Рішення

від 27.08.2013 по справі 901/2420/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.08.2013Справа №901/2420/13

За позовом комунального підприємства "Комунальщик" Сакської міської ради (вул. Курортна, 2а, м. Саки, АР Крим, 96500)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Саки чисте місто" (вул. Піонерська, 1, м. Саки, АР Крим, 96500)

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Сакська міська рада (вул. Леніна, 15, м. Саки, АР Крим, 96500)

про розірвання договору оренди

Суддя І.І.Дворний.

Представники від сторін:

від позивача - Шамраєва О.М., довіреність №35 від 19 березня 2013 року, представник;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

Суть спору: 23 липня 2013 року комунальне підприємство "Комунальщик" Сакської міської ради звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Саки чисте місто" у якій просить суд розірвати договір оренди нежитлових переміщень від 01 серпня 2012 року №216-12 укладений між комунальним підприємством "Комунальщик" та товариством з обмеженою відповідальністю "Саки чисте місто". Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 11, 526 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані порушенням з боку відповідача умов укладеного між сторонами 01 серпня 2012 року договору оренди №216-12 нежитлових приміщень в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, що і послугувало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове розірвання договору.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 липня 2013 року суддею А.А. Калініченко позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Також, вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Сакську міську раду.

За розпорядженням керівництва суду від 02 серпня 2013 року у зв'язку з перебуванням судді А.А. Калініченко у черговій відпустці справа передана до провадження судді Дворного І.І., який ухвалою від 05 серпня 2013 року прийняв її до свого провадження.

Через неявку представника відповідача у судове засідання суд в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладав, про що 08 серпня 2013 року виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання, що відбулось 27 серпня 2013 року, з'явився позивач, який наполягав на вимогах заявленого позову. Відповідач позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Сакської міської ради №368 від 24 травня 2012 року «Про виділення в оренду нежитлових приміщень за адресою: місто Саки, вул. Промислова, 4» вирішено виділити товариству з обмеженою відповідальністю "Саки чисте місто" в оренду нежитлові приміщення за вказаною адресою загальною площею 864,7 кв.м. для розміщення адміністрації, допоміжних приміщень та розміщення виробництва.

01 серпня 2012 року комунальне підприємство "Комунальщик" Сакської міської ради (за договором орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Саки чисте місто" (за договором орендар) уклали договір №216-12 оренди нежитлових приміщень відповідно до пункту 1.1. якого, орендодавець згідно названого вище рішення виконавчого комітету передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення загальною площею 364,9 кв.м., яке розташоване по вул. Промисловій, 4 та знаходиться на балансі комунального підприємства вартість якого визначена згідно Методики розрахунку розподілу та порядку використання плати за оренду (суборенду) майна, що знаходиться в комунальній власності Сакської міської ради, затвердженої рішенням міської ради №13 від 24 жовтня 2008 року (а.с. 7-10).

У розділі 2 договору сторони узгодили, що орендар вступає в строкове платне користування майном в строк, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами даного договору та акту приймання передачі майна.

Так, на виконання умов договору 01 серпня 2012 року сторони склали відповідний акт приймання-передачі спірних нежитлових приміщень (а.с. 11, зв. бік).

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2012 року складає 3065,15 грн. При цьому, згідно умов пункту 3.3, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

У розділі 5 договору сторони закріпили обов'язки орендаря, зокрема, він зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Даний договір діє з 01 серпня 2012 року по 01 червня 2014 року включно.

Сторони узгодили, що дія договору припиняється внаслідок, зокрема, наявності заборгованості орендаря по орендній платі та експлуатаційним витратам за період понад три місяці, достроково по взаємній згоді сторін або за рішенням суду (пункт 10.4 договору).

В разі припинення або розірвання даного договору майно, відповідно до пункту 10.7 договору, на протязі трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю (балансоутримувачу). При цьому, майно вважається повернутим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень і скріплений печатками сторін.

Досліджуючи виниклі між сторонами правовідносини, судом встановлено, що за період з липня 2012 року по червень 2013 року у орендаря перед орендодавцем виникла заборгованість по сплаті орендних платежів у загальному розмірі 16119,71 грн.

Так, невиконання відповідачем умов пункту 5.3 договору оренди й послугувало підставою для звернення комунального підприємства "Комунальщик" Сакської міської ради до суду з вимогами про примусове розірвання договору оренди.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги комунального підприємства "Комунальщик" Сакської міської ради підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна.

Статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Цим самим актом врегульовані і майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до статті 18 цього Закону орендар, зокрема, зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Проте, матеріали справи свідчать, що обов'язки по повному та своєчасному внесенню орендної плати належним чином відповідачем не виконуються, докази зворотного відповідачем надані суду не були, в той час, як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Так, частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, на думку суду, позивач обґрунтовано вважає, що через невиконання відповідачем своїх зобов`язань по спірному договору оренди нежитлових приміщень комунальне підприємство "Комунальщик" Сакської міської ради значною мірою позбавляється того на що розраховувало при укладенні цього договору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України).

При цьому, розірвання договору на вимогу однієї із сторін, тобто шляхом одностороннього волевиявлення в нашому випадку орендодавця чи орендаря, є способом захисту цивільних прав - припинення правовідносин.

Відповідач, всупереч приписам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надав суду належних та допустимих доказів, якими б підтверджувався факт належного виконання ним обов'язків за спірним договором (платіжні доручення, прибуткові касові ордери, квитанції, тощо), предметом якого є надання майна в оренду з ціллю розміщення адміністрації, допоміжних приміщень, виробництва, стоянки автотранспорту, з огляду на що, позовні вимоги про розірвання договору підлягають задоволенню.

Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 1147,00 грн. (мінімальна ставка судового збору, що підлягає сплаті за цим позовом) суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27 серпня 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 02 вересня 2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди нежитлових переміщень від 01 серпня 2012 року №216-12 укладений між комунальним підприємством "Комунальщик" Сакської міської ради (вул. Курортна, 2а, м. Саки, АР Крим, 96500) та товариством з обмеженою відповідальністю "Саки чисте місто" (вул. Піонерська, 1, м. Саки, АР Крим, 96500).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Саки чисте місто" (вул. Піонерська, 1, м. Саки, АР Крим, 96500, код 38006229) на користь комунального підприємства "Комунальщик" Сакської міської ради (вул. Курортна, 2а, м. Саки, АР Крим, 96500, код 38003281) 1147,00 грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний