Постанова

від 16.08.2013 по справі 809/2353/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2013 р. справа № 809/2353/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області - не з'явився

представника відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 3 767,30 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 02.08.2013 року відкрито провадження у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області (далі по тексту - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 3 767,30 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, в порушення пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не погашено в повному обсязі заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік в загальному розмірі 3 767,30 грн. Розраховані позивачем обов'язкові зобов'язання з січня по грудень 2011 року в сумі 4 010,30 грн. відповідач сплатив часткова в сумі 413,00 грн. На день звернення до адміністративного суду несплаченим за цей період залишається заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3 767,30 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, 16.08.2013 року подав клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с. 41, 43).

Відповідач в судове засідання призначене на 16.08.2013 року не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи (а.с. 28). Причини неявки суду не повідомив, своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався. З клопотаннями про відкладення розгляду справи чи розгляду справи без його участі, до суду не звертався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів.

Судом встановлено, що відповідач 02.07.2010 року зареєстрований Богородчанською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області як фізична особа-підприємець, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.07.2013 року і Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 18, 19), та взятий на облік Управлінням Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та інших підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих на виконання вказаного Закону, в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови і порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Статтею 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" його дію поширено на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

За змістом статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страхувальники є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці - фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частина 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлює обов'язки страхувальників, пункт 4 якої передбачає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 7 коментованого Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу

Згідно вимог частини 5 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Приписами частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Положеннями частини 2 статті 9 вказаного Закону визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Аналіз вказаних норм Закону вказує на те, що відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на якого покладено обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області.

Обов'язок щодо сплати єдиного внеску, серед іншого, визначений абзацом частиною 8 та 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до вимог яких платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Із матеріалів справи встановлено, що на підставі повідомлення-розрахунків відповідача розраховані суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за весь 2011 рік в загальному розмірі 4 010,30 грн. (а.с. 13, 16). Однак, вказані зобов'язання відповідачем сплачені (зараховані) частково в сумі 243,00 грн., і на момент розгляду справи заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік складає 3 767,30 грн. (а.с. 11).

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено норми частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Доводи позивача про зобов'язання відповідача за єдиним внеском в сумі 3 767,30 грн. підтверджуються повідомлення-розрахунками за січень-вересень 2011 року від 24.10.2011 року та жовтень-грудень 2011 року за №1298/04 від 12.03.2012 року про нарахування сум єдиного внеску, а також карткою особового рахунку платника єдиного внеску по рахунках 34,7% за період з 01.01.2010 року по 01.07.2013 року (а.с. 16, 13, 12).

Відповідно до пункту 6.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України №21-5 від 27.09.2010 року, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

На підставі частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до підпункту "б" пункту 8.2 розділу 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в тому числі у випадку, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.

У випадку, визначеним підпунктом "б" пункту 8.2 розділу 8 Інструкції, вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

У судовому засіданні з'ясовано, що позивачем на адресу відповідача надсилалась вимога за № Ф50 від 12.03.2012 року на суму 1 031,99 грн., яка 27.03.2012 року отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 14-15). На решта недоїмки в сумі 2 978,31 грн. відповідачу 17.11.2011 року вручено вимогу за № Ф100 від 27.10.2011 року, про що свідчить запис на корінці такої вимоги, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 17).

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем сум недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також до висновку, що відповідачу було відомо про наявність обов'язку погашення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми недоїмки на день розгляду справи або ж спростували позовні вимоги, відповідачем суду не подано.

Абзацом 6 та 7 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини статті 25 коментованого Закону, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Відповідно до пункту 2.1, 2.2 і 2.4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 11-2 від 27.06.2002 року (із змінами та доповненнями), основними завданнями Управління, серед іншого, є забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення.

Управління відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, організовує роботу підвідомчих управлінь Фонду в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах щодо: забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій, інших коштів, що надходять до бюджету Фонду відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів.

Управління має право стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік в розмірі 3 767,30 грн. обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 77772) на користь Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 3 767 (три тисячі сімсот шістдесят сім) гривень 30 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі складена 21.08.2013 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.