Постанова

від 23.08.2013 по справі 826/9243/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 серпня 2013 року 11 год. 00 хв. № 826/9243/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародне агентство ресурсів і технологій «М.А.Р.Т.» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року № 0000152260, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародне агентство ресурсів і технологій «М.А.Р.Т.» (далі - ТОВ «М.А.Р.Т.», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року № 0000152260.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.12.2012р. № 29/16-10/25411595 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «М.А.Р.Т.» з його контрагентом - ТОВ «Росукрбуд» (ідентифікаційний код 34771538) щодо придбання обладнання носять безтоварний характер та є нереальними, суперечать нормам чинного законодавства України і не відповідають фактичній дійсності. Натомість правомірність формування позивачем суми податкового кредиту за січень 2010 року за наслідками укладення письмового договору від 18.01.2010р. № 12/01-АП щодо придбання ТОВ «М.А.Р.Т.» у ТОВ «Росукрбуд» обладнання (компресор повітряний пересувний PDP90 (виробництва 2008 року) підтверджується всіма необхідними первинними документами, банківськими виписками. Зазначене обладнання придбавалося ТОВ «М.А.Р.Т.» з метою подальшого його перепродажу за замовленням спільного підприємства NOVARKA (у складі Компаній VINCI Construction Grannds Projects та Bouyques Travaux Publics) відповідно до договору поставки від 01.12.2009р. № NKA350366.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначені судові засідання у даній справі не з'явився, належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань, письмових заперечень проти позову та будь-яких документів до суду не надав.

07 серпня 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 13.12.2012р. по 19.12.2012р. відповідно до норм пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 06.12.2012р. № 624, працівником Державної податкової служби у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «М.А.Р.Т.» (ідентифікаційний код 25411595) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Росукрбуд» (ідентифікаційний код 34771538) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., за результатами якої складений Акт від 26.12.2012р. № 29/16-10/25411595 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів, використаних працівником податкового органу під час проведення вказаної документальної перевірки міститься у п. 2.7 цього Акта перевірки.

В ході проведення перевірки працівником відповідача встановлено, що між ТОВ «М.А.Р.Т.» (Покупець), в особі директора Ашомок В.М., і ТОВ «Росукрбуд» (ідентифікаційний код 34771538)(Продавець), в особі директора ОСОБА_2, був укладений договір від 18.01.2010р. № 12/01-АП щодо придбання товару згідно Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а саме - компресору повітряного пересувного PDP90 (виробництва 2008 року), вартістю 267 960, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 44 660, 00 грн.).

До перевірки перевіряємим підприємством були надані видаткова накладна № 4 від 29.01.2010р. та податкова накладна № 8 від 28.01.2010р. на суму 267 960, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 44 660, 00 грн.). Відповідно до даних реєстру отриманих та виданих податкових накладних за звітний період січень 2010 року сума податку на додану вартість в розмірі 44 660, 00 грн. повністю зарахована ТОВ «М.А.Р.Т.» до складу податкового кредиту.

Разом з тим, платник податків не надав до перевірки документальні підтвердження здійснення транспортування придбаного товару (зокрема, товарно-транспортної накладної). Натомість в своєму листі від 12.12.2012р. № 143/12/12 ТОВ «М.А.Р.Т.» повідомило податковий орган про те, що за домовленістю сторін згідно вказаного Договору товар був доставлений Продавцем на склад Товариства, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3. При цьому примірник товарно-транспортної накладної контрагент-продавець ТОВ «М.А.Р.Т.» не надавав.

Відповідно до пред'явленої виписки з розрахункового рахунку ТОВ «М.А.Р.Т.» в Київській регіональній філії ВАТ КБ «Хрещатик» (МФО 300830) за 28 січня 2010 року, кошти в сумі 267 960, 00 грн. (з ПДВ) були перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Росукрбуд» в повному обсязі.

Крім того, до перевірки посадовими особами перевіряємого підприємства були надані договір поставки 01.12.2009р. № NKA350366, укладений між ТОВ «М.А.Р.Т.» (Постачальник) і Компаніями VINCI Construction Grannds Projects та Bouyques Travaux Publics (Підрядник) щодо платної поставки обладнання (компресору повітряного пересувного PDP90 (виробництва 2008 року, виробник завод ATMOS (Чехія)) та пакет первинних документів до нього.

При цьому перевіряючим була надана перевага відомостям з вироку Солом'янського районного суду у м. Києві від 03.02.2012р. по кримінальній справі № 1-273/12, порушеній по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Згідно цього вироку суду від 03.02.2012р. обох ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було визнано винними у скоєнні інкримінованого їм злочину та призначено відповідні покарання. Даний вирок суду набрав законної сили з 21 лютого 2012 року.

На підставі вищевикладеного працівник ДПС у м. Києві прийшов до висновку про нереальність описаних вище господарських операцій між ТОВ «М.А.Р.Т.» і ТОВ «Росукрбуд», оскільки останнє не мало за мету фактичне поставляння товарів та надання послуг, а було в дійсності створене з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності без наміру здійснення господарської діяльності). З огляду на це у перевіряємого підприємства не було правових підстав для обліку результатів цих господарських операцій в податковому обліку.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 26.12.2012р. № 29/16-10/25411595 перевіряючий встановив порушення ТОВ «М.А.Р.Т.» вимог норм пп. 7.4.1 і пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого Товариство завищило податковий кредит за січень 2010 року на суму податку на додану вартість в розмірі 44 660, 00 грн., що, в свою чергу, призвело до заниження цього податку на аналогічну суму, в т.ч. за січень 2010 року в розмірі 7 011, 00 грн. та за лютий 2010 року - 37 649, 00 грн.

14 січня 2013 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС на підставі згаданого вище Акта перевірки прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за № 0000152260 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 7.4.1 і пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), визначило ТОВ «М.А.Р.Т.» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55 825, 00 грн., в т.ч. 44 660, 00 грн. - основний платіж, 11 165, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішеннями ДПС у м. Києві від 22.03.2013р. № 2758/10/12-1-03 та Міністерства доходів і зборів України від 30.05.2013р. № 3870/6/99-99-10-01-15 спірне податкове повідомлення-рішення від 14.01.2013р. залишено без змін, а первинна та повторна скарги ТОВ «М.А.Р.Т.» - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року)(далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункт)(абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037(діяв до 10 січня 2011 року)(далі - Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Закон № 168/97-ВР визначає окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 18 січня 2010 року між ТОВ «М.А.Р.Т.» (Покупець), в особі директора Ашомок В.М., і ТОВ «Росукрбуд» (ідентифікаційний код 34771538)(Продавець), в особі директора ОСОБА_2, був укладений договір за № 12/01-АП, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує компресор повітряний пересувний PDP90 (виробництва 2008 року) вартістю 267 960, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 44 660, 00 грн.).

В своїх письмових поясненнях від 16.08.2013р. № 3, наданих в судове засідання 16 серпня 2013р., позивач зазначив, що вказане обладнання ТОВ «Росукрбуд» попередньо придбало у колишнього контрагента ТОВ «М.А.Р.Т.» - ТОВ «АНТ ЯПИ» (ідентифікаційний код 35573003), про що позивачу було відомо, оскільки ТОВ «М.А.Р.Т.» здійснювало платне сервісне обслуговування такого обладнання (що підтверджується наявними матеріалами справи).

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (передачі товару та оплати його вартості) за вказаним вище Договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів: договору від 18.01.2010р. № 12/01-АП з додатком № 1 «Специфікація»; видаткової накладної від 29.01.2010р. № 4 на суму 267 960, 00 грн. (з ПДВ); податкової накладної від 28.01.2013р. № 8 на суму 267 960, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 44 660, 00 грн.), виписаної ТОВ «Росукрбуд» на користь ТОВ «М.А.Р.Т.» за результатами продажу товару; витягу з книги обліку довіреностей ТОВ «М.А.Р.Т.» на отримання товарно-матеріальних цінностей за спірний період; довіреності ТОВ «М.А.Р.Т.» від 29.01.2010р. № 334, виданої керівнику підприємства Ашомок В.М. на отримання товару - компресору повітряного пересувного PDP90 (2008 року); виписки з розрахункового рахунку позивача № 26007180118466 в Київській регіональній філії ВАТ КБ «Хрещатик» (МФО 300830) за 28 січня 2010 року. Оплата за придбаний товар здійснювалася ТОВ «М.А.Р.Т.» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість товару з ПДВ) зі свого рахунку № 26007180118466 у вказаному банку на рахунок свого контрагента № 26005056133001 у Філіалі АТ «Імексбанк», м. Київ (МФО 300766), що не заперечується відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України № 996-ХІV та Положення. Також наявна в матеріалах податкова накладна, що була виписана ТОВ «Росукрбуд» на адресу позивача за результатами поставки товару містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до згаданих вище письмових пояснень позивача від 16.08.2013р. № 3, наданих ним в судовому засіданні 16 серпня 2013 року, ТОВ «М.А.Р.Т.» ще з 1998 року являється авторизованим представником в Україні заводу ATMOS Chrast s.r.o. (Чеська республіка) виробника дизельних компресорів ATMOS серії PD і PDP.

В 2008 pоці ТОВ «М.А.Р.Т.» розпочало тривале співробітництво із спільним підприємством NOVARKA (у складі Компаній VINCI Construction Grand Projects та Bouygues Travaux Publics). Саме на замовлення названого контрагента (договір поставки від 01.12.2009р. № NKA350366) позивач придбав у ТОВ «Росукрбуд» вживаний компресор повітряний пересувний PDP90 (серійний номер 86992) з гарантійним терміном експлуатації не менше 6-ти місяців.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «М.А.Р.Т.» надало суду наступні копії документи: свідоцтва про повноваження позивача бути дистриб'ютором продукції виробника ATMOS Chrast s.r.o. (Чехія); договору поставки від 01.12.2009р. № NKA350366, укладеного ТОВ «М.А.Р.Т.» (як Постачальником» з Компаніями VINCI Construction Grand Projects та Bouygues Travaux Publics (акредитованих 12 листопада 2007 року в Україні згідно Свідоцтва № 186 про акредитацію виконавця проекту міжнародної технічної допомоги, виданого Міністерством економіки України), специфікації до нього та пакет первинних документів, оформлених на виконання цього Договору (видаткової і податкової накладної, довіреності контрагента на отримання товарно-матеріальних цінностей (спірного обладнання), акта приймання-передачі товару); копії договорів, укладених ТОВ «М.А.Р.Т.» з виробником обладнання - фірмою ATMOS Chrast s.r.o. (Чеська Республіка)(зовнішньоекономічний контракт від 03.01.2008р. № 1-08/А) та покупцем - ТОВ «АНТ ЯПИ» (договір поставки компресорного обладнання від 20.05.2008р. № 23-05/08/К), з доданими до них первинними і розрахунковими документами, оформленими на їх виконання; первинні документи на підтвердження наявності на обліку у позивача аналогічного обладнання та використання його в своїй подальшій господарській діяльності (акти введення в експлуатацію основних засобів, інвентарні картки обліку основних засобів, акти приймання-передачі основних засобів, акти виконаних робіт, виписки з розрахункового рахунку позивача у банку з відомостями про надходження коштів від замовників обладнання та робіт, тощо); договору оренди нежилого приміщення та надання послуг від 01.08.2008р. № 325/Д, укладеного позивачем (Орендарем) з ВАТ «Квазар» (Орендодавцем) щодо платного строкового користування приміщенням загальною площею 249,0 м2, яке знаходиться за адресами: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3 - будівля ВК-2 та вул. Північно-Сирецька, 3 - будівля № 11, додаткової угоди до цього Договору та актами вводу в експлуатацію орендованих приміщень/приймання-передачі в оренду приміщень від 01.08.2008р., та ін.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Росукрбуд») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. Відтак, наявна в матеріалах справи копія податкової накладної, на підставі якої позивач сформував податковий кредит, відповідає вимогам, встановленим п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Фактичні обставини про придбання ТОВ «Росукрбуд» компресору повітряного пересувного PDP90 (виробництва 2008 року) у ТОВ «АНТ ЯПИ» (ідентифікаційний код 35573003), перед укладенням спірного договору від 18.01.2010р. № 12/01-АП з ТОВ «М.А.Р.Т.», відповідач не спростував.

Згідно положень п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 26.12.2012р. № 29/16-10/25411595 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем) шляхом позбавлення його права на валові витрати і податковий кредит.

Також згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем і його контрагентом сум податку на додану вартість за наслідками спірної господарської операції.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених саме між позивачем і його контрагента - ТОВ «Росукрбуд».

Зокрема, в Акті перевірки від 26.12.2012р. № 29/16-10/25411595 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Росукрбуд» саме за фактом ухиляння від сплати податків за наслідками спірних правочинів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення цієї угоди з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 03.02.2012р. по кримінальній справі № 1-273/12 (т. 3 а.с. 6 - 22), наданої разом із супровідним листом від 23.07.2013р. б/н, у відповідь на судовий запит від 09.07.2013р. № 826/9243/13-а, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 51 000, 00 грн. Крім того, ОСОБА_2 було звільнено від відбування покарання на підставі ст. 6-1 Кримінально-процесуального кодексу України, п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011р.

За результатами дослідження тексту вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 03.02.2012р. по кримінальній справі № 1-273/12, судом встановлено, що під час провадження судового слідства по вказаній кримінальній справі факти реальності (товарності) господарських операцій між конкретними суб'єктами господарської діяльності (зокрема, між ТОВ «М.А.Р.Т.» і ТОВ «Росукрбуд») не з'ясовувалися.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкової накладної, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати спірне по справі податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 558, 25 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародне агентство ресурсів і технологій «М.А.Р.Т.» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 14 січня 2013 року № 0000152260.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародне агентство ресурсів і технологій «М.А.Р.Т.» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, просп. Вернадського, буд. 42, офіс 330, ідентифікаційний код 25411595) 558 (п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 25 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова