Постанова

від 03.09.2013 по справі 905/3953/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.09.2013 р. справа №905/3953/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників: від позивача: Ямов А.В. за довіреністю №320 від 22.08.2013р. від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Атлас», м.Єнакієве Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від 22.07.2013р. по справі№905/3953/13 (суддя Фурсова С.М.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш», м. Сєверодонецьк Луганської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Атлас», м.Єнакієве Донецької області простягнення 65 508,23грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш», м. Сєверодонецьк Луганської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Атлас», м.Єнакієве Донецької області про стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 32 754,12 грн., неустойки у розмірі 33572,97 грн., штрафу у розмірі 3 275,41 грн., всього 69602,50 грн.

Позивач під час розгляду справи господарським судом в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 32 754,12 грн., неустойку за період з 24.10.2012р. по 21.04.2013р. у розмірі 29478,70грн., 10 % штрафу у розмірі 3 275,41 грн., всього 65 508,23 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.07.2013р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Атлас" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Союзенергомаш" суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 32 754,12 грн., пеню у розмірі 2420,37 грн., штраф у розмірі 3275,41 грн., судовий збір у розмірі 1 009,76 грн., всього 39 459,66 грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені у розмірі 2420,37грн., штрафу у розмірі 3275,41грн. та у задоволені позовних вимог в цій частині відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неповне з'ясування обставин, що мають значення для розгляду справи. В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає, що судом не прийнято до уваги, що позивач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, що стало причиною недопоставки вантажу і згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України в односторонньому порядку змінив це зобов'язання. На думку скаржника, невиконання позивачем свого обов'язку щодо 50% передоплати не надає права вимагати стягнення неустойки з іншої сторони.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини невиконання вимог ухвали суду не повідомив, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується штемпелем про поштове відправлення на зворотній стороні ухвали про порушення апеляційного провадження у справі від 19.08.2013р.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, проти доводів апеляційної скарги заперечував, проти розгляду справи за відсутністю представника позивача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представника відповідача, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження у справі від 19.08.2013р. сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 жовтня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Атлас" та товариством з обмеженою відповідальністю "Союзенергомаш" (далі по тексту - покупець або позивач) укладено договір купівлі-продажу вугільної продукції № 12110 (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах Договору продати, а покупець купити вугільну продукцію марки АМ (далі по тексту - продукція або товар), найменування, ціна, якість та кількість якої узгоджується в специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору (пункт 1.1 Договору).

Ціна продукції та умови розрахунків узгоджені сторонами у розділі 2 Договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що поставка продукції проводиться протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання передоплати продавцем.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 8.6 Договору).

Договір підписаний сторонами без розбіжностей та скріплений їх печатками, а тому зазначені зобов'язання сторін є чинними, та в силу положень статей 525, 526 ЦК України обов'язковими до виконання.

12 жовтня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Атлас" (далі по тексту - продавець або відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Союзенергомаш" укладено специфікацію № 1 до договору купівлі-продажу вугільної продукції № 12110 від 12 жовтня 2012 року, згідно якої продавець зобов'язується здійснити у жовтні 2012 року поставку продукції, а покупець зобов'язується оплатити її вартість. При цьому у вказаній специфікації були визначені якісні показники вугілля, базова ціна та обсяги поставки.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки (купівлі-продажу), який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На виконання умов договору поставки 18.10.2012 р. позивач перерахував грошові кошти в сумі 63 600,00 гривень на поточний рахунок відповідача, про що свідчить платіжне доручення № 158 від 18.10.2012р. та виписка № 52 від 18.10.2012р.

Згідно видаткової накладної №2 від 09.11.2012р., підписаної уповноваженими особами сторін та скріплених печаткою постачальника, відповідач передав, а позивач отримав вугілля марки АМ (13-25), кількістю 29,10 тонн, загальною вартістю 30 845,88грн.

З матеріалів справи вбачається, що у визначений сторонами п'ятиденний строк з моменту отримання попередньої оплати, відповідачем не здійснено поставку продукції в повному обсязі.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач на виконання договірних зобов'язань здійснив попередню оплату вартості товару у сумі 63600,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №158 від 18.10.2012р. та випискою банку за 18.10.2012р., наявними у матеріалах справи. Проте, відповідач поставив товар лише на суму 30845,88грн., що підтверджується видатковою накладною №2 від 09.11.2012р. Отже, відповідач не здійснив поставку товару в обумовленому обсязі.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач просив стягнути з відповідача суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 32 754,12 грн.

Виходячи з умов пункту 1.1 договору найменування, ціна та кількість визначаються у специфікації. Тобто, сторони визначили предмет з посиланням на специфікацію, пункт 1 якої визначає кількість вугілля - 250т.

Із змісту зазначеної специфікації вбачається, що відвантаження продукції обумовлено партіями, узгодження яких сторонами не визначено. Не визначено також сторонами і момент здійснення попередньої оплати.

При таких обставинах відповідач не довів того факту, що несвоєчасна поставка у спірному обсязі є наслідком саме несплати позивачем 50% попередньої оплати.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що у спірних відносинах наявна прострочка кредитора, спростовується наявними матеріалами справи.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступить до виконання зобов'язання або не виконав його у строки, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило свій інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомляв про здійснену попередню оплату та просив відповідача виконати договорі зобов'язання, що підтверджується претензією за вих. №13 від 06.02.2013р., отримання якої відповідачем підтверджується описом вкладення в цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач листом за вих. №11 від 19.03.2013р. гарантував позивачу поставку товару, повернення грошових коштів або інших товарно-матеріальних цінностей (за узгодженням з товариством з обмеженою відповідальністю "Союзенергомаш") на суму 32754,12 грн., в строк до 12.04.2013р.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази поставки товару та/або повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 32754,12грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною другою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості товарів (робіт, послуг) за прострочення понад тридцяти днів виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 5.2 Договору у випадку порушення продавцем зобов'язань по поставці продукції він зобов'язується сплатити покупцю неустойку в розмірі 0,5 % від вартості непоставленої, простроченої в поставці продукції за кожний день прострочки поставки.

Пунктом 6 статті 232 Цивільного кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Позивач просить стягнути 29478,70грн. неустойки за період з 24.10.2012р. по 21.04.2013р. за порушення зобов'язань по поставці продукції.

Зазначені вимоги господарським судом задоволені частково в сумі 2420,37грн. з посиланням на обмеження її розміру, встановлені Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Із висновком суду в цій частині вимог колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з умов договору в пункті 5.2 сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання по поставці продукції, а не грошового зобов'язання.

Водночас, з претензії позивача від 06.02.2013р. №13 вбачається, що він посилався на невиконання договірних зобов'язань по поставці товару та просить, в тому числі, перерахувати суму попередньої оплати. Зазначену претензію направлено на адресу відповідача 18.02.2013р., що підтверджується поштовим штемпелем на поштовому повідомленні. Отже, саме 18.02.2013р. позивач просив повернути суму попередньої оплати, що кореспондується з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України і саме з цього моменту у відповідача виникли грошові зобов'язання. Тобто, нарахування неустойки можливе до 18.02.2013р.

Також, колегія суддів не погоджується з посиланням господарського суду у даному випадку на приписи статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частину 2 статті 343 Господарського кодексу України.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Тобто, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин. Зазначена позиція відображена у постанові Верховного суду України від 02.07.2013р. у справі №18/1372/12.

Отже, господарський суд дійшов помилкового висновку про стягнення пені у розмірі 2 420,37грн. за невиконання не грошових зобов'язань, помилково пославшись на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтю 343 Господарського кодексу України та не врахувавши період нарахованих санкцій.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що за порушення відповідачем зобов'язань по поставці продукції останній зобов'язаний за умовами договору сплатити покупцю пеню у розмірі 0,5% від вартості непоставленої, простроченої в поставці продукції за період з 24.10.2012р. по 18.02.2013р. у розмірі 19 324,93грн.

Сторонами в пункті 5.4 Договору визначено, що у разі прострочки поставки продукції понад 30 (тридцяти) робочих днів продавець додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % від вартості недопоставленої продукції.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши здійснений господарським судом розрахунок штрафу, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про стягнення штрафу у розмірі 3275,41грн.

Виходячи з наведеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2013р. у справі №905/3953/13 підлягає зміні, а апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Атлас», м.Єнакієве Донецької області - частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Атлас», м.Єнакієве Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2013р. у справі №905/3953/13 залишити без задовольння.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2013р. у справі №905/3953/13 - змінити.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш», м.Сєверодонецьк Луганської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Атлас», м.Єнакієве Донецької області про стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 32 754,12 грн., неустойки у розмірі 29478,70грн., штрафу у розмірі 3 275,41 грн., всього 69602,50 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Атлас" (86430, Донецька область, місто Єнакієве, вулиця Ягідна, будинок № 21; код ЄДРПОУ - 38102425, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Союзенергомаш" (93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, будинок № 2-А; код ЄДРПОУ - 38141333, відомості про рахунки в установах банків відсутні) суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 32754,12 грн., пеню у розмірі 19324,93грн., штраф у розмірі 3 275,41 грн., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 107,09 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу, 4. ДАГС, 5. ГСДО