Рішення

від 02.02.2009 по справі 46/219

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/219

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2009 р.                                                Справа № 46/219

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Укртрімекс”

До           Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Форлекс Інтер”

Простягнення 10 900,00 грн.

                                                                                        Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивачаАндрюк О.С. —представник за довіреністю від 01.12.2008 р.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Укртрімекс” звернулося до суду з позовом без вихідного номеру і дати про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Форлекс Інтер” 10 900,00 грн. заборгованості за товар, поставлений відповідно до договору № 17/07-2 від 17.07.2007 р.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/219 від 16.12.2008 р., яку призначено до розгляду на 19.01.2009 р.  

У судове засідання, призначене на 19.01.2009 р. представники сторін не прибули, про причини свого неприбуття суд не повідомили, документів на виконання вимог ухвали від 16.12.2008 р. не надали.

Ухвалою від 19.01.2009 р. розгляд справи було відкладено на 02.02.2009 р.  

У судове засідання, призначене на 02.02.2009 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал у справі № 46/219 від 16.12.2008 р. та 19.01.2009 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

В ході розгляду спору по суті представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртрімекс” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача 10 900,00 грн. боргу, що складає вартість поставленого, але не оплаченого товару.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір поставки з додатком, видаткову накладу, якою стверджується передача товару та виписку з особового рахунку  про розмір коштів, що надійшли від відповідача в рахунок оплати за поставлений товар.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

17.07.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Укртрімекс” в якості постачальника та Товариство з обмеженою відповідальністю “ТД Форлекс Інтер” в якості покупця уклали договір № 17/07-2, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача), а покупець оплатити і прийняти товар (цукор-пісок в поліетиленових мішках вагою 50 кг) на умовах і у строки, визначені цим договором. Ціна, кількість товару та строки поставки кожної партії визначаються в додаткових угодах до договору (п. 1.2).    

У п. 3.4 договору сторони встановили, що датою поставки кожної партії товару вважається дата, вказана в накладній.

Приймання продукції, відповідно до п. 3.5 договору здійснюється в порядку, встановленому транспортними статутами і правилами, інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, іншими нормативними актами.       

Згідно з додатковою угодою № 12 від 26.05.2008 р. до договору поставки № 17/07-2 сторони погодили поставку 10 тон цікру-піску, упакованого в поліпропіленові мішки вагою по 50 кг, вартість 2 790,00 грн. кожний на загальну суму 27 900,00 грн.

Відповідно до вказаної додаткової угоди № 12 оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз умов договору № 17/07-2 від 17.07.2007 р. дає право стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (постачальника) та відповідача (покупця) являє собою договір поставки, оскільки за його умовами відповідач зобов'язався приймати у власність та оплачувати належний позивачеві товар.

За твердженнями позивача в рамках договору від 17.07.2007 р. ним поставлено відповідачу товар вартістю 27 900,00 грн., який оплачений ним частково, в сумі 17 000,00 грн.

Дані твердження позивача про поставку відповідачеві товару та його часткову оплату  знаходять підтвердження в матеріалах справи, де містяться копія видаткової накладної № УТ-0000700 від 27.05.2008 р., якою стверджується факт отримання відповідачем  у власність товару на суму 27 900,00 грн., оригінал якої був оглянутий у судовому засіданні, а також виписка з особового рахунку позивача, з якої слідує, що 15.07.2008 р. та 17.07.1008 р. відповідач перерахував на рахунок позивача 10 000,00 грн. та 7 000,00 грн. за поставлений товар, тобто частково розрахувався з постачальником.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У ч. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо ж строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як стверджується з матеріалів справи, договором № 17/07-2 від 17.07.2007 р. та додатковою угодою № 12 від 26.05.2008 р. сторонами не визначено строків для оплати поставленого товару, а тому звернення позивача до суду з даним позовом слід вважати реалізацією ним свого конституційного права на судовий захист та права на пред'явлення вимоги боржнику (відповідачеві).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості або ж доказів її перерахування на користь позивача.

Отже, судом встановлено, що в рамках договору № 17/07-2 від 17.07.2007 р. та додаткової угоди № 12 від 26.05.2008 р. відповідач прийняв у власність належний позивачеві товар, але не оплатив його вартість в сумі 10 900,00 грн. (27 900,00 –17 000,00).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, наведені норми чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги про стягнення основного боргу видаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі, заявленій до стягнення.

Зважаючи на норми ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Форлекс Інтер” (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 46, ідентифікаційний код 32348426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртрімекс” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 120-б, ідентифікаційний код 30965482) 10 900 (десять тисяч дев'ятсот) грн. боргу,  109 (сто дев'ять) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять). витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   його прийняття.

Суддя                                                                                                  С.В. Шабунін

Справа №