Рішення

від 27.08.2013 по справі 901/2402/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.08.2013Справа №901/2402/13

За позовом приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, 08300)

до відповідача - комунального підприємства "Міська аптека" (вул. Кримська, 13, м. Феодосія, АР Крим, 98112)

про стягнення 41374,75 грн.

Суддя І.І.Дворний.

Представники від сторін:

від позивача - Лошкевич С.В, довіреність №1613 від 31.07.2013, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: 22 липня 2013 року приватне акціонерне товариство "Альба Україна" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Міська аптека" 41374,75 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані порушенням з боку відповідача умов укладеного 04 січня 2010 року між сторонами договору купівлі-продажу №0/01-2010/369 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 40438,05 грн. несплата якої у добровільному порядку послугувала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості у примусовому порядку. Також, позивач скористався своїм правом та нарахував на суму заборгованості пеню і 3% річних.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 липня 2013 року суддя Калініченко А.А. прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.

За розпорядженням керівництва суду від 02 серпня 2013 року у зв'язку з перебуванням судді Калініченко А.А. у черговій відпустці справа передана до провадження судді Дворного І.І., який ухвалою суду від 05 серпня 2013 року прийняв справу до свого провадження.

Користуючись своїми правами, закріпленими у статті 22 Господарського процесуального кодексу України, 08 серпня 2013 року позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог з урахуванням якої просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 18886,68 грн., з якої 17749,98 грн. основного боргу, 780,57 грн. пені та 156,13 грн. 3% річних. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Через неявку представника відповідача у судове засідання та у зв'язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог суд в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладав, про що 08 серпня 2013 року виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання, що відбулось 08 серпня 2013 року, з'явився представник позивача, який з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості скористувався своїм правом, визначеним у статті 22 Господарського процесуального кодексу України, та зменшив розмір позовних вимог подавши відповідну заяву, з урахуванням якої просив суд стягнути з комунального підприємства "Міська аптека" на свою користь заборгованість у розмірі 5602,97 грн. з якої 4699,98 грн. основного боргу, 746,86 грн. пені та 156,13 грн. 3 % річних. Позов представник приватного акціонерного товариства "Альба Україна" просив задовольнити з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Суд вважає за можливе прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 27 серпня 2013 року та з урахуванням неї вирішувати господарський спір, оскільки ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідач позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2010 року приватне акціонерне товариство "Альба Україна" (за договором продавець) та комунальне підприємство "Міська аптека" (за договором покупець) уклали договір купівлі-продажу №0/01-2010/369 відповідно до пункту 1.1. якого, продавець зобов'язався передавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

У пункті 1.2 договору сторони узгодили, що товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних (надалі - видаткові накладі).

Досліджуючи виниклі між сторонами правовідносини судом встановлено, що постачання товару здійснюється товарними партіями, термін поставки кожної товарної партії визначається сторонами шляхом узгодження заказу покупця (пункт 2.1 договору).

При цьому, відповідно до умов пункту 2.3, підтвердження виконання замовлення продавцем є підписання видаткової накладної покупцем при прийманні-передачі партії товару.

Згідно пункту 2.4 договору ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженим сторонами замовленням і зазначаються у видаткових накладних. Сума даного договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається і шляхом складення сум товарних партій визначених у видаткових накладних.

У розділі 4 договору сторони обумовили свої права та обов'язки, зокрема, продавець зобов'язаний при відвантаженні товару до видаткової накладної додати товаросупровідні документи, згідно чинного законодавства України, а покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 даного договору.

Матеріали справи свідчать про те, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №32221387 від 19 червня 2013 року на суму 573,71 грн., №32221388 від 19 червня 2013 року на суму 603,72 грн., №32140904 від 13 червня 2013 року на суму 351,79 грн., №32140905 від 13 червня 2013 року на суму 113 грн., №32140906 від 13 червня 2013 року на суму 42,64 грн., №32078432 від 08 червня 2013 року на суму 1543,03 грн., №32078433 від 08 червня 2013 року на суму 226,80 грн., №31672142 від 08 травня 2013 року на суму 28568,33 грн., №31672143 від 08 травня 2013 року на суму 191,52 грн., №31672144 від 08 травня 2013 року на суму 347,20 грн., №31672145 від 08 травня 2013 року на суму 579,20 грн., №31672146 від 08 травня 2013 року на суму 371,86 грн., №31672147 від 08 травня 2013 року на суму 173,87 грн. та №31629479 від 02 травня 2013 року на суму 29425,35 грн.

Товар отриманий відповідачем по кількості і якості перелічений у видаткових накладних. Претензій покупець не мав, про що свідчить підпис останнього на накладних, докази зворотного на час розгляду спору в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до умов розділу 5 договору покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії. Ціни на товар та розрахунки встановлюються та проводяться у національній валюті України - гривня.

Так, у розрахункових документах покупець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної згідно з якою здійснюється сплата за поставлений товар та номер і дату даного договору.

Сторони також обумовили, що у разі невиконання вимог пункту 5.4. цього договору, оплата поставленого товару проводиться відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою оплачується та накладна, строк якої наступив першою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач лише частково розрахувався за отриманий від позивача товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №491 від 12 липня 2013 року на суму 2438,07 грн. згідно накладної №31629479; №510 від 19 липня 2013 року на суму 3000 грн. згідно накладної №31629479; №519 на суму 2000,00 грн. згідно накладної №31672142; №537 від 26 липня 2013 року на суму 6500,00 грн. згідно накладної №31672142; №539 від 29 липня 2013 року на суму 3250,00 грн. згідно накладної №31672142; №547 від 01 серпня 2013 року на суму 2000,00 грн. згідно накладної №31672142; №611 від 22 серпня 2013 року на суму 3000,00 грн. згідно накладної №31672142; №560 від 07 серпня 2013 року на суму 3300,00 грн., згідно накладної №31672142; №583 від 14 серпня 2013 року на суму 3050,00 грн. згідно накладної №31672142 та №590 від 15 серпня 2013 року на суму 3900,00 грн. згідно накладної №31672142.

Пунктом 7.2 договору сторони визначили, що у випадку порушення покупцем пункту 5.2 (яким передбачена повна оплата покупцем кожної товарної партії), він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ з розрахунку за кожний день заборгованості.

З урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог несплаченою відповідачем залишилась основна заборгованість у розмірі 4699,98 грн. несплата якої у добровільному порядку і послугувала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про її примусове стягнення з нарахованими штрафними санкціями та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у справі є стягнення суми боргу з відповідача за поставлений на виконання умов укладеного між сторонами договору товар, визначений у видаткових накладних.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договір, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, за правовою природою є господарським договором купівлі-продажу, загальні положення про який встановлені статтею 655 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, домовленостей між сторонами, відповідач не розрахувався у повному обсязі за поставлений товар, заборгувавши позивачу 4699,98 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи (видатковими накладними, платіжними дорученнями, тощо). Докази погашення вказаної заборгованості відповідачем на момент розгляду справи надані не були та в матеріалах справи відсутні, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

Судом встановлено факт порушення відповідачем своїх обов'язків за договором купівлі продажу в частині повної та своєчасної оплати, який останнім спростований не був, у зв'язку з чим, позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Альба Україна" до комунального підприємства "Міська аптека" в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 4699,98 грн. за договором купівлі-продажу №0/01-2010/369 від 04 січня 2010 року (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог) є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім основної суми заборгованості за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 746,86 грн. пені.

Так, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами пункту 7.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем п.5.2 (яким передбачена повна оплата покупцем кожної товарної партії), він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ з розрахунку за кожний день заборгованості.

Згідно частини 1 та частин 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтвердилось неналежне виконання зобов'язань відповідачем в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, з огляду на що, станом на 27 серпня 2013 року заборгованість відповідача склала 4699,98 грн., що є підставою для нарахування відповідачу пені.

Розглянувши розрахунок пені позивача (з урахуванням зменшення суми пені від 27 серпня 2013 року) суд самостійно здійснив його перевірку та встановив правомірність такого розрахунку, з огляду на що, загальна сума боргу пені, яка підлягає стягненню з відповідача станом на 12 липня 2013 року, складає 746,86 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні кредитором компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.

Така позиція щодо правової природи нарахувань на суму боргу 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15 листопада 2010 року у справі №4/720.

Судом встановлено, що 3% річних у сумі 156,13 грн. обчислені позивачем правомірно, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов (з урахуванням заяви про зменшення) підлягає задоволенню у повному обсязі.

Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 1720,50 грн. (мінімальна ставка судового збору, що підлягає сплати за цим позовом) суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27 серпня 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 02 вересня 2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства "Міська аптека" (вул. Кримська, 13, м. Феодосія, АР Крим, 98112. код 33719812) на користь приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, 08300, код 22946976) 4699,98 грн. заборгованості, 746,86 грн. пені, 156,13 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний