Ухвала

від 27.08.2013 по справі

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

27 серпня 2013 року Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду

заяву Публічного акціонерного товариства Банк „Морський",

ідентифікаційний код 20748213

(99001, м. Севастополь, вул. Брестська, 18-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „МПЗ Бекон",

ідентифікаційний код 35557945

(99040, м. Севастополь, Камишовське шосе, 9)

про вжиття запобіжних заходів,

Представники заінтересованих осіб:

заявник - явку уповноваженого представника не забезпечив;

ТОВ „МПЗ Бекон" - явку уповноваженого представника не забезпечив.

ВСТАНОВИВ:

22.08.2013 Публічне акціонерне товариство Банк „Морський" (далі - заявник) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із заявою про вжиття запобіжних заходів в порядку, передбаченому розділом V-1 Господарського процесуального кодексу України, у вигляді накладення арешту на грошові кошти та інше майно Товариства з обмеженою відповідальністю „МПЗ Бекон" /арк. с. 3-5/.

Ухвалою від 22.08.2013 заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.08.2013 /арк. с. 1-2/.

На виконання рішення зборів суддів господарського суду міста Севастополя, у зв'язку з перебуванням судді Харченка І.А. на лікарняному, розпорядженням в. о. керівника апарату суду № 307 від 23.08.2013 призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого автоматизованою системою документообігу суду суддею для розгляду даної заяви визначено суддю Головко В.О.

У судове засідання заінтересовані особи не з'явились, однак відповідно до частини першої статті 43 4 Господарського процесуального кодексу України це не перешкоджає розглядові даної заяви.

Розглянувши матеріали і документи, подані заявником, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, викладені у заяві про вжиття запобіжних заходів, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд визнав заяву про вжиття запобіжних заходів такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Стаття 43 1 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття передбачених статтею 43 2 цього Кодексу запобіжних заходів до подання позову.

Відповідно до статті 43 2 Господарського процесуального кодексу України запобіжні заходи включають: 1) витребування доказів; 2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; 3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Згідно з пунктами 4, 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.04.2007 № 01-8/251 „Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів" заявник повинен обґрунтувати підстави для вжиття запобіжних заходів поданням відповідних доказів з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України. У вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43 3 Господарського процесуального кодексу України; імовірності настання обставин, зазначених у статті 43 1 Господарського процесуального кодексу України; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Отже заявник, серед іншого, має подати докази, достатні для висновку про те, що його право порушено або невідворотно буде порушено. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від відповідальності без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про вжиття запобіжних заходів.

Однак, всупереч наведеним нормам заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що його право порушено або існує реальна загроза такого порушення. Бухгалтерська довідка про стан позичкової заборгованості за кредитним договором № 1100811-КЮ від 16.08.2011 сама по собі (без відповідних первинних бухгалтерських документів, як-от: платіжні доручення та/або меморіальні ордери про перерахування кредитних коштів Позичальнику; виписки з позичкового та інших рахунків, відкритих Позичальнику згідно з Договором; розрахунку нарахованих процентів та пені тощо) та письмова вимога на адресу ТОВ „МПЗ Бекон" не є підтвердженням існування заборгованості Позичальника перед Кредитодавцем і не дозволяють суду зробити обґрунтований висновок про існування порушеного права заявника чи реальної загрози його порушення.

Також суд звертає увагу заявника на те, що адекватність запобіжного заходу, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту. Зважаючи на викладене та оцінивши вимоги поданої заяви, суд дійшов висновку, що обрані заявником запобіжні заходи не є адекватними майбутнім позовним вимогам, оскільки за твердженням заявника Товариство з обмеженою відповідальністю „МПЗ Бекон" має перед ним грошову заборгованість за кредитним договором, а обраний запобіжний захід стосується як грошових коштів так і іншого майна: основних та оборотних засобів, розташованих за адресами: м. Севастополь, Камишове шосе, 7, у торговому павільйоні на зупинці „Степаняна"; на Шевченківському ринку, на Воронцовському ринку, у магазині в буд. 23 по вул. Юмашева, у магазині на вул. Горпищенка, 76-а в м. Севастополі.

Крім того, суд зазначає наступне.

В ухвалі про накладення арешту на майно боржника господарський суд повинен чітко охарактеризувати ознаки, за якими той чи інший предмет відрізняється від подібних, а піддані арешту кошти повинні обмежуватися розміром суми майбутнього позову та можливих судових витрат. Проте заявником не зазначено, яка сума коштів є у Товариства з обмеженою відповідальністю „МПЗ Бекон" на його рахунках в установах банку. Якісь індивідуалізуючі ознаки основних та оборотних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю „МПЗ Бекон" заявник також не навів. Отже, у разі задоволення вимоги про накладення арешту на майно (основні та оборотні засоби ТОВ „МПЗ Бекон"), розташоване за адресами: м. Севастополь, Камишове шосе, 7, у торговому павільйоні на зупинці „Степаняна"; на Шевченківському ринку, на Воронцовському ринку, у магазині в буд. 23 по вул. Юмашева, у магазині на вул. Горпищенка, 76-а в м. Севастополі, може призвести до порушення прав інших осіб, які є власниками чи користувачами майна, що знаходиться на вказаних об'єктах.

Таким чином, заявником не наведено належного та достатнього обґрунтування необхідності вжиття запобіжних заходів та не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували таку необхідність.

За викладених обставин, заява Публічного акціонерного товариства Банк „Морський" про вжиття запобіжних заходів задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 43 1 , 43 4 , 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Банк „Морський" про вжиття запобіжних заходів, - відмовити повністю.

Суддя підпис В.О. Головко