Ухвала

від 22.08.2013 по справі 814/2027/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 р.Справа № 814/2027/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Турбореммонтаж» до державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Турбореммонтаж» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 8 лютого 2013 № 0000122200.

Свої позовні вимоги ТОВ виробничо-комерційне підприємство «Турбореммонтаж» обґрунтувало незаконністю спірного рішення відповідача.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року вищенаведений позов було задоволено. Визнано протиправним і скасовано спірне рішення.

В апеляційній скарзі ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що з 17.01.2013 по 21.01.2013 відповідачем, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України , було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача за період з 01.06.2011 - 30.06.2011 року, результати якої оформлено актом від 28.01.2013 № 39/22-00/22428537 (а.с. 13-26).

На стор. 14 Акта (ар. с. 26) вказано, що, в результаті порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України , статті 203 , п. 1 статті 215 , частини 1 статті 234 Цивільного кодексу України , позивачем, у червні 2011 року було завищено податковий кредит на суму 24 718 грн. «… в частині включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість з вартості запчастин, придбаних у ТОВ «Компресорні майстерні», використання яких у межах господарської діяльності не підтверджено, по угодам без мети настання реальних наслідків, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 24 718 грн.».

Податковим повідомленням-рішенням від 08.02.2013 № 0000122200 (надалі - Рішення, ар. с. 27) відповідач, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзац 2 пункту 123.1 статті 123, пункт 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України , збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ на 24 719 грн., в тому числі 24 718 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вказано у пункті 198.2 статті 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Відповідно до податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року (ар. с. 50-57), до податкового кредиту позивачем було віднесено суму 34 990,33 грн.

На підтвердження правомірності включення суми 24 718 грн. до податкового кредиту червня 2011 року позивачем надано документи: договір підряду з ТОВ «Компресорні майстерні» від 05.03.2007 № 05/03-07 (ар. с. 41-42), податкову накладну № 12, що була виписана ТОВ «Компресорні майстерні» 22.06.2011, сума ПДВ - 34 990,33 грн. (ар. с. 43), видаткову накладну від 22.06.2011 № РН-0000023, що була виписана ТОВ «Компресорні майстерні» (ар. с. 44), банківські виписки з інформацією про перерахування Товариством коштів на користь ТОВ «Компресорні майстерні» (ар. с. 59-71); податкову накладну № 5, що була виписана Товариством 22.06.2011, сума ПДВ - 11 666,67 грн. (ар. с. 75), акт № 6/2 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011 року (замовник - ДП «Дзержинськвугілля», підрядник - Товариство), ар. с. 78-82), банківську виписку з інформацією про перерахування ДП «Дзержинськвугілля» коштів на користь Товариства; податкову накладну № 1, що була виписана Товариством 04.11.2011, сума ПДВ - 28 368,46 грн. (ар. с. 84), акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт (замовник - Горлівське ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» (ар. с. 87-96), довідку про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року (ар. с. 97), банківські виписки з інформацією про перерахування Горлівським ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» коштів на користь Товариства (ар. с. 85-86).

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача пояснив, що придбані у ТОВ «Компресорні майстерні» товари були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства, в результаті чого Товариство збільшило суму податкових зобов'язань з ПДВ у відповідних податкових періодах. Ця інформація відображена в Акті (стор. 22-23).

Надані позивачем пояснення та їх документальне підтвердження, на думку суду, свідчать про те, що Товариство мало фактичні і правові підстави для включення до податкового кредиту суми 24 718 грн.

Розбіжність між сумою ПДВ, що вказана у виписаній 20.06.2011 ТОВ «Компресорні майстерні» податковій накладній № 12 (34 990,33 грн.), і сумою, що вказана у Рішенні (24 718 грн., які, на думку ДПІ, позивач не мав права включати до податкового кредиту), пояснюється тим, що відповідач заперечив факт придбання позивачем у ТОВ «Компресорні майстерні» лише частини товарів, що вказані у податковій накладній № 12, а саме товарів, що ТОВ «Компресорні майстерні» придбало у ТОВ «Технотрейд-Сервіс».

Доводи відповідача про допущені позивачем порушення ґрунтуються на:

- висновках акта ДПІ від 22.10.2012 № 2013/23-00/32755341 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компресорні майстерні», код за ЄДРПОУ 32755341, щодо підтвердження господарських відносин з платником податків - з ТОВ «Технотрейд - Сервіс» код за ЄДРПОУ 32996989 за період з 01.06.2011 - 30.06.2011 року» (надалі - Акт перевірки ТОВ «Компресорні майстерні», ар. с. 102-112).

- факті ненадання Товариством «… підтверджуючих документів які засвідчували факт перевезення та доставку вищевказаних запчастин на територію Державного Підприємства «Дзержинськвугілля» м. Дзержинськ Донецької області та Комунального Підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м. Донецьк. Не виявлено, який транспорт був задіян при перевезенні запчастин, дані водіїв, які залучені та.ін.» (стор. 11 Акта, ар. с. 23).

Колегія суддів вважає доводи відповідача безпідставними.

Товариство не перевозило отримані від ТОВ «Компресорні майстерні» запчастини до ДП «Дзержинськвугілля» та до Горлівського ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу», а використало ці товари для ремонту обладнання.

Стосовно висновків відповідача про нікчемність правочинів (стор. 12-14 Акта, ар. с. 24-26) суд, з урахуванням позиції, що викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12, зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вказано у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 , «… вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або про відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідність його змісту вимогам закону; наявність мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України , міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної у диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України , у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтямиКримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним висновком.

Відповідач не надав доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем і його постачальниками відповідних правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Факт порушення публічного порядку повинен бути доведений певними засобами доказування. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідач не довів у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що у постанові від 19.03.2013 у справі № 2а-6110/12/1470 за позовом ТОВ «Компресорні майстерні» до ДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення (ар. с. 72-73) Одеський апеляційний адміністративний суд надав оцінку висновкам Акта перевірки ТОВ «Компресорні майстерні» і вказав на безпідставність тверджень ДПІ про нікчемність укладених ТОВ «Компресорні майстерні» і ТОВ «Технотрейд-Сервіс» договорів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частинами 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Турбореммонтаж» до державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 8 лютого 2013 № 0000122200 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /С.І. Жук/

/Ю.В. Яковлев/