Постанова

від 14.12.2012 по справі 2а-3691/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2012 року Справа № 2а-3691/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Кириченко Д.С., за участю:

представника позивача - Теплюка Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерак» до про Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мерак» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 13.07.2012 № 0000212202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Мерак» зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 143853 грн. 00 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказане податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні, призначеному на 28 серпня 2012 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та зазначив, що посадові особи Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом, з метою забезпечення всебічного та об`єктивного вирішення справи, на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено у справі перерву до 25 вересня 2012 року о 16 год. 00 хв., яку в подальшому було неодноразово продовжено.

У судове засідання, призначене на 14 грудня 2012 року, з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (т. 3 а.с. 52).

Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття від Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби до суду не надходило.

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мерак» (ідентифікаційний код 36998492, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 316) зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області як юридична особа 11.06.2010 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 а.с. 18).

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Броварській об`єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що у червні 2012 року посадовою особою Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування та сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерак» податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з Приватним підприємством «Тартесс» за період з 01.05.2011 по 31.05.2011.

За результатами перевірки складено акт від 26.06.2012 № 395/22-2/36998492, в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерак» під час декларування податкових зобов`язань за господарськими операціями з купівлі товарів у Приватного підприємства «Тартесс» не дотримано вимог пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за травень 2011 року на суму 143853 грн. 00 коп.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на додану вартість, у тому числі формування платником податків від`ємного значення податку на додану вартість, відповідач дійшов висновку про невідповідність (завищення) від`ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року у загальному розмірі 143853 грн. 00 коп.

Висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наведений вище звітний період ґрунтується на даних про відсутність у позивача первинних документів, що підтверджують факт отримання товару, його транспортування та подальшого використання у власній господарській діяльності, а також на одержаній податковій інформації стосовно того, що контрагент позивача - Приватне підприємство «Тартесс» не має достатніх виробничих потужностей, трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, торгівельного обладнання, сировини та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності з продажу товарів у обсягах задекларованих ним показників.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.07.2012 № 0000212202, яким відповідно до приписів пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України здійснено коригування задекларованого позивачем розміру від`ємного значення податку на додану вартість у сторону зменшення на суму 143853 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість, заявленої у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення) від'ємного значення податку на додану вартість платника податків.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства.

Як вбачається з даних акта перевірки від 26.06.2012 № 395/22-2/36998492, відповідачем у ході перевірки, з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати позивачем податку на додану вартість за травень 2011 року, здійснено аналіз інформації, що наведена у податкових деклараціях позивача з податку на додану вартість, інформаційних базах Державної податкової служби та первинних документах, що подані позивачем.

Так, податковим органом встановлено, що у жовтні 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерак» укладено з Приватним підприємством «Тартесс» договір від 01.10.2010 № 303, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання поставити позивачу товар згідно з його замовленням, а позивач зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у відповідності до протоколів узгодження цін та накладних на товар, які є невід`ємною частиною договору.

Сторони правочину також домовились, що товар поставляється на умовах DDP згідно з правилами Інкотермс у редакції 2000 року транспортом і за рахунок Приватного підприємства «Тартесс» за адресою і у строк, що передбачені у замовленні і графіку поставок.

Відповідно до пункту 2.8 договору від 01.10.2010 № 303, контрагент позивача поставляє товар за планом - графіком та з наданням наступних документів: видаткова накладна; податкова накладна; посвідчення про якість; сертифікат відповідності товару або ветеринарне свідоцтво; гігієнічне заключення.

У свою чергу, пунктом 2.13 цього договору визначено, що у разі, якщо товар не реалізується протягом 30 календарних днів, позивач має право повернути його постачальнику, попередньо його повідомивши про це. Повернення нереалізованого товару здійснюється у присутності відповідальних представників сторін на підставі накладних на повернення товару протягом 7 календарних днів з моменту пред`явлення вимоги у письмовій формі. Розрахунки коригування постачальник зобов`язаний надати позивачу протягом 5 календарних днів.

Згідно з даними поданих до перевірки видаткових накладних Приватним підприємством «Тартесс» поставлено позивачу товару (харчової продукції, напоїв, целюлозно-паперової продукції, виробів гумових та пластмасових) на загальну суму 939029 грн. 36 коп., у тому числі ПДВ - 156504 грн. 89 коп.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товару, Приватним підприємством «Тартесс» виписано податкові накладні від 06.05.2011 № 17, 06.05.2011 № 23, 10.05.2011 № 79, 10.05.2011 № 78, 10.05.2011 № 80, 10.05.2011 № 86, 11.05.2011 № 97, 11.05.2011 № 105, 12.05.2011 № 122, 12.05.2011 № 126, 18.05.2011 № 195, 18.05.2011 № 196, 18.05.2011 № 199, 19.05.2011 № 239, 20.05.2011 № 252, 20.05.2011 № 264, 26.05.2011 № 326, 26.05.2011 № 337, 27.05.2011 № 355, 27.05.2011 № 356, 27.05.2011 № 366, 27.05.2011 № 372, 31.05.2011 № 429.

Крім того, у ході перевірки податковим органом встановлено, що на підставі накладних на повернення товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерак» здійснено повернення товару його контрагенту на загальну суму 75910 грн. 52 коп.

У зв`язку зі зміною суми компенсації вартості отриманих позивачем товарів, сторонами правочину здійснено коригування сум податкових зобов`язань та податкового кредиту у бік зменшення, про що Приватним підприємством «Тартесс» виписано розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних на загальну суму 75910 грн. 52 коп., у тому числі ПДВ - 12651 грн. 75 коп.

Податок на додану вартість у сумі 143853 грн. 00 коп., сплачений у складі ціни отриманого від Приватного підприємства «Тартесс» товару, включено позивачем до податкового кредиту підприємства за травень 2011 року.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у ході контролюючого заходу податковим органом поставлено під сумнів реальність здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерак» та Приватним підприємством «Тартесс» господарської операції, за результатами якої позивачем сформовано податковий кредит у вказаному вище розмірі.

Так, відповідачем прийнято до уваги податкову інформацію стосовно господарської діяльності контрагента позивача, у тому числі відомості, що надійшли від податкового органу, на податковому обліку якого перебуває вказана юридична особа, на підставі яких відповідач дійшов висновку, що Приватне підприємство «Тартесс» діяло без справжнього наміру проводити господарську діяльність, пов`язану з продажем товарно-матеріальних цінностей, у зв`язку з чим правочин, укладений з позивачем, був спрямований виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним наданням податкової преференції, зокрема, з метою формування податкового кредиту на користь позивача.

Відповідач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерак»» у ході перевірки не надано жодних первинних документів податкового та бухгалтерського обліку на підтвердження обставин, що свідчать про отримання ним вказаного товару, його транспортування, подальшого зберігання, обробки та реалізації. Крім того, позивачем не наведено жодної інформації про проведення розрахунків за товари та не подано податковому органу документів, що посвідчують якість товару.

Відтак, податковий орган вважає, що позивачем незаконно сформовано об`єкт оподаткування з податку на додану вартість за травень 2011 року, у зв`язку з чим розмір задекларованого ним від'ємного значення податку на додану вартість підлягає коригуванню у сторону зменшення на суму 143853 грн. 00 коп.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при обчисленні та сплаті податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Відповідно до приписів пункту 198.4 статті 198 цього Кодексу, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

При цьому, пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Цим же Порядком передбачено, що на підставі розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної отримувач товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункти 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Аналогічний порядок складання розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної також передбачено пунктами 20 та 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вже зазначалось судом вище, в основу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, покладено висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з відсутністю в нього первинних фінансово-господарських документів, які б підтверджували факт отримання товарів від Приватного підприємства «Тартесс».

В силу приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду, стосуються, питання правомірності винесення Броварською об`єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби податкового повідомлення-рішення від 13.07.2012 № 0000212202 за наслідками перевірки, вирішення даного публічно - правового спору пов`язується з оцінкою висновків податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, що зроблені ним на підставі зібраної доказової бази у момент перевірки, під час фіксації її наслідків та винесення оскаржуваного рішення.

Суд звертає увагу на те, подання до контролюючих органів документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів, є обов`язком платника податків.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як встановлено судом та не було спростовано представником позивача, первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що свідчать про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерак» товару від Приватного підприємства «Тартесс», його обліку на складі, подальшого зберігання, обробки та реалізації у ході перевірки позивачем не надано, належних та допустимих причин неможливості подання таких документів не наведено.

Суд погоджується з доводами представника позивача стосовно того, що відсутність у позивача товарно - транспортних накладних не слугує беззаперечним доказом, який спростовує товарність операції позивача і його контрагента, оскільки відповідно до укладеного ними договору від 01.10.2010 № 303 підприємство позивача отримує товари від його контрагента за умовами поставки DDP (Інкотермс 2000) транспортом і за рахунок Приватного підприємства «Тартесс».

Разом з тим, жодних належних та допустимих доказів прийняття цього товару, письмових замовлень, графіків поставок та інших документальних свідоцтв, які б дозволяли встановити кількість партій товару, адресу та дату доставки позивачем у ході перевірки та під час фіксації її наслідків не подано.

Позивачем також не надано податковому органу документів, які в силу положень укладеного ним з Приватним підприємством «Тартесс» договору від 01.10.2010 № 303 є обов`язковими до складання, а саме: протоколів узгодження ціни та повідомлень про повернення товару, а також не наведено інформації, підкріпленої документально, про проведення розрахунків з контрагентом.

Жодних доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мерак» скористалось правом на подання цих документів до прийняття відповідачем рішення, у тому числі на стадії подання заперечень до акта перевірки, позивачем не наведено.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що долучені позивачем до матеріалів даної справи первинні фінансово-господарські документи на підтвердження факту отримання товару та його подальшого використання у власній господарській діяльності були відсутні у ході контролюючого заходу та на момент розгляду податковим органом питання про прийняття рішення, а отже і не можуть прийматися судом до уваги під час надання правової оцінки висновкам податкового органу, покладеним в основу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, зважаючи на те, що подані у ході перевірки видаткові, податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної формально оформлюють господарські відносини, але зміст цих документів не дозволяє встановити факт реальності господарської операції, висновки податкового органу про неправомірність формування Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерак» податкового кредиту за травень 2011 року у сумі 143853 грн. 00 коп. суд вважає цілком обґрунтованими.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 19 грудня 2012 року.