Ухвала

від 27.01.2009 по справі 22-а-10976/08

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ   

АДМІНІСТРАТИВНИЙ   СУД 

Справа №22-а-10976/2008 р.                             Головуючий  у  1

інстанції - Винокуров К.С.

                                                                                                                                                Суддя-доповідач - Літвіна Н.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27

січня 2009 р.                                                                               м.

Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного

суду в складі:

Головуючого судді               Літвіної

Н.М.

Суддів                                    Саприкіної

І.В.

                                               Маслія

В.І.

при секретарі        

               Поліщук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу представника позивача Державної податкової інспекції у Голосіївському

районі м. Києва на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.11.2007 року у справі за позовом Державної

податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська промислова інформаційна

компанія», ОСОБА_1, третя особа - Голосіївська районна в м.Києві  державна адміністрація  про визнання недійсним установчих документів,

-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Окружного адміністративного  суду м. Києва від 21.11.2007 року було

відмовлено у відкритті провадження за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі

м. Києва Київській області до Товариства з обмеженою

відповільністю «Українська промислова інформаційна компанія», ОСОБА_1 про

визнання недійсними установчих документів.

Не

погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, представник позивача подав апеляційну

скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити

нову, якою відкрити провадження у справі. Свою позицію апелянт аргументує тим,

що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що є

підставою для скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача,

пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної

скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції було

встановлено, що Голосіївською районною в м.Києві державною адміністрацією була

здійснена державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська промислова інформаційна компанія» (код

ЄДРПОУ 32042984 м.Київ, пров. Охтирський , 3).

Згідно статуту ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія», який

зареєстрований Голосіївською райдержадміністрацією м. Києва від 26.07.2002р.

засновниками ТОВ «Українська промислова інформаційна

компанія» є ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Звертаючись з позовом про визнання

недійсними установчих документів про державну реєстрацію та припинення

юридичної особи позивач посилався на те, що ТОВ «Українська

промислова інформаційна компанія» має ознаки фіктивності, від його імені

діють невстановлені особи, засновники ТОВ «Українська

промислова інформаційна компанія» не обізнані про свою участь у ньому.

Відмовляючи у відкритті провадження у

справі, Окружний адміністративний суд м. Києва виходив з того, що позивач не

мав повноважень на звернення до суду про визнання установчих документів

недійсними ТОВ «Українська промислова інформаційна

компанія» з чим погоджується і колегія суддів.

Частиною 1 статті 24 Закону України

«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»

передбачено, що для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник

(засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному

реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі

документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації

юридичної особи; примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення

засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у

випадках, передбачених законом; два примірники установчих документів; документ,

що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації

юридичної особи.

Статтею 110

Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або

органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому

числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу,

досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених

установчими документами; 2) за рішенням суду про визнання судом недійсною

державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення,

які не можна усунути, а також в інших

випадках, встановлених законом. Вимога про ліквідацію юридичної особи на

підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути

пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також

учасником юридичної особи.

Закон України «Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», зокрема, частиною 2

статті 38 якого передбачено, що підставами для постановлення судового рішення

щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної

особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації

через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна

усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або

такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального

розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року

органам державної податкової служби податкових декларацій, документів

фінансової звітності відповідно до закону;

наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної

особи за вказаним її місцезнаходженням.

Таким чином перелік підстав для

визнання державної реєстрації юридичної особи недійсною є вичерпним.

Законом України «Про державну

податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ чітко визначено

функції, які покладені на державні податкові інспекції в районах, містах без

районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, а саме пунктом 11 статті 10 вказаного

Закону визначено, що останні подають до судів позови до підприємств,

установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в

доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших

випадках-коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про

стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за

рахунок їх майна. Також пунктом 17 статті 11 Закону України «Про державну

податкову службу в Україні» органам державної податкової служби у випадках, в

межах компетенції та у порядку, встановлених законами України визначено право

звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою

(позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Таким чином,

судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що

позивач, звернувшись з даним позовом до суду ніяким чином не обґрунтував повноважень щодо

звернення із згаданим позовом, а посилається лише на факт порушення чинного

законодавства при проведенні державної реєстрації відповідача.

Відповідно до статті 19 Конституції

України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України. Приписами статей 10 та 11 Закону

України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачені такі способи реалізації повноважень ДПС, як звернення

до суду із позовом про визнання недійсними установчих документів, і як

наслідок припинення юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС

України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її

вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

З огляду на вище наведене, суд першої

інстанції обґрунтовано та всебічно дослідив докази по справі, з'ясував всі

обставини та прийняв рішення з дотриманням норм процесуального та матеріального

права. Доводи апелянта є необґрунтованими, а тому апеляційна скарга задоволенню

не підлягає.

Згідно зі ст.ст.199 ч.1

п.1, 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду

першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без

задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції

правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням

норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.

160, 195, 196, 199, 200, 205, 212, 254 

Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача Державної

податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на ухвалу Окружного адміністративного

суду м.Києва від 21.11.2007 року - залишити

без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2007 року у справі за позовом у справі за позовом

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська

промислова інформаційна компанія», ОСОБА_1, третя особа - Голосіївська районна

в м.Києві державна адміністрація про визнання недійсним установчих документів

- залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може

бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом

місяця.

                                   Головуючий

суддя 

                                   Судді