Постанова

від 09.09.2008 по справі 2-а-5051/08

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а - 5051/ 08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2008 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді    Іванова Е.А.

при секретарі судового засідання Мезнер О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в  м. Одесі адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною

та зобо'язання провести перерахунок грошової допомоги як інваліду війни,-

В С Т А

Н О В И В:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом у якому просив визнати протиправними

дії ОСОБА_2, які виявляються в відмові своєчасного перерахування і виплати йому

разової грошової допомоги до 5 травня у зв'язку з ново виявленими обставинами:

рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року; захистити його право

на отримання від Держави щорічної разової грошової допомоги у розміру 10-ти

кратної суму розміру мінімальної пенсії за віком; зобов'язати відповідача

провести перерахунок та виплатити  йому

неправомірно невиплачену суму за чотири роки, з урахуванням того, що вона

складає суму у 2004-2005 роках 2762,32грн., у 2006-2007 роках 6840,60грн., за

виключенням виплаченої суми щорічної разової грошової допомоги в 2006-2007р.

В судовому засіданні представник позивача 

ОСОБА_4. уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправною

бездіяльність ОСОБА_2, яка виявляється в відмові перерахуванні йому щорічної разової

грошової допомоги за 2005-2007 роки у зв'язку з рішенням Конституційного суду

України від 09.07.2007 року, та виплатити йому заборгованість по щорічної

разової допомоги за три роки у відповідності до ч.5 ст.13 Закону України

НОМЕР_1; захистити його право на отримання від Держави щорічної разової

грошової допомоги у розміру 8-ти кратної суму розміру мінімальної пенсії за

віком, зобов'язати відповідача провести перерахунок  неправомірно невиплаченої частини грошових

коштів за три роки (з 2005 по 2007р.р.), з розрахунку мінімальної пенсії на час

виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, що складає суму за

2005рік -1410грн., за виключенням виплаченої суми щорічної разової грошової

допомоги у 2005 році; у 2006-2007 роках 5462,48грн., за виключенням виплаченої

суми щорічної разової грошової допомоги у 2006-2007 роках, всього 6872,48грн.,

та стягнути з відповідача на його користь неправомірно невиплачену суму за три

роки 2005-2007р. в розмірі 6872,48грн., мотивуючи це тим, що у 2002 році позивачу

встановлена друга група інвалідності пов'язана з проходженням військової

служби, та у листопаді 2004 року позивачу встановлена перша група інвалідності,

та він має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня, яку йому

виплатили виходячі з суми визначеної Законом про державний бюджет на поточний

рік, та відкликав своє клопотання про поновлення пропущенного строку на

звернення до суду за захистом.

 Представник відповідача  у судове засідання не з'явився, про  місце, дату та час

судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не

повідомив, тому суд вважає можливим відповідно до ч.4 ст.128 КАС України

розглянути справи за його відсутності, але надіслав до суду відзив у якому

позов не визнав,  мотивуючи це тим, що

розмір допомоги у 2004-2007 роках був виплачений відповідно до Закону України

„Про державний бюджет України на 2007 рік” та з посиланням  на пропуск строку звернення до суду в один

рік просив відмовити у задоволенні вимог до 2007 року (а.с.38-40).

  Представник третьої особи ОСОБА_3 у

судове засідання не з'явився, про  місце, дату та час

судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не

повідомив, але надіслав до суду пояснення, 

що з боку ОСОБА_3 були виконані усі приписи бюджетного законодавства та

сума коштів, яка була запланована Законами України про державний бюджет на

поточний рік для виплати грошової допомоги до 5 травня була перерахована

органам ОСОБА_2 (а.с.38,39).

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи суд доходить

висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наступних

підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту» НОМЕР_1 від 22.10.1993 року з

наступними змінами та доповненнями.

ОСОБА_1. є інвалідом війни 1-ї групи з листопаду 2004 року, а з 2002 року

інвалідом 2-ї групи, про що свідчить копія посвідчення серії НОМЕР_2 від

05.11.2004 року (а.с.6,5). Згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни 1-ї

групи  виплачується разова грошова

допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Позивач отримав у 2007році разову допомогу до 5 травня 2007 року у розміру

450грн., тобто відповідно до частини 5 ст. 13 Закону України «Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з врахуванням обмежень,

встановлених Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік».

09.07.2007 року Конституційний суд України прийняв рішення по справі НОМЕР_3

за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності

Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої

статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9,

12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103,

111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа

про соціальні гарантії громадян) НОМЕР_4 у п.1 якого визнав такими, що не

відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 29

Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", за якою у

2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України

"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про

жертви нацистських переслідувань" здійснюється у таких розмірах: інвалідам

I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи -

300 гривень.

Також Конституційний суд України у п.3 Рішення НОМЕР_4 зазначив, що

положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини

першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46

статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет

України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня

ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

 Рішення Конституційного Суду України

у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при

розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії

положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

             Відповідно до статті 1

Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  «Кожна … особа має право мирно володіти своїм

Майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах

суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами

міжнародного права».

Розглядаючи борги у сенсі

поняття «власності», яке міститься у ст.1 ч.1 Протоколу НОМЕР_5 до Конвенції і

яке не обмежене лише власністю на фізичні речі та не залежить від

формальної класифікації у національному законодавстві, Європейський

Суд зазначив, що борги,

що становлять майно, можуть також розглядатися як «майнові права» і таким

чином, як власність.

             Тому

при розгляді справи ІНФОРМАЦІЯ_1 (заява НОМЕР_6) Європейський Суд з прав людини

зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати

своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи

закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо

чинне правове положення передбачає

виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи

державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні

положення є чинними (п.23 рішення суду).

           В зв'язку з цим, Європейський

Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних

актів - Закону України, відповідно якого встановлені надбавки з бюджету і який

є діючим, та  Закону України „Про

державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку

Уряду України, превалювали як lex specialis/.

            Суд не прийняв аргумент

Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не

можуть посилатися на відсутність коштів як на причину не виконання своїх

зобов'язань (п.26 рішення ІНФОРМАЦІЯ_1; див. mutatis mutandis  рішення у справі

ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_7).

 Згідно ст.152Конституції

України  закони, інші правові акти або їх

окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня

ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Розмір мінімальної пенсії за віком станом на 1 травня 2007 року відповідно

до ч.3 статті 62 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”

становить 410грн.06 коп.

          З урахуванням викладеного  сума разової грошової допомоги, яка підлягає

сплаті інваліду війни 1-ї групи у 2007 році становить 4100,60грн. з яких

450грн. були отримані позивачем, тобто сума доплати, що підлягає перерахуванню

позивачу становить 3650,60грн.   

Згідно ст. 17-1 Закону

України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) щорічну виплату разової грошової

допомоги до 5 травня здійснюють органи праці

та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особливий рахунок

отримувача ) за місцем отримання пенсії.

Також суд вважає не

обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню вимоги щодо грошової

допомоги у 2005-2006 роках, так як норми Законів України „Про державний бюджет

України на 2005рік” та „Про державний бюджет України на 2006рік”  які обмежували розмір грошової допомоги до 5

травня сумою 400грн. не конституційними не визнавались та не скасовувались.

 Відповідно до ч.3 ст.162 КАС України суд може

прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод,

інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових

відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають

задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.7-9,158,160,162,163,167 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

              Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з  ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік у

розміру 3650,60грн.

             В

решті позовних вимог відмовити.

       Заяву про апеляційне оскарження постанови може

бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення

постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення

в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарженя. Заява про

апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного

адміністративного суду  через Одеський

окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається

особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.

        Апеляційна скарга може бути

подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 15 вересня 2008 року

                 Суддя                                                                 

                       Іванов Е.А.