Рішення

від 02.09.2013 по справі 914/2849/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2013 р. Справа № 914/2849/13

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт", м.Київ

до відповідача : Приватного підприємства "Вік-Стар 2006", м.Львів

про стягнення 2 080 грн. 57коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники :

від позивача : Дуркалець М.М.

від відповідача : не з"явився

Представнику позивача роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт", до Приватного підприємства "Вік-Стар 2006" про стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 1 993 грн. 55 коп. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі - 87 грн. 02 коп.

Ухвалою суду від 26.07.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.08.2013р. В зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та відсутністю доказів належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, ухвалою суду від 20.08.2013р. відкладено розгляд справи на 02.09.2013р.

В судовому засіданні 02.09.2013р. представник позивача підтримав заявлені вимоги, просить позов задоволити. На вимогу ухвали суду подав суду довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача станом на 30.08.2013р.

В судове засідання 02.09.2013р. відповідач явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив.

Докази вручення направлених судом на адресу відповідача ухвали про порушення провадження у справі від 26.07.2013р. та про відкладення розгляду справи від 20.08.2013р. станом на 02.09.2013р. відсутні.

Вказані поштові конверти надсилалися відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві, а саме: 79000, м.Львів, просп. Чорновола, буд.45-А.

Позивачем до матеріалів позовної заяви долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого відповідно до статті 20 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" станом на 15.02.2013р. місцезнаходженням ПП „Вік-Стар 2006" є: 79000, м.Львів, Шевченківський р-н, просп. Чорновола, буд.45-А. З долученої позивачем в судовому засіданні 02.09.2013р. довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.08.2013р. не вбачається про перебування юридичної особи відповідача в процесі припинення підприємницької діяльності.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Отже, господарський суд виконав умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Станом на 02.09.2013р. докази сплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи від відповідача не надходили.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

22.12.2011р. між Приватним підприємством «Вік-Стар 2006» (володілець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астеліт» (сервітуарій) було укладено договір № LVI 933, відповідно до п. 1.1 якого з підписанням цього договору володілець надає сервітуарію право обмеженого строкового платного користування частиною нежитлового приміщення загальною площею 1 м. кв. (сервітут), що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Чорновола, 45а, Кафе «Міледі». При цьому, пунктом 1.2 договору встановлено цільове призначення предмету договору є зокрема: встановлення (прокладка) та експлуатація телекомунікаційного обладнання сервітуарія.

При цьому, у п.п. 4.2 та 4.3 договору закріплено, що нарахування плати за сервітут починається з дати підписання акту про встановлення сервітуту та закінчується датою підписання акту про припинення сервітуту включно. Сервітуарій виконує свої грошові зобов'язання у безготівковій формі шляхом банківського переказу на поточний рахунок володільця.

На виконання умов договору, 22.12.2011р. ПП «Вік-Стар 2006» та ТзОВ „Астеліт" підписали акт про встановлення сервітуту до договору про встановлення сервітуту № LVI 933 від 22.12.2011р. в силу якого, володілець надає сервітуарію право обмеженого строкового платного користування частиною нежитлового приміщення загальною площею 1 м.кв. (сервітут), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Чорновола, 45а для встановлення (прокладки) та експлуатації телекомунікаційного обладнання сервітуарія. При цьому, з підписання цього акту здійснюється нарахування плати за встановлення сервітуту відповідно до договору про встановлення сервітуту № LVI 933 від 22.12.2011р. Даний акт скріплено підписами та печатками обох сторін.

Пунктами 4.1, 4.2 договору про встановлення сервітуту № LVI 933 від 22.12.2011р. встановлено, що плата за обмежене користування сервітутом встановлюється у розмірі: 600 (шістсот) гривень без ПДВ. Оплата по договору здійснюється за кожні 3 місяці користування сервітутом. Нарахування плати за сервітут починається з дати підписання акту про встановлення сервітуту та закінчується датою підписання акту про припинення сервітуту включно.

Згідно п.4.4 договору сума плати за сервітут за поточний період оплати сплачується сервітуарієм протягом перших 10 (десяти) банківських днів відповідного періоду оплати, в сумі, виходячи з розміру плати за сервітут на дату укладення договору.

У разі дострокового припинення дії даного договору володілець повинен повернути сервітуарію сплачену раніше плату за сервітут за термін, коли сервітуарій не користувався сервітутом відповідно до акту про припинення сервітуту (п.4.5 договору).

ТзОВ „Астеліт" у свою чергу здійснило авансову оплату за користування сервітутом у сумі 193 грн. 55 коп. за період з 22 по 31 грудня 2011 року та 1800 грн. 00коп. за період з січня по березень 2012 року, що підтверджується платіжними дорученнями №1000700605 від 04 січня 2012 р. та № 1000700606 від 04 січня 2012 р.

п. 5.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з 22.12.2011р. та діє до 25.07.2012р. включно. Пунктом 5.3 договору передбачено, що факт надання можливості користування сервітутом у відповідності до змісту сервітуту посвідчується сторонами шляхом підписання акту про встановлення сервітуту, який є невід?ємною частиною цього договору. Факт припинення здійснення сервітуту та приведення обтяженого сервітутом об'єкта у встановлений договором стан посвідчується сторонами шляхом підписання акту про припинення сервітуту, який є невід?ємною частиною цього договору.

22.12.2011р. між ПП „Вік - Стар 2006" та ТзОВ „Астеліт" було укладено угоду про розірвання договору про встановлення сервітуту № LVI 933 від 22.12.2011р. відмовідно до умов якої, сторони дійшли взаємної згоди розірвати договір про встановлення сервітуту № LVI 933 від 22.12.2011р. Окрім того, у п.2 та п.3 цієї угоди було передбачено, що з моменту набрання чинності цією угодою сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами і обов'язками, що виникли з договору про встановлення сервітуту № LVI 933 від 22.12.2011р. Володілець зобов?язується в строк до 31.01.2012р. повернути на поточний рахунок сервітуарія оплату, сплачену згідно договору в розмірі 1800 грн. 00коп.

Однак, відповідач (володілець) сплачених йому коштів за договором про встановлення сервітуту № LVI 933 від 22.12.2011р. у сумі 1993 грн. 55 коп. позивачу не повернув.

Позивач 12.11.2012р. направив на відповідачу претензію за вих. №12-11/12 з вимогою повернути зайво сплачені кошти за договором про встановлення сервітуту № LVI 933 від 22.12.2011р. Проте, відповідачем вказана претензія не була отримана в зв»язку з поверненням кореспонденції поштовим відділенням у зв?язку із закінчення терміну зберігання.

Станом на час звернення з позовом до суду, відповідачем не було повернено сплачених грошових коштів за договором, відтак, основна заборгованість відповідача складає 1993грн. 55коп.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми у розмірі 87 грн. 02 коп.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 401 ЦК України,право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

За умовами ч.1 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до ч.3 ст.403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У відповідності до ст.406 ЦК України сервітут припиняється у разі: відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут.

Згідно з п.5.3 договору факт припинення здійснення сервітуту та приведення обтяженого сервітутом об'єкта у встановлений договором стан посвідчується сторонами шляхом підписання акту про припинення сервітуту, який є невід?ємною частиною цього договору.

У разі дострокового припинення дії даного договору володілець повинен повернути сервітуарію сплачену раніше плату за сервітут за термін, коли сервітуарій не користувався сервітутом відповідно до акту про припинення сервітуту (п.4.5 договору).

Таким чином, у зв'язку із розірванням договору про встановлення сервітуту №LVI 933 від 22.12.2011р., у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення попередньої оплати в сумі 1993грн. 55коп. за вищевказаним договором. Дана обставина випливає також із п.3 угоди про розірвання договору про встановлення сервітуту № LVI 933 від 22.12.2011р., яка передбачає, що володілець зобов'язується в строк до 31.01.2012р. повернути на поточний рахунок сервітуарія оплату, сплачену згідно договору в розмірі 1800грн. 00коп.

Таким чином, вимога позивача про стягнення основної заборгованості за договором у сумі 1993грн. 55коп. з відповідача є обгрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги факт розірвання договору про встановлення сервітуту № LVI 933 від 22.12.2011р., володілець зобов'язався в строк до 31.01.2012р. повернути на поточний рахунок сервітуарія проведену ним оплату. З огляду на несвоєчасне повернення ним позивачу надмірно сплачених грошових коштів, мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем.

Відтак, позовна вимоги про стягнення з відповідача 87грн. 02коп. - 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №1000877769 від 17.06.2013р. - 1720грн. 50коп., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю.

Керуючись ст.ст.11, 401-403, 509, 525, 599, 610, 612, 625, 629 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, ГПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Вік-Стар 2006", 79000, м. Львів, Шевченківський район, пр. Чорновола, 45-А (ідентифікаційний код 34414338) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Астеліт", 03110, м. Київ, Солом?янський район, вул. Солом?янська, буд. 11 літ. „А". ( ідентифікаційний код 22859846) сплачені грошові кошти у розмірі 1993грн. 55коп., 87 грн. 02 коп. 3 % річних та 1720 грн. 50коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 02.09.2013р.

Суддя Гоменюк З.П.