Рішення

від 22.08.2013 по справі 910/14702/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14702/13 22.08.13 р.

За позовомКурилича Мирона Ярославовича доТовариства з обмеженою відповідальністю «КЕМВІ» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Віру» провизнання недійсними установчих документів

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін: Від позивача:Гаврилова І.Н. Від відповідача:Сергєєва К.В. Від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Курилич Мирон Ярославович звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕМВІ» (надалі - «Товариство») про визнання недійсними установчих документів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що положення п.п. 7.6 та 7.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕМВІ», затвердженого рішенням установчих зборів засновників (учасників), оформленим протоколом № 1 від 06.07.2012 р., не відповідають положенням Закону України «Про господарські товариства», у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для визнання їх недійсними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/14702/13, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Віру» та призначено розгляд справи на 22.08.2013 р.

22.08.2013 р. до початку судового засідання представником позивача через канцелярію суду подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що у тексті позовної заяви допущено описку та невірно зазначено найменування відповідача.

Обставини, наведені у заяві, судом враховуються при подальшому розгляді справи.

Також 22.08.2013 р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про зміну предмета позову, в якій позивач просить суд визнати недійсними пункт 7.6 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕМВІ», затвердженого рішенням Загальних зборів учасників, оформленим протоколом № 3 від 04.12.2012 р., та п. 7.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕМВІ», затвердженого рішенням Загальних зборів учасників, оформленим протоколом № 3 від 04.12.2012 р., в частині: «по всіх питаннях, що відносяться до виключної компетенції загальних зборів учасників, рішення мають бути прийняті одноголосно».

Тобто, фактично в поданій заяві відповідач просить суд визнати недійсними відповідні пункти Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕМВІ» в новій редакції, а саме - Статуту, затвердженого рішенням Загальних зборів учасників, оформленим протоколом № 3 від 04.12.2012 р. У зв'язку з тим, що 16.08.2013 р. проведено державну реєстрацію Статуту в новій редакції, Статут, затверджений рішенням від 06.07.2012 р., втратив чинність.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на те, що позивачем подано заяву про зміну предмету позову з дотриманням вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а спірні пункти Статуту та підстави позову є тотожними з первісною редакцією позовної заяви, заява про зміну предмету позову приймається судом до розгляду.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 22.08.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про зміну предмета позову, підтримав.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, визнав.

Третя особа, що належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, повноважних представників в судове засідання не направила, письмових пояснень по справі не надала.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕМВІ» від 04.12.2012 р., оформленим протоколом № 3 від 04.12.2012 р., затверджено Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕМВІ» (нова редакція), державну реєстрацію якого проведено 16.08.2013 р., номер запису 10741050003042779 (надалі - «Статут»).

Учасниками Товариства, згідно із п. 1.2 Статуту, є: 1) юридична особа за законодавством України Товариство з обмеженою відповідальністю «Віру», 2) Громадянин України Курилич Мирон Ярославович.

Відповідно до п. 5.5 Статуту відсоток голосів та розмір часток кожного із засновників (учасників) ТОВ «КЕМВІ» в статутному капіталі складає: ТОВ «Віру» - 23,81 %; Курилич М.Я. - 76,19 %.

Пунктами 7.1, 7.2 Статуту визначено, що вищим органом управління Товариства є загальні збори учасників, які складаються з учасників чи призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток в Статутному капіталі Товариства.

Відповідно до п. 7.6 Статуту загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (їх представники), що володіють у сукупності 100 % голосів.

За змістом п. 7.3 Статуту по всіх питаннях, що відносяться до виключної компетенції загальних зборів учасників, рішення мають бути прийняті одноголосно.

Спір у справі стосується наявності підстав для визнання недійсними положень Статуту, а саме: п. 7.6 та п. 7.3 (в частині), у зв'язку із їх невідповідністю положенням Закону України «Про господарські товариства».

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Частиною 1 ст. 143 Цивільного кодексу України встановлено, що установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Як зазначено в абз. 2 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту. Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно зі ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом . Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом .

Порядок прийняття рішень загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю регулюється положеннями ст.ст. 59, 60 Закону України «Про господарські товариства» встановлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Статтею 59 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю, крім питань, зазначених у пунктах «а», «б», «г - ж», «и - й» статті 41 цього Закону, належить: а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; в) виключення учасника з товариства; г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів. З питань, зазначених у пунктах «а», «б» статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства . З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів .

При цьому, у вказаних нормах закону відсутні посилання на можливість передбачити у Статуті інший кворум та іншу кількість голосів, необхідну для вирішення того чи іншого питання.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. Установчі документи повинні також містити відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 цього Закону. До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Отже, за змістом ст. 4 Закону України «Про господарські товариства», що визначає зміст установчих документів господарського товариства, установчі документи не повинні містити положень, які суперечать законодавству України.

Таким чином, передбачене Законом України «Про господарські товариства» правило встановлення кворуму на загальних зборах учасників товариства, а також кількість голосів, необхідна для прийняття рішення з певного питання, повинні дублюватися і в Статуті.

Положення Статуту Товариства, яке встановлює інше правило щодо визначення кворуму та передбачає іншу, аніж встановлену Законом, кількість голосів для прийняття рішення з певного питання, є такими, що суперечать закону.

Аналогічна правова позиція стосовно неправомірності встановлення іншого правила щодо визначення кворуму на загальних зборах учасників товариства наведена в постанові Верховного Суду України від 16.10.2012 р. у справі № К15/109-11, а згідно із положеннями ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

В той же час, положення п.п. 7.6, 7.3 Статуту ТОВ «КЕМВІ» встановлюють відмінні від визначених ч. 1 ст. 60, ч.ч. 2, 3 ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» правила визначення кворуму загальних зборів учасників товариства та порядок прийняття рішень загальними зборами товариства (кількість голосів, необхідних для прийняття рішень).

Така невідповідність положень Статуту вимогам законодавства є порушенням ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» та підставою для визнання вказаних положень Статуту недійсними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, а у поданому суду відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав.

За таких обставин, позов Курилича Мирона Ярославовича підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 49 Господасрького процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Курилича Мирона Ярославовича задовольнити.

2. Визнати недійсним п. 7.6 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕМВІ», затвердженого рішенням Загальних зборів учасників, оформленим протоколом № 3 від 04.12.2012 р.

3. Визнати недійсним п. 7.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕМВІ», затвердженого рішенням Загальних зборів учасників, оформленим протоколом № 3 від 04.12.2012 р., в частині: «по всіх питаннях, що відносяться до виключної компетенції загальних зборів учасників, рішення мають бути прийняті одноголосно».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕМВІ» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 48-А, ідентифікаційний код 38260054) на користь Курилича Мирона Ярославовича (01001, м. Київ, пров. Михайлівський, буд. 7, кв. 3, ідентифікаційний номер 2926510595) судовий збір у розмірі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 23.08.2013 р.

Суддя Р.В. Бойко