ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
30.08.2013 Справа № 901/2368/13 за позовом публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк»
(вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпропетровськ, 49074)
(а/с 1800, м. Дніпропетровськ, 49094)
до приватного підприємства «Фараон - Ойл»
(вул. Кримська, буд. 101, м. Джанкой, АР Крим, 96100)
про стягнення 50 609.89 грн.
Суддя Радвановська Ю.А.
Представники сторін:
Від позивача: Подпльота Оксана Володимирівна, представник, довіреність б/н від 04.01.2013, ПАТ «Акцент -Банк»;
Від відповідача: не з'явився, ПП «Фараон - Ойл»;
Суть спору: публічне акціонерне товариство «Акцент - Банк» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до приватного підприємства «Фараон - Ойл» та просить суд стягнути заборгованість за договором банківського обслуговування в розмірі 50 609.89 грн., а саме - заборгованість за кредитом 29 160.00 грн., заборгованість по процентах у розмірі 13220.97 грн., пеню у розмірі 4802.56 грн. та заборгованість по комісії у розмірі 3426.36 грн..
Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем умов договору банківського обслуговування б/н від 16 листопада 2011 року в частині своєчасної оплати та повного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за ним. При цьому, позивач посилався на положення статей 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача явку у судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Таке повідомлення згідно з положеннями вказаної правової норми вважається належним.
Так, з матеріалів справи вбачається, що копії ухвал суду направлялись відповідачу за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 77-79), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією переліку згрупованих поштових відправлень рекомендованою кореспонденцією (оборотна сторона а.с. 2, 76).
При цьому, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, надіслане судом на адресу відповідача, повернулось із відміткою про неможливість вручення судової кореспонденції «у зв'язку із закінченням строку зберігання».
Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства - свободу у наданні сторонами своїх документів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
встановив:
16 листопада 2011 року приватним підприємством «Фараон - Ойл» підписано заяву про відкриття поточного рахунку у ПАТ «Акцент -Банк» (а.с. 34).
Згідно з умовами заяви відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http:// a-bank.ua ., які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 16 листопада 2011 року та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26000060955876 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт - банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».
Відповідно до пункту 3.11.1.16 умов при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт- банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» - електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.
Згідно з частиною 2 статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до пункту 3.11.1.1 умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.
Відповідно до пункту 3.11.1.3 умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.
Згідно з пунктом 3.11.1.8 умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).
Відповідно до пункту 3.11.1.6 умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Відповідно до розділу умов 3.11.4, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24.00% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.
У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0.1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
Відповідно до пункту 3.11.2.3.4 умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Пунктом 3.11.5.1 умов визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами пунктів 3.11.2.2.2, 3.11.4.1, 3.11.4.2, 3.11.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.11.1.8, 3.11.2.2.3, 3.11.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.11.2.2.5, 3.11.4.4, 3.11.4.5, 3.11.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.11.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Пунктом 3.11.6.1. умов встановлено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах визначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 30 000.00 грн., що підтверджується довідкою банку (а.с. 56).
В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним станом на 17 квітня 2013 року склалася заборгованість в сумі 50 609.89 грн., з яких 29160.00 грн. - заборгованість за кредитом, 13220.97 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4802.56 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3426.36 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.
Позивач претензією від 27 лютого 2013 року вих. № 11117A207S00S вимагав від відповідача сплати вказаної заборгованості, однак вона була залишена останнім поза увагою (а.с. 65).
Викладене з'явилося підставою для звернення публічного акціонерного товариства «Акцент -Банк» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання позичальником умов кредитного договору в частині сплати кредитних коштів, процентів за користування ними, а також порушення інших умов договору, у зв'язку з чим вони підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Предметом спору є вимоги про стягнення кредитної заборгованості в сумі 50 609.89 грн., з яких 29160.00 грн. - заборгованість за кредитом, 13220.97 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 4802.56 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3426.36 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.
За твердженнями позивача, станом на 17 квітня 2013 року за позичальником залишилася непогашеною заборгованість в сумі 50609.89 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с. 57).
Так, відповідач заявою від 16 листопада 2011 року приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 16 листопада 2011 року.
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 13220.97 грн. відсотків за користування кредитом.
Згідно з частиною 2 статті 1052 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини 1 статті 1048 зазначеного Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до пункту 3.11.2.3.4 умов - банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на суму заборгованості було нараховано відсотки за користування відповідачем кредитними коштами за період з 28 березня 2012 року по 17 квітня 2013 року, розмір яких, згідно наданого позивачем розрахунку, складає 13220.97 грн. (а.с. 57).
Також, позивач просив стягнути з відповідача 4802.56 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 548 та статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, зокрема, неустойкою.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 3.11.5.1 умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами пунктів 3.11.2.2.2, 3.11.4.1, 3.11.4.2, 3.11.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.11.1.8, 3.11.2.2.3, 3.11.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.11.2.2.5, 3.11.4.4, 3.11.4.5, 3.11.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.11.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Позивачем наданий розрахунок пені, розмір якої за період з 26 грудня 2011 року по 17 квітня 2013 року складає 4802.56 грн. (а.с. 57).
Суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив їх обґрунтованість та правильність.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3426.36 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.
Відповідно до пункту 3.11.1.3 умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.
Так, винагорода за своєю правовою природою є комісією за користування кредитом.
Судом був перевірений розрахунок комісії, наданий позивачем, та встановлено, що останнім за період з 01 грудня 2011 року по 17 квітня 2013 року розмір комісії розраховано вірно та складає 3426.36 грн. (а.с. 57).
Доказів зворотного відповідачем суду надано не було.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на викладене, враховуючи, що судом був встановлений факт порушення відповідачем строків повернення кредитних коштів позивачеві, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та визнав їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір суд покладає на відповідача.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 04 вересня 2013 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з приватного підприємства «Фараон - Ойл» (вул. Кримська, буд. 101, м. Джанкой, АР Крим, 96100, ЄДРПОУ 36242756) на користь публічного акціонерного товариства «Акцент -Банк» (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпропетровськ, 49074, р/р 29090829000010, МФО 307770, ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за договором б/н від 16 листопада 2011 року в сумі 50 609.89 грн., з яких 29 160.00 грн. - заборгованість за кредитом, 13 220.97 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 4802.56 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3426.36 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
3. Стягнути з приватного підприємства «Фараон - Ойл» (вул. Кримська, буд. 101, м. Джанкой, АР Крим, 96100, ЄДРПОУ 36242756) на користь публічного акціонерного товариства «Акцент -Банк» (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпропетровськ, 49074, р/р 64994919400001, МФО 307770, ЄДРПОУ 14360080) 1720.50 грн. судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.А. Радвановська
Суд | Господарський суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 30.08.2013 |
Оприлюднено | 05.09.2013 |
Номер документу | 33290227 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Автономної Республіки Крим
Ю.А. Радвановська
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні