Рішення

від 23.02.2009 по справі 17/171-08-5583

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/171-08-5583

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" лютого 2009 р.Справа  № 17/171-08-5583

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпрес”;

до  відповідача: Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Віконт”;

про стягнення 2 802 грн.

                                     Суддя           Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача: Івашкова Н.Є. –на підставі довіреності №179 від 20.02.2009р.;

від відповідачів: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:  ТОВ „Імпрес” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ПП „ВКФ „Віконт” – 2 682 грн. –основного боргу, 40 грн.–3% річних; 80 грн. –інфляційні витрати.

Відповідач, в засідання суду не з'явився, хоча про час та місце проведення судових засідань по справі був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. яке наявне в матеріалах справи, письмовий відзив на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку ст.75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

ТОВ „Імпрес” згідно видаткової накладної №750 від 23.04.2008р., на адресу ПП „ВКФ „Віконт” поставлено партію етикеток на загальну суму 2700 грн.

Між позивачем та відповідачем вже існували цивільні правовідносини по попередні аналогічним поставкам, переплата по яким становила 18 грн.

Згідно накладної №750 від 23.04.2008р., зазначена продукція була поставлена на умовах товарного кредиту, відповідно до яких відповідач зобов'язався провести повну оплату на протязі 30 днів.

Відповідач вказану у накладній поліграфічну продукцію отримав, що підтверджується підписом та відповідною печаткою підприємства.

05.06.2008р. між позивачем та відповідачем складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивач з урахуванням переплати за попередні поставки, становить 2682 грн.

23.06.2008р. позивачем на адресу відповідача направлено листа вих.№713, в якому позивач вимагав оплатити отриману відповідачем поліграфічну продукцію на загальну суму 2700грн. на протязі 5-ти банківських днів.

04.07.2008р. відповідачем на адресу позивача направлено листа в якому ним було повідомлено позивача, що прийнята ним поліграфічна продукція буде оплачена не пізніше 25.07.2008р.

Згодом позивачем 17.09.2008р. на адресу відповідача направлено лист вих.№1018, в якому просив відповідача негайно оплатити вартість прийнятої продукції у загальній сумі 2682 грн.

Однак, відповідач вимоги викладені у наплавлених йому листах не виконав, відповіді позивачу не направив.

Зазначені обставини спонукали ТОВ „Імпрес” звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№7735 від 25.12.2008р.) про стягнення з ПП „Виробничо-комерційної фірми „Віконт” 2682 грн. – основного боргу, 80 грн. –збитків від інфляції; 40 грн. –3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.12.2008р. порушено провадження у справі №17/171-08-5583 за позовом ТОВ „Імпрес” до ПП „ВКФ „Віконт” про стягнення 2802грн.

02.02.2009р. до господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог вхід.№2519, звернулося ТОВ „Імпрес”, в якій просить суд стягнути з відповідача по справі 1047 грн. –загального боргу, у зв'язку з тим, що відповідачем під час розгляду справи було частково погашена заборгованість, остаточні ж позовні вимоги позивачем не змінювалися.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі, з урахуванням наданих уточнень, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.  

У відповідності зі ст.204 ЦК України  договори укладені між сторонами по справі, як  цивільно-правові  правочини є правомірними  на час розгляду справи, оскільки  їх  недійсність прямо не встановлено законом, та  вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами  мають  виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовЧязання не допускається.

При цьому відповідно до вимог ст. 173 ГК України,  господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію   господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Розглядом матеріалів справи встановлено та підтверджено відповідними доказами, що між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання по видатковій накладній №750 від 23.04.2008р., на підставі якої у відповідача виникли зобов'язання у тридцяти денний строк здійснити повну оплату вартості прийнятої поліграфічної продукції на загальну суму 2700 грн. Однак, враховуючи переплату відповідачем попередньої поставки на сумму 18 грн., відповідач зобов'язався сплатити позивачу 2682 грн.

Відповідач свого зобов'язання щодо вчасної та повної оплати вартості продукції не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 2682 грн.

Під час розгляду справи у суді відповідачем частково була погашена заборгованість по основному боргу в сумі 1665 грн., у зв'язку з чим загальна сума заборгованості відповідача по видатковій накладній №750 від 23.04.2008р., станом на час розгляду справи у суді складає 1047грн.  

Позивачем неодноразово на адресу відповідача направлялися письмові вимоги про необхідність погашення заборгованості, які відповідачем залишені поза увагою.

Згідно вимог ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або не визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогами п. 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

При цьому на думку суду позовні вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми та інфляційних витрат згідно з ст. 625 ЦК України, також підлягають задоволенню, оскільки ґрунтуються на вимогах діючого законодавства,  розрахунок позовних вимог в цій частині розрахований вірно, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути 3% річних від простроченої суми у розмірі 40 грн. та 80 грн. –інфляційних витрат.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, згідно до ст. 43 ГПК України.

З огляду на викладе, приймаючи до уваги ті обставини, що станом на час розгляду справи у суді заборгованість за отриманий товар по наданим за укладеним Договором та нарахованим штрафним санкціям відповідачем не сплачено, будь-яких обґрунтувань своїх заперечень відповідачем також не надано, суд дійшов  до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Імпрес”, з урахуванням наданих уточнень та стягнення з відповідача 1167 грн.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.11, 204, 525, 526, 530, 599, 629, 625, ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ „Імпрес” підлягають задоволенню, з урахуванням наданих позивачем уточнень, з ПП „ВКФ „Віконт” слід стягнути на користь позивача 1 167 грн.

При цьому, позовні вимоги ТОВ „Імпрес” щодо стягнення з відповідача 57 грн. 80 коп. витрат понесених внаслідок отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про ПП „ВКФ „Віконт”, судом вважаються обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Віконт” /65082, м.Одеса, пров. Ляпунова, 5, код ЄДРПОУ 32833859, р/р2600605440733 у філії „Южного головного регіонального управління ЗАТ КБ „Приватбанк”, МФО 328704/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Імпрес” /Черкаська область 18000 мсп, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Жовтнева, 5А, р/р260063063 в Черкаській обласній дирекції „Райфайзен банк Аваль”, МФО 354411, КОД ЄДРПОУ 22800770/ 1047 грн. 00 коп. /одна тисяча сорок сім грн. 00 коп./ - основного боргу; 40 грн. 00 коп. /сорок грн. 00 коп./ - 3% річних; 80 грн. 00 коп. /вісімдесят грн. 00 коп./ - інфляційних витрат; 102 грн. 00 коп. /сто дві грн. 00 коп./ - держмита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ - послуги ІТЗ судового процесу; 57 грн. 80 коп. /п'ятдесят сім грн. 80 коп./ - витрат на отримання витягу з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

     Наказ видати.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя                                                                                       Зуєва Л.Є.