Постанова

від 08.12.2006 по справі 8/750пн-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/750пн-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08.12.06                                                                                 Справа № 8/750пн-ад.

Суддя   Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства „Факт”, місто Луганськ,

до  Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, -  

про встановлення відсутності компетенції на проведення дій по контролю за дотриманням законодавства про підтвердження відповідності, -

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Цукер І.Б., - директор, - паспорт ЕМ №997045, вид. Ленінським РВ ЛМУ УМВСУ в Луганській області 23.08.2001 року;

від відповідача –Тарасевич М.Є. –старший державний податковий інспектор, - довіреність №6/10 від 10.01.06 року, -  

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про:

           встановлення відсутності повноважень (компетенції) у відповідача –Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на вчинення дій з контролю за дотриманням законодавства України про підтвердження відповідності;

          визнання його дій з контролю за дотриманням позивачем законодавства України про підтвердження відповідності - протиправними.

          Розпорядженням заступника голови –виконуючого обов'язки голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 24.11.06 року розгляд цієї справи доручено судді названого суду Середі А.П.

          Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 24.11.06 року.

Представники сторін звернулися до суду з клопотанням  про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами. З урахуванням того, що це клопотання не суперечить вимогам ст.41, а також пункту 2.1 розділу УІІ „Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, - судом його задоволено.

У судовому засіданні  позивач позов підтримав.

Представник відповідача його не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на позов за №б/н від 23.11.06 року, вважаючи, що:

1)позивачем пропущено термін звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, оскільки перевірку діяльності позивача Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Луганську (далі –МДПІ; Ленінська МДПІ, - Відповідач) було здійснено в період з 27 по 29 січня 2004 року, а звернення позивача з позовом до суду мало місце 29.10.06 року (тобто через 2 роки та 10 місяців), - згідно ж статті 99 КАСУ встановлено річний термін для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів;

2)Ленінською МДПІ під час проведення спірної перевірки не порушено права, свободи та інтереси позивача, оскільки МДПІ не намагалася встановлювати відповідність отриманих картриджів до сертифікатів, а лише встановлювала правомірність правочину з їх купівлі-продажу, а значить діяла в межах компетенції, передбаченої статтями 2 та 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»;

3)відображення результатів перевірки МДПІ здійснено у формі та у спосіб, передбачені  Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 року №429 (далі –Порядок №429).   

          Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та додатково надані  докази,  суд  дійшов  наступного.

          1.  29.07.1999 року виконавчим комітетом Луганської міської ради Приватне підприємство «Факт»(далі –ПП «Факт», - Позивач), ідентифікаційний код 30507617, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, у зв'язку з чим вчинено реєстраційний запис №13821200000008024.

          Дані про державну реєстрацію внесені до ЄДРПОУ, що підтверджується довідкою №6784, виданою 25.05.2000 року Луганським обласним управлінням статистики.

          17.07.2000 року Ленінською МДПІ підприємство взято на облік в якості платника податків та того ж дня взято на облік в якості платника податку на додану вартість (далі –ПДВ), у зв'язку з чим видано свідоцтво №17295637 від 17.07.2000 року.

          2.Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.04 року ПП «Факт»надало до МДПІ податкову декларацію з ПДВ за грудень 2003 року, в якій відобразило від'ємне значення ПДВ у сумі 401730 грн.

          3.З огляду на цю обставину 27.01.04 року Ленінською МДПІ  на ім'я  старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірки з відшкодування ПДВ Алімової Т.М. видано посвідчення №187, яким їй доручено провести перевірку підприємницької діяльності ПП «Факт»з питань правомірності  заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ за грудень 2003 року.

          Як уже сказано вище у цій постанові, в період з 27 по 29.01.04 року цю перевірку було здійснено; за її результатами складено довідку №84/23-3-206–ДСК «Про результати перевірки ПП «Факт», код за ЄДРПОУ 30507617, з питання правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум ПДВ за грудень 2003 року».

          Порушення чинного законодавства за результатами перевірки не виявлені та не зафіксовані; будь-які рішення щодо ПП «Факт»не приймалися.

          Згідно доданому позивачем до позовної заяви примірнику цієї довідки, з нею, після її складення, під розписку були ознайомлені директор (тобто позивач) та головний бухгалтер ПП «Факт», які підписали її без будь-яких заяв та застережень.

          Дата підписання довідки не вказана.

          Оцінюючи цю обставину, суд виходить з наступного:

          1)позивач не заперечує факт ознайомлення з довідкою та її  підписання;

          2)відповідач також не оспорює цей факт;

          3)докази складення довідки пізніше, ніж 29.01.04 року, по справі відсутні;

          4)жодних доказів, які б спростовували факт ознайомлення посадових осіб ПП «Факт»(у т.ч. особисто директора - позивача) з довідкою у день її складення, - не надано, а тому суд, оцінюючи наявні у справі докази, вважає, що ознайомлення з її текстом мало місце не пізніше 29.01.04 року.

          4.Як пояснив позивач, приводом для його звернення до суду з цим позовом стала обставина, викладена у останньому абзаці сторінки 7 вищезгаданої довідки перевірки, в якому сказано:

          «ПП «Факт»до перевірки не наданий сертифікат відповідності на картриджі, отримані від продавців. Відповідно до ст. 17 Декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 року «Про стандартизацію та сертифікацію»№46-93, реалізація товарів, що продаються в Україні, допускається тільки при наявності у продавця сертифікату відповідності. Згідно п. 5.1 та 5.3 переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України зі стандартизації, метрології та сертифікації від 30.08.2002 року №498, обов'язковій сертифікації підлягають відеозасоби ПК та друкувальні пристрої».

          На підтвердження неправомірності дій фахівця МДПІ позивач посилається на два наступні  листи, які надійшли у відповідь на його (позивача) звернення:

          4.1.Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №7940 від 06.11.06 року, в якому, між іншим, йдеться про:

            межі компетенції органів Державної податкової служби України, встановлені відповідно до ст. 2 ЗУ №509, - та робиться висновок про те, що цей Закон не надає їм права на здійснення перевірок продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації;

          те, що таке право надане Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (пункт 3 Положення про цей Держкомітет, затверджене Указом Президента України від 18.03.03 року №225);

          наказ Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 30.08.2002 року №498 з питань сертифікації, - який згідно наказу  Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.05 року №28, зареєстрованому у МЮ України 04.05.05 року №466/10746,  – втратив чинність;

          4.2.Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України) від 08.11.06 року №9942-5-6/17, згідно якому  відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, який був затверджений наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №498 від 30.08.2002 року та зареєстрованого у МЮ України 25.09.02 року за №782/7070, - картриджі для струйного принтера не підлягали обов'язковій сертифікації в Україні.

ІІ. Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи і додатково надані документи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги НЕ підлягають задоволенню з наступних підстав.

1.Право  Державної податкової служби України в особі Ленінської МДПІ на здійснення перевірок стану додержання суб'єктами підприємницької діяльності вимог  чинного податкового законодавства передбачено:

Пунктом 1 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні”, в якому сказано:

Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції:

1)здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

А у  ст. 11 того ж Закону  сказано:

Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право:

1)здійснювати документальні невиїзні  перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних  з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства  юридичними особами (…);

3)одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України (…).

Крім того, системний аналіз ст.11 ЗУ №509-ХІІ вказує на те, що органам державної податкової служби України під час проведення перевірок дотримання податкового законодавства надано право вимагати від платників податків відповідних документальних доказів, які стали підставою для визначення податкових зобов'язань.

Цей Закон не містить заборони у будь-якій формі для органів державної податкової служби під час здійснення виїзної планової чи позапланової перевірок вимагати надання доказів, які стали підставою для визначення платником податків своїх податкових зобов'язань, у тому числі   «на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі»(як те передбачено п. 1 ст. 11 ЗУ 509-ХІІ під час проведення  документальних невиїзних перевірок).

2.Саме поняття «перевірка»згідно чинному законодавству України визначається як «обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою (…) (частина 4 ст. 2 Закону України від 26.01.1993 року «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»).

3. Ленінська МДПІ належить до числа контролюючих органів (підпункт 2.1.4 п. 2.1 ст. 2 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі –ЗУ №2181-ІІІ).

Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції (підпункт 2.2.1 п.2.2. ст.2 того ж Закону).

Податковим органам  надано право контролю за нарахуванням та сплатою усіх податкових платежів, у т.ч. податку на додану вартість (предмет перевірки по цьому спору) (ст.ст.2, 10-11 ЗУ №509-ХІІ).

4.Як беззаперечно вбачається з наявних у справі доказів, предметом спірної перевірки з боку Ленінської МДПІ була саме «правомірність заявлених до відшкодування з бюджету сум ПДВ за грудень 2003 року», а не «контроль за дотриманням законодавства України про підтвердження відповідності».

Звідси суд дійшов висновку, що Ленінська МДПІ під час проведення перевірки (довідка №84/23-3-206-ДСК від 29.01.04 року) жодним чином не порушила чинне законодавство України (у тому числі –податкове); здійснюючи спірну перевірку, вона діяла у межах повноважень, наданих їй чинним  (вищецитованим) законодавством України.

ІІІ. Докази, на які посилається позивач, не спростовують доводів відповідача.

Останній належним чином довів суду законність та правомірність своїх дій під час проведення спірної перевірки.

ІУ. Крім того, суд погоджується з доводом відповідача про те, що позивач звернувся до суду за захистом свого права з порушенням вимог ст. 99 КАСУ.

1.Так, згідно частині 2 ст. 99 КАСУ, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод, та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як сказано вище у цій постанові, 29.01.04 року позивач особисто дізнався про складення спірної довідки.

З того часу до дня його звернення до суду з позовом пройшло 2 роки 10 місяців, - тобто строк, який майже у три рази перевищує строк, встановлений ч. 2 ст. 99 КАСУ.

Будь-яких об'єктивних доказів, які б свідчили про поважність причин порушення з боку позивача строку звернення з цим позовом до суду, –ним до суду не надано внаслідок їх відсутності.

2.Позивач не довів, що внаслідок проведення МДПІ спірної перевірки у будь-який спосіб порушено його охоронювані законом права та інтереси.

Таким чином, позивач у встановленому законом порядку НЕ довів обґрунтованість своїх позовних вимог.

Відповідач їх  СПРОСТУВАВ.

           За таких обставин у задоволенні позову повинно бути відмовлено.

Відповідно до частини 2 ст. 94 КАС України суд не стягує з відповідача судові витрати.

Судом також прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито”  при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.

На підставі викладеного, частини 2 ст. 19 Конституції України; ст.ст.2, 3, 10 та 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні”; підпунктів 2.1.4 п. 2.1 та п.п. 2.2.1 п.2.2 ст. 2 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», керуючись ст.ст. ч. 2 ст. 94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд

                                                             п о с т а н о в и в :

           1.У  задоволенні позову  відмовити.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України  за згодою позивача та представника відповідача у судовому засіданні 08.12.2006 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 13.12.2006 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа