Постанова

від 20.08.2013 по справі 805/11239/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 р. Справа №805/11239/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Кобець О.А.,

з участю представників:

позивача - Ракова О.М.,

відповідача-1 - Ткаченка О.М.,

відповідача-2 - Ткаченка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька до Управління матеріального забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Державного підприємства «Будівельне управління УМВС України в Донецькій області» про стягнення заборгованості по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 1 469,45 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька (далі - позивач, УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька) звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління матеріального забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач-1) про стягнення заборгованості по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 18 056,80 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач повинен був відшкодувати до 25 числа щомісяця суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам підприємства. Станом на день подання позову відповідач-1 має заборгованість з покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 у розмірі 1 469,45 грн., яка підтверджується відповідними розрахунками. Позивач просив стягнути з відповідача-1 заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 18 056,80 грн.

В судовому засіданні представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив стягнути з Управління матеріального забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 1 469,45 грн. Підтримав уточнені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки пенсіонер - ОСОБА_3, якому виплачена пенсія та стосовно якого заявлені вимоги про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, працював у Будівельному управлінні УМВС України в Донецькій області, яке на даний час не ліквідоване, тому відшкодовувати означені витрати Пенсійному фонду повинне саме Будівельному управлінні УМВС України в Донецькій області, а не Управління матеріального забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

Судом, за наслідками встановлення того, що позивач з адміністративним позовом звернувся не до тієї особи, яка повинна відповідати за даним адміністративним позовом, ухвалою від 20 серпня 2013 року, яка відображена секретарем судового засідання у журналі судового засідання, залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Державне підприємством «Будівельне управління УМВС України в Донецькій області» (далі - відповідач-2), оскільки представник позивача заперечував стосовно заміни первісного відповідача у справі - Управління матеріального забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, належним відповідачем.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав повністю, надавши відповідну заяву до суду (арк. справи 46).

Згідно з частиною 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове рішення, в тому числі, у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд приймає визнання відповідачем-2 адміністративного позову, оскільки визнання адміністративного позову відповідачем-2 не суперечить закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до пункту 12 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Позивач - Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) визначено, що цей закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пунктом 2 Перехідних положень зазначеного Закону визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 6 «Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, (далі - Інструкція), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного Фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На підставі пункту 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного Фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для підприємств-платників - 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.4. Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Пунктом 6.8 Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного Фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.10 Інструкції, відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного Фонду за місцем його реєстрації.

Отже, з аналізу наведених положень законодавства можна зробити висновок, що витрати Пенсійного Фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відшкодовують саме ті підприємства, на яких працювали особи, яким запроваджені такі виплати.

Як вбачається із розрахунку суми позову, розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, позивачем заявлені до стягнення означені витрати за період з 01 лютого 2013 року по 01 червня 2013 року стосовно пенсіонера ОСОБА_3 (арк. справи 5-7).

Із дослідження у судовому засіданні довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за № 719 від 03 червня 2012 року, копія якої наявна в матеріалах адміністративної справи (арк. справи 47), судом встановлено, що ОСОБА_3 у періоді з 19 травня 1987 року по 06 березня 1989 року, а також з 28 березня 1991 року по 01 лютого 2001 року працював повний робочий день у будівельному управлінні при УВС Донецького облвиконкому, яке в подальшому перейменоване на підставі наказу МВС України № 392 від 10 липня 1994 року в Будівельне управління УМВС України в Донецькій області.

Водночас, у судовому засіданні встановлено, що відповідач-2 - Державне підприємство «Будівельне управління УМВС України в Донецькій області» є зареєстроване в якості юридичної особи 01 вересня 1994 року, та на час розгляду справи обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 08563300 (арк. справи 27-29).

З огляду на те, що ОСОБА_3 працював повний робочий день в Будівельному управлінні УМВС України в Донецькій області, тому відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії, призначеної на підставі пункту «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», повинна саме означена юридична особа.

Як встановлено судом, заявлена до стягнення заборгованість по сумам відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на підставі пункту «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01 лютого 2013 року по 01 червня 2013 року у розмірі 1 469,45 грн., яка підтверджується розрахунком суми позову (арк. справи 5), розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (арк. справи 6-7), на час розгляду справи відповідачем-2 не сплачена.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (за списком № 2) в сумі 1 469,45 грн., однак вказана заборгованість підлягає стягненню саме з Державного підприємства «Будівельне управління УМВС України в Донецькій області», а не з первісного відповідача у справі.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного, керуючись статтями 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 254, 257 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька до Управління матеріального забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Державного підприємства «Будівельне управління УМВС України в Донецькій області» про стягнення заборгованості по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 1 469,45 грн., - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Будівельне управління УМВС України в Донецькій області» (код ЄДРПОУ 08563300, адреса: вулиця Донецька, 60 А, м. Донецьк, 83000) на користь управління Пенсійного фонду України у Ворошиловсьокму районі м. Донецька Донецької області (р/р 256033012000 у ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 335106, ЄДРПОУ 20377072) заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 1 469 (одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять) грн. 45 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 20 серпня 2013 року.

Повний текст постанови складений 23 серпня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.