Рішення

від 12.02.2009 по справі 26/163-08-5531

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/163-08-5531

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа  

Господарський суд Одеської області у складі :

судді                                         Никифорчука М.І.

при секретареві                     Войтенко С.М.

за  участю  представників  сторін :

від  позивача  : не з'явився;

від  відповідача  : не з'явився,

( представники сторін повідомлялись належним чином про час та місце розгляду

справи, поштові повідомлення у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :   Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпрес”

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний  дім „Вуітонторгсервіс”

про стягнення 49 415,06 грн., -

в с т а н о в и в  :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Імпрес” ( далі –позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю  ”Вуітонторгсервіс” ( далі -  відповідач ) про стягнення сум основного боргу в розмірі  34 229,06 грн., пені в розмірі 2700 грн., 3% річних  в розмірі 1449 грн., індексу інфляції  в сумі 11037 грн., всього в сумі 49 415,06 грн. посилаючись на наступне.

05.01.2005 р.  між  сторонами у справі укладений договір поставки № 30, ( далі –Договір) відповідно до якого Постачальник ( позивач у справі)  зобов'язався  виготовити та поставити,  а Покупець ( відповідач у справі)  прийняти  та оплатити етикетку самоклеючу                     ( далі - продукція). ( п.1.1 договору)

Протягом 2005-2007 р.р друкарня позивача регулярно виконувала замовлення відповідача на поставку продукції з торговою маркою „Мягков”.

29.11.2005 р.,  10.04.2006 р.,  07.12.2006 р.  і  23.03.2007 р. сторонами у  справі  складені та підписані без зауважень додаткові угоди до вказаного договору.

Номенклатура продукції, технічні умови, кількість та ціна на продукцію погоджено сторонами у специфікаціях №1-11 до Договору, які  складені та підписані сторонами без зауважень.

По накладній № 811 від 10.05.2007 р. відповідачу було поставлено 247 600 етикеток „Горілка „Мягков” срібна, 0,5 л., рос.” І така ж  кількість контр етикеток (етикетка на зворотній стороні пляшки) на загальну суму 95 345,81 грн.

Відповідач оплатив продукцію частково в сумі 90 747,59 грн.  По накладній № 5 від 06.06.2007 р. відповідач повернув  продукції на суму 1175,56 грн. Таким чином, залишок боргу відповідача складає 3422,66 грн.

По накладній № 811/1 від 15 травня 2007 р.  відповідачем отримана продукція на суму 30806,40 грн.,. але  ним не сплачена. Таким чином, загальний борг відповідача складає 34 229,06 грн. ( 3422,66 грн. + 30806,40 грн.)

Додатковою угодою від 23 березня  2007 р. ( п.1 угоди)  до Договору   сторони  внесли зміни до п.7.1 договору та домовились, що оплата покупця за отриману продукцію здійснюється протягом 60 ( шестидесяти) календарних днів з моменту поставки продукції на склад. Таким чином, відповідач  був зобов'язаний повністю оплатити поставки етикеток  до 15 липня 2007 року.

02 грудня 2008 р. сторони у справі склали та підписали без зауважень акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого борг відповідача на користь позивача складає 34229,05 грн.

Свої вимоги позивач ґрунтує вимогами ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України.

Відповідач в судові засідання двічі не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення ( у справі), причини неявки суду не повідомив, тому господарський суд розглядає справу згідно правил                                         ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, вищеприведені позивачем обставини повністю підтверджуються наявними у справі вищевказаними доказами –укладеним між сторонами у справі Договором поставки,  додатковими угодами до Договору поставки, специфікаціями, видатковими накладними, виписками з особового рахунку позивача, накладною                                  ( повернення).

Із вказаних  видаткових накладних  № 811 від 10 травня 2007 р.  на суму 95 345,81 грн. з ПДВ та № 811/1 від 15 травня 2007 р. на суму 30 806,40 грн. з ПДВ убачається факт отримання відповідачем поставленої йому продукції від позивача на зазначену у накладних суми. Про це свідчить мокра печатка відповідача у графі «отримав».

З накладної ( повернення ) № 5 від 6 червня 2007 р. убачається, що продукція на суму 1175,56 грн. з ПДВ було повернуто відповідачем позивачеві та останнім отримано, про що також  свідчить мокра печатка позивача у графі «отримав».

До теперішнього часу відповідачем не сплачені вищевказані суми, що свідчить про порушення з боку відповідача вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, згідно з якою одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, та вимог ст. 526 Цивільного кодексу України,  згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до цих вимог позивачем наданий розрахунком сум стягнення : пені в розмірі 2700 грн., 3% річних  в розмірі 1449 грн., індексу інфляції  в сумі 11037 грн.

Перевіривши  наданий позивачем розрахунок стягнення  сум  пені, 3% річних  та індексу інфляції господарський суд приймає його  до уваги та вважає правильним.

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачеві вказані суми.

Оцінюючи вищеприведене суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними  тому позов підлягає задоволенню.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати.

Керуючись   ст. 525,526  Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов –задовольнити.

Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Віутонторгсервіс»( 65007, м. Одеса, Старосінна площа, 1; код ЄДРПОУ 33216079,                     р/р 260043016920 в АКБ «Фінбанк»м. Одеса. МФО 328685) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Імпрес» ( 18000-МСП, Черкаська область,  Черкаський район,  село Червона Слобода, вул. Жовтнева, 5А;  код 22800770, р/р 260063063 в Черкаській обласній дирекції «Райффайзен банк АВАЛЬ», МФО 354411 ) :  суму основного боргу в розмірі  34 229 ( тридцять чотири  тисячі двісті двадцять  дев'ять) грн. 06 коп.,  пені в розмірі 2700  ( дві тисячі сімсот) грн., 3% річних  в розмірі 1449 (одна тисяча чотириста сорок дев'ять ) грн., індекс інфляції  в сумі 11037 (одинадцять тисяч тридцять сім ) грн., державного мита в сумі  494 (чотириста дев'яносто чотири ) грн. 15 коп. та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118  ( сто вісімнадцять ) грн.

Рішення господарського суду набирає законної  сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя