Рішення

від 03.09.2013 по справі 908/2224/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 6/48/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2013 Справа № 908/2224/13

За позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну „Міські теплові мережі" Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-а)

До Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрприладсервіс" (69098, м.Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 159, кв. 10; адреса для листування : 69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченко, буд. 14)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Береславич Владислав Львович (м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 196, кв. 27)

Про стягнення 9 784 грн. 41 коп.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: Гринь А.А. - дов. № 4090/27 від 18.06.2013р.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи : не з'явився

Розглянувши матеріали справи за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну „Міські теплові мережі" Ленінського району м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрприладсервіс" м. Запоріжжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Береславич Владислав Львович м. Запоріжжя, про стягнення 9 784 грн. 41 коп., суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію за період з лютого 2012 року по квітень 2012 року та з жовтня 2012 року по квітень 2013 року в сумі 9 384 грн. 55 коп., на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 559 від 01.10.2002 року, пеню в сумі 276 грн. 04 коп. та 3 % річних в сумі 123 грн. 82 коп.

Позивач надав суду письмові пояснення у справі, в яких зазначив наступне: 01.10.2002 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 559 „Про постачання теплової енергії в гарячій воді" (надалі - договір). Теплова енергія відпускалась до орендованого вбудованого приміщення по бул. Шевченко, 14. Відповідно до п. 3.2.2 договору споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, які передбачені розділом VI договору. Пунктами 6.2., 6.6 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплату. Згідно п. 6.3 договору енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ). Споживач зобов'язаний оформити акт приймання-передачі і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації. Акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки відповідачу були направлені на адресу: бул. Шевченка, 14, відповідно до листа відповідача №1/04 від 01.04.2011р., але з боку відповідача не підписані. Що стосується нарахування пені, 3% інфляційних витрат, то пеня нараховувалась у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України та п. 6 ст. 232 ГК України та Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а саме: з урахуванням спеціальної позовної давності розраховано пеню за шість місяців з дня, коли зобов'язання повинні бути виконані. 3% річних, інфляційні втрати нараховувались у відповідності з ч. 2 ст. 625 ЦК України, тобто боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, позивач вважає свої вимоги законними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач надав суду ще одні письмові пояснення, де зазначив наступне: 01.10.2002 року між Концерном „Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну „МТМ" Ленінського району (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрприладсервіс" (надалі - Відповідач) укладено договір № 559 „Про постачання теплової енергії в гарячій воді" (надалі - Договір). Відповідно п.10.1 Договору він набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01.10.2002р. по 30.09.2003р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди Сторін про мого розірвання. Між сторонами згоди про розірвання договору не було. Ні яких претензій з боку Відповідача стосовно неправомірності нарахувань за поставлену теплову енергію, розрахунку теплових навантажень, неотримання рахунків та актів виконаних робіт від позивача, не надходило Також не відбулася жодна з дій, які передбачені пунктом 10.2. Договору, а саме: прийняття рішення Господарським судом; ліквідація сторін. Таким чином, слід зазначити що договір є діючим. Пунктом 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є угода двох або більше сторін, направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору здійснюється у такий же формі, як і договір, який змінюється або розривається. Таким чином, для внесення змін до умов Договору в частині зміни теплового навантаження на об'єкт теплопостачання, Відповідач зобов'язаний був надати на адресу Концерну ,,МТМ" належним чином виконаний розрахунок теплового навантаження. Оскільки Відповідач не повідомив Позивача про продаж частини приміщення, не надав належним чином оформлений розрахунок теплового навантаження, у Позивача не було підстав для внесення змін до Договору шляхом укладення додаткової угоди. У разі розірвання договору оренди між споживачем і власником приміщення , а також при продажі власного приміщення іншому власнику. Споживач не звільняється від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію, (п.10.6 Договору) Щодо обов'язковості виконання сторонами умов Договору № 559 від 01.10.2002 року „Постачання теплової енергії в гарячій воді". Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно вказівок закону, договору є договір. За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно Закону України «Про теплопостачання» серед основних обов'язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів (ст. 24). Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198 (надалі - Правила) Споживач зобов'язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (п. 40). Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з Теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів (ст. 24 Закону України «Про теплопостачання»). У відповідності зі ст. 276 ГК України Відповідач зобов'язаний був оплатити відпущену теплову енергію у встановлений термін за встановленими цінами. Концерн „МТМ" належним чином, виконав умови укладеного Договору, а саме: відпустив теплову енергію на об'єкт теплопостачання у кількості визначеної умовами укладеного між Сторонами Договору; щомісячно надсилав на адресу Відповідача рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії простою кореспонденцією, що підтверджується відповідними реєстрами. Відповідач, в порушення умов укладеного Договору: не оплатив вартість відпущеної теплової енергії (п. п. 6.1 .,6.2.,6.6 та 3.2.2 Договору); н е оформив та не повернув на адресу Енергопостачальної організації акти приймання - передачі теплової енергії до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, (п. 6.3. Договору); не сповіщав Енергопостачальну організацію про продаж частини приміщення (п. 3.2.5.Договору). Також слід зазначити, що ніяких договорів між Концерном «МТМ» та Третьою особою по справі (Береславич Владислав Львович) укладено не було. Жодних оплат від Береславича Владислава Львовича не надходило. Таким чином вимоги є законними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач надав суду відзив на позов, де зазначив наступне: відповідачем вказувалось, що вказаний об'єкт нерухомості не належить з 2009 року відповідачеві на підставі договору копія якого додається до цього відзиву. Відтак, обов'язку щодо сплати послуг за теплопостачання немає. Твердження позивача про обов'язок сплачувати за спожиту іншою особу теплову енергію внаслідок неповідомлення про перехід права власності на орендоване приміщення іншою особою не вмотивований законодавчо та відтак не обґрунтований. Просить відмовити в задоволенні позову.

Від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що Береславич В.Л. 26.12.2012р. подарував Береславич С.І. 7/100 частин не житлового приміщення, підвального поверху, літ. А-3, кабінет № 13 площею 24,4 кв. м., яке знаходиться за адресою : м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 14/вул. Патріотична, 23, Береславич В.Л. та Береславич С.І. договір на поставку теплової енергії з позивачем не укладали, заборгованість за теплову енергію не погашали.

За клопотанням відповідача був продовжений строк розгляду справи на 15 днів. У судовому засіданні оголошувалась перерва та розгляд справи відкладався. .

03.09.2013 року розгляд справи продовжено і прийнято рішення

В матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в якому зазначено, що відповідач знаходиться за адресою: 69098, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 159, кв. 10.

В судовому засіданні 22.07.2013р. була об'явлена дата та час проведення наступного судового засідання , та представник відповідача був попереджений про закінчення вже продовженого строку розгляду справи.

Ухвала суду про відкладення розгляду справи була надіслана відповідачу за двома адресами: 69098, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 159, кв. 10; адреса для листування: 69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченко, буд. 14, з поштовими повідомленнями, що підтверджується виписками з Журналу реєстрації вихідної кореспонденції, фіскальними чеками, Реєстрами на відправлення рекомендованої кореспонденції та списками згрупованих поштових відправлень вид рекомендованих листів, поданих в Запоріжжя-1, які знаходяться в матеріалах справи.

На зворотної стороні ухвали про відкладення розгляду справи також зазначена дата та кількість ухвал направлених сторонам та третьої особі.

Ухвали суду про відкладення розгляду справи та поштові повідомлення, надіслані відповідачу, не повертались до господарського суду Запорізької області.

Але, до судового засідання 03.09.2013р. представник відповідача, в телефонному режимі, повідомив суд про те, що в судове засідання не з'явиться, оскільки відповідач не надав йому витребувані судом документи.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (повідомленою суду позивачем в позові , та за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

Згідно пункту 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п ., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, у суду є достатні докази направлення цієї ухвали сторонам по справі.

Третя особа ухвалу про відкладення розгляду справи отримала, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач та третя особа, повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання 03.09.2013р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, відповідач витребувані судом документи не надав.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача (в судових засіданнях 16.07.2013р. та 22.07.2013р.) суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

01.10.2002 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання теплової енергії № 559, з додатками та додатковою угодою (надалі - договір).

Згідно до п.10.1 договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01.10.2002 року по 30.09.2003 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Оскільки між сторонами не було досягнуто взаємної згоди про розірвання договору, він є чинним для сторін, у т.ч. на день розгляду справи та прийняття рішення суду.

За умовами пункту 1.2 договору, позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію разом з витратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі відповідача, за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбачений цим договором.

Пунктом 6.2 договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

На виконання умов договору позивач відпустив відповідачу за період з лютого 2012 року по квітень 2012 року та з жовтня 2012 року по квітень 2013 року теплову енергію на загальну суму 10 884 грн. 55 коп., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, рахунками за відповідні місяці (ар. с. 21-40).

Згідно з п. 6.3 договору, позивач після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає відповідачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт наданих послуг та податкову накладну. Відповідач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його позивачу.

Пунктом 6.4 договору визначено, що акт надання послуг, підписаний обома сторонами, є підставою для розрахунків відповідача з позивачем.

Відповідач направив позивачу лист № 1/4 від 01.04.2011р., де просив рахунки та всю поштову кореспонденцію направляти йому за адресою: 69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченко, буд. 14 .

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, поставив відповідачу теплову енергію, направив відповідачу акти приймання - передачі теплової енергії, рахунки на оплату, що підтверджується копіями фіскальних чеків поштового відділення та реєстрами відправки рекомендованих листів (ар. с. 41-50).

При цьому, в актах приймання-передачі теплової енергії вказано, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Відповідач акти за період з лютого 2012 року по квітень 2012 року та з жовтня 2012 року по квітень 2013 року оформленими позивачу не повернув, письмові заперечення щодо наданих позивачем актів не надав.

Таким чином, такі акти вважається погодженими і є підставою для проведення оплати.

Відповідно до п. 6.6 договору споживач (відповідач по справі) зобов'язався до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації (позивачу по справі) суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач сплатив відповідачу вартість спожитої теплової енергії частково, в сумі 1 500 грн., що підтверджується наданою суду копією банківської виписки від 26.03.2012р.

Заборгованість в сумі 9 384 грн. 55 коп. не була сплачена відповідачем.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суду не було надано доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 9 384 грн. 55 коп.

Зобов'язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 9 384 грн. 55 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач, згідно п. 6.6 договору, у термін до 20 числа поточного місяця не оплатив вартість теплової енергії, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 123 грн. 82 коп.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що фактично, за вказаний позивачем період сума 3 % річних становить 123 грн. 77 коп.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 3 % річних в сумі 123 грн. 77 коп., а в частині стягнення 0 грн. 05 коп. слід відмовити, оскільки вказана сума нарахована безпідставно.

Відповідно до положень п. 7.2.3 договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач несе відповідальністю у вигляді пені в розмірі 0,5 % від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач нарахував відповідачу пеню з урахуванням положень договору та подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла на період в який стягується пеня, та просить стягнути з відповідача пеню за період з 21.11.2012 року по 24.05.2013 року в сумі 276 грн. 04 коп.

Однак, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Але, при розрахунку пені від заборгованості за спірний період позивач не врахував, що відповідно до п. п. 6.6 договору споживач (відповідач по справі) зобов'язався до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації (позивачу по справі) суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію, і вийшов за межі шести місяців при нараховані пені від сум заборгованості за жовтень та листопад 2012р.

З врахування всього вищевикладеного, фактично з відповідача підлягає стягненню пеня від суми 18 грн. 50 коп. за період з 21.11.2012р. (як зазначено в розрахунку) по 20.04.2013р. (відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України), та від суми 1092,80 грн. за період з 21.12.2012р. (як зазначено в розрахунку) по 21.05.2013р. (відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України). Всього за весь вказаний позивачем період з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 274 грн. 45 коп.

В частині стягнення пені в сумі 1 грн. 59 коп. в позові слід відмовити.

Заперечення відповідача не приймаються судом на підставі викладеного, а також у зв'язку із наступним:

Відповідно до договору купівлі - продажу об'єкта права комунальної власності від 03.02.2009р. відповідачем було придбано 15/100 частин приміщення № 38 підвалу, літ. А-3, кімнати № 11, № 12, № 13 загальною площею 49,1 кв. м ., а згідно договору купівлі - продажу від 21.11.2012р. відповідач продав третьої особі по справі - Береславичу В.Л. лише 7/100 частин приміщення № 38 підвалу, літ. А-3, кімнату № 13 загальною площею 24,4 кв. м ., тобто відповідач продав третьої особі не всі приміщення.

Відповідач не надав суду доказів продажі приміщення загальною площею 24,7 кв. м. В судовому засіданні 22.07.2013р. представник відповідача визнав, що відповідачем була продана лише частина приміщень, а приміщеннями загальною площею 24,7 кв. м. відповідач продовжує користуватися.

Договір купівлі - продажу частини приміщення укладений лише від 21.11.2012р., а не в 2009р. як вказує відповідач в своєму відзиву на позовну заяву, а заборгованість за відповідачем існує починаючи з лютого 2012р. Також слід відмітити, що відповідач не надав суду акт приймання - передачі приміщення Береславичу В.Л., згідно п. 4.1 договору, а тому не довів фактичну дату передачі приміщення третьої особі по справі.

Крім цього, в судовому засіданні 22.07.2013р. суд звернув увагу представника відповідача на те, що відповідачем до відзиву надані не завірені копії документів, в тому числі і договору купівлі - продажу від 21.11.2012р. Ухвалою від 22.07.2013р. суд зобов'язав відповідача надати суду засвідчені копії договору купівлі - продажу від 21.11.2012р. та акту приймання - передачі приміщення Береславичу В.Л. та надати оригінали ці їх документів суду для огляду.

Відповідач не надав суду зазначені вище документи. Як вже зазначалось вище, до судового засідання 03.09.2013р. представник відповідача, в телефонному режимі, повідомив суд про те, що в судове засідання не з'явиться, оскільки відповідач не надав йому витребувані судом документи.

Також слід вказати, що від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що Береславич В.Л. 26.12.2012р. подарував Береславич С.І. 7/100 частин не житлового приміщення, підвального поверху, літ. А-3, кабінет № 13 площею 24,4 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 14/вул. Патріотична, 23. Береславич В.Л. та Береславич С.І. договір на поставку теплової енергії з позивачем не укладали, заборгованість за теплову енергію не погашали.

Як пояснив представник позивача оплата за теплову енергію спірний період від Береславич В.Л. та Береславич С.І. не поступала.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 559 від 01.10.2002 року сторонами було визначено, що саме відповідач оплачує позивачу одержану теплову енергію разом з витратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі відповідача, за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 3.2.5 договору споживач (відповідач у справі) зобов'язався письмово сповіщати енергопостачальну організацію (позивача у справі) про зміни власного найменування, організаційно - правової форми, місцезнаходження , банківських реквізитів тощо .

Крім того, за умовами п. 10.6 договору, у разі розірвання договору оренди між відповідачем та власником приміщення, а також при продажі власного приміщення іншому власнику, відповідач не звільняється від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію .

Згідно п. 11.1 договору ні одна із сторін не вправі передати свої права та обов'язки по даному договору третій стороні без письмової згоди сторін.

Спірний договір не був розірваний у встановленому законом порядку (за згодою сторін або в судовому порядку), в договір у встановленому законом порядку не були внесені зміни відносно площі приміщень, а тому договір являється обов'язковим для виконання саме відповідачем.

Як зазначалося вище, статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача про зміну власника приміщення.

Згідно договору саме відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати теплову енергію.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 - 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрприладсервіс" (69098, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 159, кв. 10; адреса для листування: 69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченко, буд. 14; код ЄДРПОУ 31425703; п/р № 26002304728001 у ЗРУ КБ „Приватбанк", МФО 313399) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "МТМ" Ленінського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-А; код ЄДРПОУ 32121458; п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ „Державний ощадний банк України", МФО 313957) основний борг в сумі 9 384 грн. 55 коп., пеню в сумі 274 грн. 45 коп., 3 % річних в сумі 123 грн. 77 коп. та судовий збір в сумі1 720 грн. 15 коп. Надати наказ.

В іншої частині позову - відмовити

Повне рішення складено: 03.09.2013р.

Суддя Л.С. Місюра