Рішення

від 29.08.2013 по справі 910/5371/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/5371/13 29.08.13

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Роздобудько В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/5371/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІФ», с. Здовбиця Дубенського району Рівненської області,

до Державної служби інтелектуальної власності України, м. Київ,

товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія», м. Львів, та

Державної митної служби України, м. Київ,

про визнання патенту України № 24105 на промисловий зразок недійсним та про зобов'язання вчинити дії,

за участю представників сторін:

позивача - Куца А. В. (довіреність від 27.02.2012 б/н);

відповідача-1 - Саламова О.В. (довіреність від 23.05.2013 №2-8/3902);

відповідача-2 - не з'явився;

відповідача-3 - не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗІФ» (далі - ТОВ «ЗІФ») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило суд:

- визнати патент України № 24105 на промисловий зразок, зареєстрований на ім'я товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (далі - ТОВ «ЛІК»), недійсним;

- зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України (далі - Служба) внести зміни до Державного реєстру патентів України на промислові зразки про визнання патенту України № 24105 на промисловий зразок недійсним та здійснити повідомлення про це в офіційному бюлетені шляхом відповідної публікації;

- зобов'язати Державну митну службу України (далі - Митна служба) виключити об'єкт права інтелектуальної власності «Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних ізоляторів типу ПСД70Е», зареєстрований на ім'я ТОВ «ЛІК», з Митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності.

Позов мотивовано тим, що сукупність суттєвих ознак зареєстрованого промислового зразка «Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних ізоляторів типу ПСД70Е» за патентом України № 24105 стала загальнодоступною в світі до дати подання заявки на його реєстрацію, що є підставою, визначеною статтею 25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (далі - Закон), для визнання названого патенту недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2013 порушено провадження у справі.

03.04.2013 Митною службою подано суду відзив на позовну заяву, в якому названий відповідач зазначає про те, що питання правомірності видачі оскаржуваного патенту не відноситься до повноважень митних органів, на сьогоднішній день у Митної служби відсутні підстави для виключення об'єкта права промислової власності з Митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, проте за рішенням суду відповідач може вчинити необхідні дії; також названа служба просила розглядати справу без участі її представника.

ТОВ «ЛІК» 08.04.2013 подано суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки на дату подачі заявки на видачу патенту промисловий зразок «Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних ізоляторів типу ПСД70Е» відповідав патентоспроможності, а така заявка була подана без порушення прав третіх осіб.

Служба проти задоволення позову також заперечила, подавши суду 08.04.2013 відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що названий відповідач не порушив вимог законодавства України, діяв у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, у тому числі Законом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2013 у справі № 910/5371/13 призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України.

17.07.2013 відділом діловодства суду отримано з Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України матеріали справи № 910/5371/13 з висновком від 25.06.2013 № 74/13, згідно з яким у матеріалах справи №910/5371/13 містяться відомості, за якими сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України №24105 «Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних двокрилих ізоляторів типу ПСД 70Е» стала загальнодоступною у світі до дати подання на нього заявки №s201204522, а саме до 31.10.2012.

У судовому засіданні 29.08.2013 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача-1 проти задоволення позовних вимог до Служби заперечував; представники відповідачів 2 і 3 у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Так, ухвали господарського суду міста Києва надсилалися відповідачу-2 на поштову адресу, зазначену у позовній заяві, витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, що підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, врахувавши принцип вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який втілено у статті 6 Європейської конвенції з прав людини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 29.08.2013 без участі представників відповідачів 2 і 3 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-1, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Під поняттям «охоронюваний законом інтерес» (рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004) необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Як вбачається з матеріалів справи, охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду відповідно до вимог чинного в Україні законодавства, полягає в тому, що, на думку ТОВ «ЗІФ», оспорюваний патент України № 24105 не є новим, не відповідає умовам надання правової охорони, в той час як включення промислового зразка «Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних ізоляторів типу ПСД70Е» за патентом України № 24105 до Митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності перешкоджає господарській діяльності позивача, який є офіційним представником закритого акціонерного товариства «Ю.М.Э.К.» (далі - ЗАТ «Ю.М.Э.К.», Російська Федерація) та має право здійснювати виробництво та реалізацію відповідної продукції на території України. Так, позивачу видані такі сертифікати відповідності на продукцію за ліцензією ЗАТ «Ю.М.Э.К.»: № 0208906 на «Изоляторы линейные подвесные тарельчатые стекляные типа ПС 120Б»; № 0739253 на «Изоляторы линейные подвесные тарельчатые стекляные типа ПС70Е»; № 0540667 на «Изоляторы линейные подвесные тарельчатые стекляные типа ПСД 70Е».

Як встановлено судом, Службою за результатами формальної експертизи, проведеної згідно з пунктом 5 статті 14 Закону, на ім'я ТОВ «ЛІК» було видано патент України № 24105 на промисловий зразок «Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних ізоляторів типу ПСД70Е» (заявка № s201201522 від 31.10.2012; публікація про видачу патенту здійснена в офіційному бюлетені «Промислова власність» від 10.12.2012 № 23).

Відповідачем-2 також подано до Митної служби заяву, на підставі якої 25.02.2013 промисловий зразок «Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних ізоляторів типу ПСД70Е» за патентом України № 24105 включено до Митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності.

Відповідно до частини першої статті 155 Господарського кодексу України та частини першої статті 420 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання є, зокрема, промислові зразки.

Об'єктом промислового зразка відповідно до частини другої статті 461 ЦК України і пункту 2 статті 5 Закону можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

Набуття права інтелектуальної власності на промисловий зразок засвідчується патентом (частина перша статті 462 ЦК України, пункт 5 статті 5 Закону).

Згідно з частиною другою статті 462 ЦК України і пунктом 6 статті 5 Закону обсяг правової охорони, що надається, визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, представлених на зображенні (зображеннях) виробу, внесеному до Реєстру (Державний реєстр патентів України на промислові зразки відповідно до статті 1 Закону) і засвідчується патентом з наведеною у ньому копією внесеного до Реєстру зображення виробу. Тлумачення ознак промислового зразка повинно здійснюватися в межах його опису.

Відповідно до статті 461 ЦК України та статті 6 Закону промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він є новим. Промисловий зразок є новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки.

Статтею 18 Закону передбачено, що патент на промисловий зразок видається під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту.

Права інтелектуальної власності, зокрема на промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом (частина перша статті 469 ЦК України).

За приписом абзацу шостого пункту 3 постанови Верховної Ради України від 23.12.1993 р. № 3770-ХІ «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» патент України може бути визнаний недійсним у порядку, встановленому Законом, у разі невідповідності промислового зразка умовам охороноспроможності, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 25 Закону патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом.

Позивач стверджує, що сукупність суттєвих ознак зареєстрованого промислового зразка стала загальнодоступною в світі до дати подання заявки, що підтверджується:

- численними публікаціями у науковій літературі на тему скляних ізоляторів для підвіски та ізоляції проводів і гідрозахисних тросів (Цимберов А. И. и Штерн А. В. Стеклянные изоляторы. М., «Энергия», 1973. 200 с.; Н. С. Костюков, Н. В. Минаков, В. А. Князев и др Электрические изоляторы. Под ред. Н. С. Костюкова. - М.: Энергоатомиздат, 1984. - 296 с.; Дяківський С.І., Качалін В.І. Скляні електроізолятори: Монографія. - Львів: Видавництво Державного університету «Львівська політехніка», 2000 - 191 с.);

- кресленнями та зображення відповідних деталей, розміщеними у національних та міжнародних стандартах (ГОСТ 27661 - 88 «Изоляторы линейные подвесные тарельчатые», дата введення в дію 01.01.1989 р.; ДСТУ 2203-93 (ГОСТ 6490-93) «Ізолятори лінійні підвісні тарілчасті. Загальні технічні умови", дата введення в дію 01.01.1994 року; Технічні умови "Изоляторы линейные подвесные тарельчатые стекляные класса 70-210 кН» ТУ 3493-004-99267582-2009, затв. Генеральним директором ЗАТ «Ю.М.Э.К» 02.09.2009 р., на ізолятори лінійні підвісні тарілчасті скляні класу 70 - 210 кН типів ПС70Е, ПСД70Е, ПС120Б, ПСВ120Б, ПС160Д, ПСВ160А, ПС210В, ПСА210А, які були передані позивачу в рамках Ліцензійного договору на виробництво підвісних тарілчастих скляних ізоляторів від 14.01.2010 року за актом передачі технічної документації);

- зображеннями у каталогах продукції провідних виробників та реалізаторів ізоляторної продукції (Каталог № 3 2001 р., видавець ТОВ «Львівська ізоляція», в якому розміщено рекламу, зокрема, скляних ізоляторів ПС70Е, ПСД70Е, ПС120Б, ПСВ120Б).

Для з'ясування питання про те, чи відповідав промисловий зразок за патентом України № 24105 на момент подання відповідачем-2 заявки на отримання даного патенту умовам правової охорони, судом відповідно до статті 41 ГПК України призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої було доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

При цьому судом були враховані приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 5 «Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності», у пункті 5 якої зазначено, що опис промислового зразка є документом, що складається заявником та не публікується. Правилами розгляду заявки на промисловий зразок не передбачено при проведенні експертизи заявки обов'язкового приведення переліку суттєвих ознак, зазначених заявником у такому описі, у відповідність із зображенням виробу, яке міститься в матеріалах заявки. Отже, сам лише опис промислового зразка не може вважатися джерелом визначення суттєвих ознак такого зразка та обсягу правової охорони промислового зразка, на який видано патент. Таким чином, на час подання позову, пов'язаного із захистом права власності на промисловий зразок, не існує правовстановлювального документа, що містив би в словесній формі перелік суттєвих ознак промислового зразка, на який видано патент. Відтак вирішення питань, пов'язаних з визначенням сукупності суттєвих ознак промислового зразка, представлених на зображенні виробу, внесеному до Реєстру, потребує спеціальних знань, а отже, призначення судової експертизи.

17.07.2013 відділом діловодства суду отримано з Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України матеріали справи № 910/5371/13 з висновком від 25.06.2013 № 74/13, згідно з яким у матеріалах справи №910/5371/13 містяться відомості, за якими сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № 24105 «Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних двокрилих ізоляторів типу ПСД 70Е» стала загальнодоступною у світі до дати подання на нього заявки №s201204522, а саме до 31.10.2012.

Суд вважає, що висновок судової експертизи від 25.06.2013 № 74/13 складений кваліфікованим судовим експертом відповідно до вимог Закону України «Про судову експертизу», а тому приймається судом як належний та допустимий доказ.

Сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що спірний промисловий зразок, що охороняється патентом України № 24105, не відповідає умовам надання правової охорони за критерієм «новизна».

Таким чином, на підставі досліджених матеріалів справи, результатів судової експертизи, пояснень сторін суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним повністю патенту України № 24105 на промисловий зразок «Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних ізоляторів типу ПСД70Е» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону Установа (Служба) забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на промислові зразки, для чого, зокрема забезпечує опублікування офіційних відомостей про промислові зразки.

При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені; патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту (пункти 3 і 4 статті 25 Закону).

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 № 290 (зі змінами і доповненнями), Державний реєстр патентів України на промислові зразки - це сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації патентів України на промислові зразки, які постійно зберігаються на електронному та/або паперовому носіях.

Пунктом 2.2 статті 2 Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки передбачено, що у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема щодо визнання патенту недійсним повністю або частково.

Підставою для внесення відомостей до реєстру відповідно до пункту 2.3 статті 2 названого Положення є, зокрема, рішення судових органів.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну службу інтелектуальної власності, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 436/2011, Служба відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, організує в установленому порядку експертизу об'єктів права інтелектуальної власності, видає патенти на об'єкти права інтелектуальної власності, веде державні реєстри об'єктів права інтелектуальної власності, видає офіційні бюлетені з питань інтелектуальної власності.

За таких обставин, зважаючи, що позовні вимоги до Служби є похідними від вимог про визнання недійсним патенту України № 24105, то вони підлягають задоволенню повністю.

Разом з тим, у задоволенні позовних вимог до Митної служби слід відмовити з огляду на таке.

Частинами першою і другою статті 397 Митного кодексу України митні органи сприяють захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль і митне оформлення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, та ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, здійснюються в загальному порядку з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 398 Митного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, веде митний реєстр об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, на підставі заяв правовласників.

На підставі поданої ТОВ «ЛІК» заяви промисловий зразок «Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних ізоляторів типу ПСД70Е», що охороняється патентом України № 24105, включено до Митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Митної служби.

У пункті 2.8 Порядку реєстрації у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 648 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.2012 за № 1034/21346, об'єкт права інтелектуальної власності виключається Держмитслужбою України з митного реєстру, зокрема, за заявою правовласника; за рішенням суду.

Правовласник повинен у триденний строк поінформувати Держмитслужбу України про зміни у відомостях про об'єкт ПІВ, у тому числі про інформацію, зазначену у частині сьомій статті 398 Митного кодексу України, поданих для реєстрації об'єкта ПІВ або зареєстрованого раніше у митному реєстрі такого об'єкта (пункт 2.11 названого Порядку).

Так, згідно з частиною сьомою статті 398 Митного кодексу України правовласник зобов'язаний повідомити центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про припинення чинності чи визнання недійсним права інтелектуальної власності, а також про часткову або повну передачу прав на об'єкт права інтелектуальної власності, відомості щодо якого внесені до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону.

З огляду на наведене, враховуючи, що Митна служба не вчинила жодного порушення прав позивача щодо відмови у виключенні оспорюваного промислового зразка за патентом України № 24105 з Митного реєстру, суд вважає, що позовні вимоги до названої служби є передчасними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2012 у даній справі витрати за проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності були покладені на позивача.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що позивач здійснив оплату за проведення судової експертизи в загальній сумі 8 125,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.05.2013 № 1337.

За змістом статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судові витрати незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин судові витрати (судовий збір у сумі 1 147 грн. і витрати за проведення судової експертизи у сумі 8 125,44 грн.) слід покласти на ТОВ «ЛІК».

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати патент України № 24105 на промисловий зразок «Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних двокрилих ізоляторів типу ПСД 70Е», володільцем якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (79000, м. Львів, вул. О.Новаківського,14; ідентифікаційний код 30823262), недійсним.

3. Зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України (03680, вул. Урицького, 45; ідентифікаційний код 37552556) внести зміни до Державного реєстру патентів України на промислові зразки про визнання патенту України № 24105 на промисловий зразок «Ізоляційна деталь для лінійних підвісних скляних двокрилих ізоляторів типу ПСД 70Е» недійсним та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (79000, м. Львів, вул. О.Новаківського,14; ідентифікаційний код 30823262) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІФ» (35652, Рівненська обл., Дубенський район, с. Здовбиця, вул. Ватутіна,1; ідентифікаційний код 36079735) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. судового збору і 8 125 (вісім тисяч сто двадцять п'ять) грн. 44 коп. витрат за проведення судової експертизи.

5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.08.2013.

Суддя О. Марченко