Постанова

від 08.12.2006 по справі 8/748ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/748ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08.12.06                                                                                 Справа № 8/748ад.

Суддя   Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурора Краснодонського району в інтересах держави в особі Краснодонської  об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області, м. Краснодон Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю „РІСАДІ”, село Орджонікідзе Краснодонського району Луганської області, -

про звернення стягнення на активи на суму  2550 грн. 00 коп.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

від прокурора  (заявника), - Шидлаускас П.В., - прокурор, посвідчення №129 від 09.10.06 року;

в присутності представників сторін:

від позивача –Фоменко В.С. – державний податковий інспектор, довіреність №7 від 23.01.06 року;

від відповідача –не прибув, -   

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення  на активи відповідача у зв'язку з наявністю у нього несплачених до бюджету штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 170,00 грн. та з податку на додану вартість у сумі 2380,00 грн.

          Розпорядженням заступника голови суду –в.о. голови господарського суду Луганської області  суду Рябцевої О.В. від 24.11.06 року розгляд цієї справи доручено судді названого суду Середі А.П.

          Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання було призначене та фактично відбулося 24.11.06 року.

           Відповідач до цього засідання не прибув.

Прокурором та представником позивача подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.41 та пункту 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому  його задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, позовні вимоги не оспорив, до судового засідання не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового слухання.

Суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання з огляду на наступне:

1)згідно матеріалам справи, юридичною адресою (місцезнаходженням) відповідача є село Орджонікідзе, вул. Ювілейна Краснодонського району Луганської області.

Господарським судом на цю адресу 03.11.06 року за вихідним №2172 спрямовано ухвалу суду від 02.11.06  року –про призначення справи до слухання у  попередньому судовому засіданні, а також судову повістку.

Поштовою службою це відправлення  не повернуто до суду до цього часу.

29.11.06 року, за вихідним №2255, на ту ж адресу було спрямовано ухвалу суду від 24.11.06 року –про призначення справи до розгляду у судовому засіданні, а також повістку.

Поштовою службою це відправлення повернуто до суду з службовою відміткою: «по вул. Ювілейній ТОВ «РІСАДІ» - немає».

2)Згідно статті 93 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ), місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не передбачено законом.

Місцезнаходження юридичної особи вказується у його установчих документах..

Частиною 8 ст. 35 КАСУ передбачено, що вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у своїй позовній заяві послався саме на  ту адресу, яку внесено до відповідного державного реєстру, а суд на цю адресу двічі спрямував свої ухвали та повістки.     

З урахуванням викладеного, керуючись  частиною 6 ст.71, а також ст. 86 КАСУ, суд розглянув справу по суті за відсутності представника відповідача, - на підставі наявних у ній доказів.

          Заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

          10.02.1994 року Краснодонською районною державною адміністрацією Луганської області Товариство з обмеженою відповідальністю «РІСАДІ»(далі –ТОВ «РІСАДІ», - Відповідач), ідентифікаційний код 21770251, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про що зроблено реєстраційний запис №195; 28.12.2002 року до реєстраційних даних внесено зміни, у зв'язку з чим вчинено реєстраційний запис №04051514Ю0030102.

          Підприємство внесено до ЄДРПО України, що підтверджується довідкою  №13-48/1599, виданою 02.08.06 року Головним управлінням статистики у Луганській області.

          10.12.2003 року підприємство зареєстроване в якості платника податку на додану вартість (далі –ПДВ),  що підтверджується свідоцтвом №16333803, копію якого додано до матеріалів справи.

          ТОВ «РІСАДІ» відповідно до пункту 5.4 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі –ЗУ№2181-ІІІ) станом на 14.08.2006 року має наступні податкові зобов'язання у вигляді штрафних санкцій:

          з податку на прибуток –  у сумі 170,00 грн.;

          з податку на додану вартість –у сумі 2380,00 грн.

          Факт наявності такого боргу підтверджується доданими до матеріалів справи  податковими повідомленнями-рішеннями про застосування до платника податків штрафний санкцій:

          №00004811540/0 від 04.03.05 року на суму 170,00 грн. (податок на прибуток);

          №0000531640/0 від 11.03.05 року на суму 1360,00грн. (ПДВ);

          №0001501640/0 від 26.05.05 року на суму 170,00 грн. (ПДВ);

          №0002171640/0 від 09.08.05 року на суму 170,00 грн. (ПДВ);

          №0002701640/0 від 07.10.05 року на суму 170,00 грн. (ПДВ);

          №0000871640/0 від 21.02.06 року на суму 340,00 грн. (ПДВ);

          №0000931640/0 від 24.02.06 року на суму 170,00 грн. (ПДВ);

У зв'язку з тим, що ці штрафні санкції платником податків не сплачено до бюджету у встановлені ЗУ №2181-ІІІ порядку, вони відповідно до  пункту 5.4.1 п.5.4 ст. 5 цього Закону є податковим боргом.

          Краснодонською об'єднанню державною податковою інспекцією Луганської області (далі – ОДПІ, - Позивач) у зв'язку з несплатою до бюджету вищезгаданого податкового боргу на адресу боржника спрямовано:

           першу податкову вимогу за №1/177 від 20.05.05 року на суму 1360,00 грн.,

           а  11.01.06 року –другу податкову вимогу за №2/23 на суму 1700,00 грн.

          Як вбачається з матеріалів справи, - жодну з них не вручено платнику податків, у зв'язку з чим 05.12.05 року складено акт №27.

          Платником податку до цього часу не вжито заходів до погашення податкового боргу у вигляді не сплачених до бюджету штрафних санкцій.

          Заслухавши  представника позивача,  дослідивши та оцінивши матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі  з таких підстав.          

          1.Згідно статті 4 Закону України  від 25.06.1991 року №1251-ХІІ „Про систему оподаткування” (далі –ЗУ №1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

          Пунктом 1 та 3 частини 1 ст.14 цього Закону податок на додану вартість та податок на прибуток   віднесено до загальнодержавних податків.

          2.Пунктом 2 частини 1 ст. 9 цього Закону до числа обов'язків платників податків віднесено подання до державних податкових органів… відповідно до законів декларацій, бухгалтерської звітності та інших документів і відомостей, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а пунктом 3 тієї ж частини  ст. 9 на них покладено обов'язок по сплаті належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.

          3.Право застосовувати штрафні санкції до порушників податкового законодавства та вживати заходів до їх примусового стягнення органам державної податкової служби України надано п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року №509 «Про державну податкову службу в Україні»,  а також статтею 17 ЗУ №2181-ІІІ.

          Звідси є очевидною правомірність звернення ОДПІ до суду з позовом, який є предметом розгляду по цій справі.

          4.Як сказано у п. 1.3 ст.1 ЗУ №2181-ІІІ, - податковий борг (недоїмка) –це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

          Матеріалами справи належним чином доведено, що спірне податкове зобов'язання платник податку узгодив самостійно, тобто у порядку, передбаченому пунктом 5.1 ст.5 ЗУ №2181-ІІІ.

5.Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону передбачено, що активи платника  податків можуть бути  примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу  виключно за рішенням суду.

          Активами платника податків за змістом п.1.7 статті 1 ЗУ №2181-ІІІ є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.

6.Відповідач позовні вимоги не спростував.

          Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу зі сплати штрафних санкцій з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також факт його ухилення від його сплати до бюджету, - позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Керуючись частиною 4 ст.94 КАСУ суд не стягує з відповідача судові витрати.

Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито”  при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, ст.9 та 14 ЗУ від 25.06.1991 №1251-ХІІ „Про систему оподаткування”;  ст.. 7 Закону України від 11.12.1991 року №1963-ХІІ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»; п.1.3 та 1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України  від 20.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, керуючись ст.ст. 71, 86, 158-163 та 167 КАС України,  суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.           

           2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „РІСАДІ”, ідентифікаційний код 21770251,  яке знаходиться за адресою:  село Орджонікідзе, вул.. Ювілейна, приміщення механічних майстерень, Краснодонського району Луганської області, - на користь Державного бюджету штрафні санкції: з податку на прибуток  - у сумі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп.; з податку на додану вартість -  у сумі 2380 (дві тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп., - звернувши стягнення на його активи.   

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України  за згодою прокурора та представника позивача у судовому засіданні 08.12.2006 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 12.12.2006 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа