Рішення

від 27.08.2013 по справі 910/8203/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8203/13 27.08.13

За позовом Відкритого акціонерного страхового товариства "Би энд Би иншуренс Ко"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" 2) Приватного підприємства "Кремавтотранс"

про стягнення 91 919,00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача 1: Великородний А.О.

від відповідача 2: Машкевич О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Відкрите акціонерне страхове товариство "Би энд Би иншуренс Ко" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (далі-відповідач-1) 2) Приватного підприємства "Кремавтотранс" (далі-відповідач-2) про стягнення 50 000,00 грн. з відповідача-1 та 41 919,00 грн. з відповідача-2. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №0000103828 від 10.09.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.05.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників позивача та відповідача-2 та неналежне виконання сторонами вимог суду.

10.06.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та зазначив, що на момент подачі позову сплив строк позовної давності, а водій Аксьонов С.Н. на час скоєння ДТП, яке сталося 08.02.2010 р., перебував у нетверезому стані.

10.06.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності, в якій просить застосувати строк позовної давності.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 11.06.2013 р., у зв'язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. на лікарняному, справу № 910/8203/13 передано на розгляд судді Ониськів О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 р. суддею Ониськів О.М. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 25.06.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.06.2013 р., у зв'язку із виходом судді Бондарчук В.В. з лікарняного, справу №910/8203/13 передано на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2013 р. суддею Бондарчук В.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 25.06.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників позивача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представники відповідачів проти позову заперечили.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Однак, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується клопотанням останнього про приєднання матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 25.06.2013р.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.08.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2009 р. між Відкритим акціонерним страховим товариством "Би энд Би иншуренс Ко" та Трушко Ангеліною Анатоліївною укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів фізичних осіб, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - «KIA», державний номер 3880 ВВ-3.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як встановлено судом, 08.02.2010 р. на 108 км а/д Київ - Н. Яриловичі, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «KIA», державний номер 3880 ВВ-3, під управлінням Аксьонова С.Н. та автомобіля «Mercedes», державний номер ВІ 4718 АТ, що належить Приватному підприємству "Кремавтотранс", під керуванням Кравченка Ю.М.

При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Відкритому акціонерному страховому товаристві "Би энд Би иншуренс Ко" автомобіль «KIA», державний номер 3880 ВВ-3.

У відповідності до постанови Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 09.02.2010 р. Кравченка Ю.М. визнано винним у скоєнні правопорушення, що сталось 08.02.2010 р. на 108 км а/д Київ - Н. Яриловичі, за участю автомобілів «KIA», державний номер 3880 ВВ-3 та автомобіля «Mercedes», державний номер ВІ 4718 АТ.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновку про вартість ремонту транспортного засобу №Ф002783-10, вартість відновлювального ремонту автомобіля «KIA», державний номер 3880 ВВ-3 склала 46 957 639 білор. рублів, що еквівалентно 15 652,55 доларів США.

20.05.2010 р. позивачем було складено страховий акт №Ф002783-10, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 11 489,30 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день ДТП становило 91 919,00 грн.

Відповідно до зазначених вище висновку про вартість ремонту та страхового акту позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 11 489,30 доларів (з яких 514,00 доларів було зараховано в рахунок несплачених платежів за договором), що підтверджується платіжним дорученням № 751 від 20.05.2010 р. (копія - у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, Відкрите акціонерне страхове товариство "Би энд Би иншуренс Ко" зазначає, що у зв?язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «KIA», державний номер 3880 ВВ-3, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «Mercedes», державний номер ВІ 4718 АТ, яка застрахована у Публічному акціонерному товаристві "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" за полісом №ВС/1082836. Також з огляду на те, що водія автомобіля «Mercedes», державний номер ВІ 4718 АТ, що належить Приватному підприємству "Кремавтотранс", визнано винним у скоєнні правопорушення, позивач просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в порядку суброгації грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн., та 41 919,00 грн. в порядку суброгації з Приватного підприємства "Кремавтотранс", які не покриті полісом через ліміт відповідальності, враховуючи, що шкода завдана з вини водія застрахованого транспортного засобу який перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Приватного підприємства "Кремавтотранс" за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля «Mercedes», державний номер ВІ 4718 АТ була застрахована у Публічному акціонерному товаристві "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" за полісом №ВС/1082836, при цьому, винна особа - Кравченко Ю.М. перебував у трудових відносинах з відповідачем-2, що також встановлено у постанові Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 09.02.2010 р.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, у зв?язку з настанням страхового випадку - пошкодженням Кравченком Ю.М. автомобіля «KIA», державний номер 3880 ВВ-3 у відповідачів виник обов'язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування автомобіля «KIA», державний номер 3880 ВВ-3 у розмірі 91 919,00 грн., було сплачено Відкритим акціонерним страховим товариством "Би энд Би иншуренс Ко" на підставі договору страхування.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовує підстави звернення до суду саме правом вимоги до відповідачів у порядку суброгації.

Проте, суд не може погодитися з вказаними висновками з огляду на те, що суброгацією являтиметься право страхувальника вимагати відшкодування шкоди безпосередньо у винної особи, тобто фізичної особи та за умови, що нове зобов'язання не виникає, а лише здійснюється заміна кредитора у зобов'язані, потерпіла особа (страхувальник) здійснює передачу права вимоги страховику.

В даній справі, позивач (страховик) отримав право вимоги від потерпілого (страхувальник) до осіб, відповідальних за збитки завдані винною особою, тобто виникає нове зобов'язання для сторін у справі, оскільки відбувається одночасна заміна учасників первинного зобов'язання.

Щодо посилання відповідача-2 на пропущення позивачем строку позовної давності, суд відзначає наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до п.6 ст.261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав основне зобов'язання у розмірі 11 489,30 доларів США 20.05.2010 р., а до суду звернувся з позовною заявою 25.04.2013 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущений та вимоги заявлені в межах такого строку.

Такого висновку дійшов і Верховний Суд України у своїй постанові від 07.08.2012 р. у справі №12/207.

Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування застрахованого автомобіля «KIA», державний номер 3880 ВВ-3, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в межах лімітів майнової відповідальності згідно страхового полісу та до Приватного підприємства "Кремавтотранс" в розмірі непокритого виплаченого страхового відшкодування страховим полісом.

Згідно ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до пп. 22.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі , відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З полісу №ВС/1082836, яким застраховано цивільну відповідальність Приватного підприємства "Кремавтотранс", вбачається, що ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну потерпілого, визначений в розмірі 25 500,00 грн., а розмір франшизи за даним полісом становить 510,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розмір страхового відшкодування, яке зобов'язаний виплатити відповідач-1, в частині франшизи та понад ліміт не відшкодовується, а тому обґрунтованою є сума в розмірі 24 990,00 грн., яку зобов'язаний виплатити відповідач-1.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Mercedes», державний номер ВІ 4718 АТ, встановлена у судовому порядку.

В абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" встановлено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Пунктом 5 вищезазначеної постанови встановлено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Як вбачається з матеріалів справи, Кравченко Ю.М. на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди працював у Приватному підприємстві "Кремавтотранс" водієм, що встановлено у постанові суду.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм Відкрите акціонерне страхове товариство "Би энд Би иншуренс Ко" може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Такого висновку дійшов і Верховний Суд України у своїй постанові від 28.08.2012 р. у справі №23/279.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" 24 990,00 грн. та з Приватного підприємства "Кремавтотранс" 41 919,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного страхового товариства "Би энд Би иншуренс Ко" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, ідентифікаційний код - 16467237), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного страхового товариства "Би энд Би иншуренс Ко" (Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Я. Коласа, буд. 38/16, кімн. 2, ідентифікаційний код - 101063229) 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. та 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 80 коп. - судового збору.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Кремавтотранс" (39600, Полтавська обл., м. Кременчуг, вул. Першотравнева, буд. 3, кв. 4, ідентифікаційний код - 23808302), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного страхового товариства "Би энд Би иншуренс Ко" (Білорусь, м. Мінськ, вул. Я. Коласа, буд. 38/16, кім. 2, ідентифікаційний код - 101063229) 41 919 (сорок одна тисяча дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 00 коп. та 838 (вісімсот тридцять вісім) грн. 38 коп. - судового збору.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 29.08.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.