Рішення

від 23.02.2009 по справі 15/229-08-5479

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/229-08-5479

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "23" лютого 2009 р.Справа  № 15/229-08-5479

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                       Петрова В.С.

при секретарі        Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –     Чубко І.А.,

від відповідача – Панчошак О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „Техно-Керама” до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгового дому „Будматеріали” про стягнення заборгованості в сумі 56778,72 грн., –

                                                          ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Техно-Керама” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгового дому „Будматеріали” про стягнення заборгованості в сумі 56778,72 грн., посилаючись на наступне.

05 вересня 2008 р. між Приватним підприємством „Техно-Керама” та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім „Будматеріали” була усна домовленість щодо поставлення товару, а саме: плитки для підлоги розміром 300x300 в кількості 207,09 кв.м (вартість 1 кв.м - 55 грн.) на загальну суму 11389,95 грн. та плитки для підлоги розміром 400x400 в кількості 502,56 кв.м (вартість 1 кв.м - 114,17 грн.) на загальну суму 57377,28 грн.

Так, як зазначає позивач, загальна сума товару склала 82520,67 грн. (в т.ч. ПДВ - 13753,45 грн.), про що свідчить рахунок № 800080 від 05.09.2008 р.

Також позивач зазначає, що за домовленістю сторін постачання повинно було здійснюватися в рівних частинах. Так, 10 вересня 2008 р. позивачем був поставлений відповідачу товар в кількості 103,59 кв.м плитки розміром 300x300, загальна сума якої складає 5697,45 грн. та плитки для підлоги розміром 400x400 в кількості 251,28 кв.м загальна сума складає 28688,64 грн. Так, загальна сума товару склала 41263,31 грн. (в т.ч. ПДВ - 6877,22 грн.).

10 вересня 2008 р. відповідач майже розрахувався за поставлений товар, про що свідчить платіжне доручення № 991450 від 10.09.2008 р. на суму 41260,35 грн. Отже, позивачем був поставлений товар на суму 41263,31 грн., а сплату здійснено лише на суму 41260,35 грн., у з в'язку з чим недоплата склала 2,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням.

03 жовтня 2008 р. позивачем була поставлена відповідачу остання частина товару в кількості 103,50 кв.м плитки розміром 300x300 на загальну суму 5692,50 грн. та 251,28 кв.м плитки для підлоги розміром 400x400 на загальну суму 28688,64 грн. Так, загальна сума товару склала 41257,36 грн. (в т.ч. ПДВ - 6876,23 грн.). Зазначене підтверджується довіреністю відповідача серії ЯПО № 091087 від 03.10.2008 р., виданою на ім'я Поліщук А.І. на отримання товару та накладною № 46 від 03.10.2008 р. Відтак, за поставлений товар відповідач не розрахувався, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 41257,36 грн.

Крім того, позивач зазначає, що звертаючись до відповідача з проханням перерахувати грошові кошти за поставлений товар згідно рахунку № 800080 від 05.09.2008р., з боку відповідача була зроблена пропозиція придбати ще товар у кількості 400 кв.м (вартість 1 кв.м - 32,33) на загальну суму 15518,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 2586,40 грн.) та потім повністю розрахуватись.

Таким чином, 05 листопада 2008 р. позивачем був поставлений відповідачу товар кількості 400 кв.м (вартість 1 кв.м. - 32,33) на загальну суму 15518,40 грн. (в т.ч. ПДВ -2586,40 грн.), що підтверджується рахунком № 800081 від 10.09.2008 р. та накладною № 58 від 05.11.2008 р.

Поставивши останню партію товару позивач звертався усно до відповідача з пропозиціями розрахуватись за поставлений товар, на що товариство пообіцяло розрахуватись до кінця листопада 2008 р.

Також, за сплином обіцяного терміну підприємство направило факсом до товариства лист з проханням перерахувати заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 56778,52 грн. до 03.12.2008 р. Однак, відповідь на даний лист підприємство так і не отримало. Крім того, позивачем був направлений факсом до відповідача акт звірки (копія додається), але теж відповіді щодо підписання чи відмови так і не було отримане.

Приймаючи до уваги вищенаведене позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгового дому „Будматеріали” заборгованість у сумі 56778,72 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.12.2008 р. порушено провадження у справі № 15/229-08-5479 та призначено справу до розгляду в засіданні суду.

Відповідач проти позову заперечує, вважає позовні вимоги необґрунтованими, посилаючись на те, що відповідач вимогу про виконання зобов'язання від позивача не отримував, як і не отримував рахунок № 800080 від 05.09.2008 року, рахунок № 800081 від 10.09.2008 року та лист від 30.11.2008 року, про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 60-61).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини справи, господарський суд встановив наступне.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем 05.09.2008 р. між Приватним підприємством „Техно-Керама” та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім „Будматеріали” була усна домовленість щодо поставлення товару, а саме:

-          плитки для підлоги розміром 300х300 в кількості 207,09 кв.м (вартість 1 кв.м –55 грн.) на загальну суму 11389,95 грн. (без ПДВ),

-          плитки для підлоги розміром 400х400 в кількості 502,56 кв.м (вартість 1 кв.м –114,17 грн.) на загальну суму 57377,28 грн. (без ПДВ).

05.09.2008 р. позивачем було виписано на ім'я  відповідача рахунок № 800080 (а.с. 9) за плитку для підлоги розміром 300х300 в кількості 207,09 кв.м (вартість 1 кв.м –55 грн.) на загальну суму 11389,95 грн. (без ПДВ) та на плитку для підлоги розміром 400х400 в кількості 502,56 кв.м (вартість 1 кв.м –114,17 грн.) на загальну суму 57377,28 грн. (без ПДВ).

Як вбачається з рахунку № 800080 від 05.09.2008 р. загальна сума товару склала 82520,67 грн. (в т.ч. ПДВ –13753,45 грн.).

Згідно накладної № 39 від 10 вересня 2008 р. (а.с. 11) позивачем було поставлено відповідачу плитку на загальну суму 41263,31 грн. (в т.ч. ПДВ –6877,22 грн.)

10.09.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім „Будматеріали” було перераховано на рахунок позивача оплату за плитку в розмірі 41260,35 грн. згідно рахунку № 800080 від 05.09.2008 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням  № 991450 від 10.09.2008 р. (а.с. 10).

Також 10.09.2008 р. позивач та відповідач дійшли усної домовленості щодо поставлення товару у кількості 400 кв.м (вартість 1 кв.м - 32,33 грн.) на загальну суму 15518,40 грн. (в т.ч. ПДВ –2586,40 грн.), про що позивачем було виписано рахунок  № 800081 від 10.09.2008 р. (а.с. 14).

          03 жовтня 2008 р. позивачем була поставлена відповідачу плитка  на загальну суму  41257,36 грн. (в т.ч. ПДВ –6876,23 грн.), що вбачається з накладної № 46 від 03.10.2008 р. (а.с. 12).

Крім того, згідно накладної № 58 від 05.11.2008 р. (а.с. 58) Приватним підприємством „Техно-Керама” було поставлено відповідачу на підставі рахунку № 800081 плитку на суму 15518,40 грн. (в т.ч. ПДВ –2586,40 грн.).

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що  Приватним підприємством „Техно-Керама” було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю Торговому дому „Будматеріали” товар –плитку на загальну суму 98039,07 грн.

Проте, відповідачем лише частково було оплачено поставлений Приватним підприємством „Техно-Керама” товар, а саме: на суму  41260,35 грн.

Таким чином, у зв'язку з вищенаведеним, заборгованість відповідача по оплаті поставленої Приватним підприємством „Техно-Керама” плитки складає 56778,72 грн.

Крім того, як з'ясовано судом, представник відповідача не заперечує факт поставки вище переліченого товару.

Так, згідно п. 1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до положень ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведене, та наявні в матеріалах справи документи: накладні, довіреність, платіжне доручення, які підписані сторонами, суд дійшов висновку про те, що укладена між сторонами угода є по своїй суті договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або акту цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2008 р. директор ПП „Техно-Керама” звертався до відповідача з листом (а.с. 16), згідно якого просив відповідача перерахувати заборгованість за керамічну плитку в сумі 56778,52 грн. в строк до 03.12.2008 р.

Крім того, 12.12.2008 р. та 02.02.2009 р. позивач повторно звертався до відповідача з листами, згідно яких просив відповідача сплатити заборгованість у сумі 56778,52 грн.

Проте, як встановлено в ході розгляду справи, Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім „Будматеріали”  заборгованість за керамічну плитку в сумі 56778,52 грн. так і не було сплачено, у зв'язку з чим, на думку суду вимоги ПП „Техно-Керама” про стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості є цілком обґрунтованими та правомірними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами  захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства „Техно-Керама” цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.    

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Приватного підприємства „Техно-Керама” до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгового дому „Будматеріали” про стягнення заборгованості в сумі 56778,72 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім „Будматеріали”  (65026, м. Одеса, вул. Приморська. 49; код ЄДРПОУ 32288624; п/р 26008038472300 в АКБ „Укрсіббанк” в м. Харкові, МФО 351005) на користь Приватного підприємства „Техно-Керама” (67400, Одеська область, Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. К.Лібкнехта, буд.1, к.29; код ЄДРПОУ 34594064; п/р 26005054400972 в Філіі Южного ГРУ КБ „ПриватБанк” в м. Одесі, МФО 328704) 56778/п'ятдесят шість тисяч сімсот сімдесят вісім гривень/грн. 72 коп. основного боргу, витрати по держмиту в сумі 567/п'ятсот шістдесят сім/грн. 78 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в  сумі 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

         Рішення підписано 02.03.2009 р.

                                  Суддя                                                                                       Петров В.С.