Постанова

від 29.08.2013 по справі 820/5734/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

29 серпня 2013 р. № 820/5734/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Чевичалова О.І.,

за участю:

представника позивача - Барішевського О.В.,

представника відповідача - Іщук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000012200 від 05.07.2013р., яким ТОВ "Граківські комбікорма" було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 23543,00 гривні; скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000022200 від 05.07.2013р., яким ТОВ "Граківські комбікорма" було зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 117715,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та прийнятими з порушенням норм законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити в його задоволенні.

Протокольною ухвалою суду замінено відповідача - Чугуївську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області його правонаступником - Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" (далі - ТОВ "Граківські комбікорма") зареєстровано як юридична особа 29.06.2011 року за № 14721020000000556 (а.с. 5-6), є платником податку на додану вартість з 01.11.2011 року (а.с.7).

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; виробництво готових кормів для домашніх тварин; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля; складське господарство (а.с. 88).

Фахівцями податкового органу було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої було складено акт від 19.06.2013 року № 397/2211/37525412 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Граківські комбікорма", код 37525412, з питання взаємовідносин з ТОВ "Текбуд-ЛТД" (код ЄДРПОУ 38244891), за період з 01.10.2012 р. по 30.11.2012 р.".

За результатами перевірки було встановлено порушення:

- п. 138.1, п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2012 рік у сумі 117715,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість в листопаді 2012 року на суму 23523,00 грн.

На підставі цього податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.07.2013 року № 0000012200 у загальному розмірі 23543,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 05.07.2013 року № 0000022200 у загальному розмірі 117715,00 грн. (а.с. 34-35).

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх у судовому порядку.

ТОВ "Граківські комбікорма" мало взаємовідносини з ТОВ "Текбуд-ЛТД".

Судом встановлено, що між ТОВ "Текбуд-ЛТД" (постачальник) та ТОВ "Граківські комбікорма" (покупець) було укладено договір № 002012 від 12.09.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати окремими партіями у власність покупцеві соєву макуху (сиродавлену) та олію соєву (далі Товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити Товар в порядку і на умовах, передбачених договором. Ціна на кожну окрему партію товару вказується в рахунку-фактурі (а.с.36-38).

На виконання зазначеного договору були виписані видаткові накладні (а.с. 39-41) та рахунки-фактури (а.с. 195-197). Розрахунки проводились в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 48-52). Факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 42-44).

На підставі цього постачальником були виписані ТОВ "Граківські комбікорма" податкові накладні (а.с. 45-47).

Отриманий від ТОВ "Текбуд-ЛТД" товар був використаний позивачем у своїй подальшій господарській діяльності, що підтверджується рецептами на готову продукцію (а.с. 89-102) та довідками про вироблення комбікормів і використання сировини на комбікормовому заводі за формою № 114 (а.с. 103-130).

Судом встановлено, що готову продукцію - комбікорм для тварин, який було виготовлено із соєвої макухи, придбаної у ТОВ "Текбуд-ЛТД", позивачем було реалізовано відповідно до договорів поставки СТОВ "Старовірівський птахокомплекс", ТОВ "ТВК "Слобода", ПАТ "Агрокомбінат "Слобожанський", ТОВ "Агрофірма "Вільхівська" (а.с. 131-155).

На час укладання та виконання договору з ТОВ «Текбуд-ЛТД» було зареєстровано як юридична особа (а.с. 74) та було платником податку на додану вартість (а.с. 75).

Отже, ТОВ «Текбуд-ЛТД» виконало свої зобов'язання за даним договором, а ТОВ "Граківські комбікорма" прийняло товар за цим договором та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Таким чином, ТОВ "Граківські комбікорма" та його контрагент у періоді, що перевірявся, свої зобов'язання виконали в повному обсязі.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Текбуд-ЛТД», відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено статтями 138, 139 ПК України.

Згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що угода, укладена між позивачем та його контрагентом, є чинною та не визнаною у встановленому порядку недійсною.

Судом також встановлено, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Судом встановлено, що придбання позивачем товару у ТОВ "Текбуд-ЛТД" - макухи (сиродавленої) та олії соєвої безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, що направлена на отримання доходу.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність придбання товару.

Отже, позивачем було повністю дотримано вимоги ПК України з реалізації права на податковий кредит та відображення валових витрат по операціях з ТОВ «Текбуд-ЛТД», що обґрунтовано доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог ПК України.

Посилання відповідача на висновки акту перевірки контрагента позивача суд не бере до уваги, оскільки ПК України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит та валові витрати в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Відповідно до п.п.1, 3 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.07.2013 року № 0000012200 та від 05.07.2013 року № 0000022200, прийняті податковим органом, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000012200 від 05.07.2013р., яким ТОВ "Граківські комбікорма" було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 23543,00 гривень.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000022200 від 05.07.2013р., яким ТОВ "Граківські комбікорма" було зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 117715,00 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок №31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" (код ЄДРПОУ 37525412) судовий збір у розмірі 1412,58 грн. (одна тисяча чотириста дванадцять) грн. 58 коп..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 03.09.2013 року.

Суддя Н.А. Полях