3/4 вартості майнової частини корпоративного права, що належить ОСОБА_2 в ТОВ «Квадрант»; ? вартості автомобіля ИЖ 2717, 2001року випуску, державний номер НОМЕР_1; 3/4 вартості квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що 27 листопада 1999 року між нею з відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, від якого сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, 2002 року народження та ОСОБА_5, 2009 року народження. Крім того, під час шлюбу 05 лютого 2010 р., нею з відповідачем була придбана 3-х кімнатна квартира за АДРЕСА_1, загальною площею 89 кв.м., первісна вартість якої значно збільшилася за рахунок особистих коштів позивача, які були витрачені на реконструкцію всієї квартири.

Крім цього, позивач вважає, що, об'єктом спільної сумісної власності з відповідачем також є також автомобіль ИЖ 2717, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та доля в корпоративному праві у ТОВ «Квадрант», оскільки вклад до статутного фонду ТОВ «Квадрант» зроблено за рахунок їх з відповідачем спільного майна

Позивач зазначила що, при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності, суд згідно з ч.ч.2, 3 ст. 70 СК України може відступити від засад рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей, у зв»язку з чим вважає, що їй повинно належати 3/4 частини квартири, спірного автомобілю та 3/4 вартості майнової частини корпоративного права, що належить ОСОБА_2 в ТОВ «Квадрант».

В судовому засіданні позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила при розподілі майна подружжя врахувати вартість ремонтно-відновлювальних робіть та поліпшення, які були проведені влітку 2009 року в квартирі, яка розташована за адресою АДРЕСА_2.

Відповідач - ОСОБА_2 не погодився з заявленим позовом та звернувся з зустрічною позовною заявою, в якій просив розподілити між сторонами майно, визнавши за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вона була придбана за кошти, отримані від продажу належної йому квартири в АДРЕСА_2.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 липня 2013 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа ТОВ «Квадрант» про поділ майна подружжя - задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 - відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

Не погодившись вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказане рішення та постановити по справі нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

ОСОБА_3 з ухваленим рішенням погодилася, з апеляційної скаргою не зверталася.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира об'єктом спільної сумісної власності подружжя придбана у період шлюбу за спільні кошти подружжя і тому підлягає поділу по 1\2 частині кожному.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27 листопада 1999 року.

Під час перебування у шлюбі 05 лютого 2010 р., відповідачем була придбана квартира за АДРЕСА_1.

Частиною 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК України, крім випадків, установлених ст. 61 ЦПК України.

Проте це загальне правило діє, якщо в нормах матеріального права відсутня вказівка про перерозподіл обов'язків доказування.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За приписами ст. ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У разі наявності в майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, неподільних речей, то в силу частини другої статті 71 СК України такі речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, з присудженням одному з подружжя грошової компенсації, замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, і за змістом частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України присудження такої грошової компенсації можливе лише за згодою того з подружжя, якому вона присуджується, а також за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ст. 57 СК України майном, що є особистою власністю дружини, чоловіка, є майно, набуте нею, ним до шлюбу, майно, набуте ним, нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_3, ОСОБА_2 зазначав, що квартиру АДРЕСА_1 було придбано за кошти, отримані ним від продажу 05 лютого 2010 року належної йому на праві особистої власності квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Встановлено та не заперечується сторонами, що на підставі договору купівлі продажу від 27 березня 1991 року, відповідачу належала на праві власності квартира АДРЕСА_2

05 лютого 2010 року було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, відповідно до якого, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_6 придбала вищевказану квартиру. Відповідно до п.3 договору, продаж було вчинено за суму 528079, 20 грн.

Після цього, 05 лютого 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_2 придбав вказану квартиру, сплативши 600090 грн.

Таким чином на придбання спірної квартири було витрачено 528079,20 грн., які належали ОСОБА_2, оскільки були отримані ним від продажу майна, що належало йому особисто, та 72010,8 грн. спільних коштів подружжя, що складає 12 % від загальної вартості спірної квартири, а частка позивачки у праві власності на яку відповідно становить 6% (12 % : 2).

Отже, встановивши, що 12/100 спірної квартири було придбано одним із подружжя за спільні кошти, а тому є їх спільною сумісною власністю, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання за ОСОБА_3 права власності на 1\2 частину спірної квартири в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя .

Доводи позивача про те, що на придбання спірного нерухомого майна були витрачені також її кошти, отримані нею від її батьків та від підприємницької діяльності є безпідставними, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні, з визнанням за позивачкою в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права власності на 6/100 частин квартири АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 липня 2013 року змінити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа ТОВ «Квадрант» про поділ майна подружжя задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на 6/100 частин квартири АДРЕСА_1

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді