Постанова
від 27.08.2013 по справі 804/10145/13-а
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 р. Справа № 804/10145/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судових засідань - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача - Шмельової І.К.,

представника відповідача - Семєйко Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Свєс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.13 №0000102207 та №0000112207, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Свєс», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.13 №0000102207, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18 785,83 грн., та №0000112207, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 19 125,11 грн. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом на підставі Акту перевірки, висновки якого є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам та чинному законодавству України, адже необхідні первинні документи, на підставі яких сформовані спірні суми податкового кредиту та витрат наявні у позивача та були надані в ході перевірки відповідачу. Також позивачем зазначено, що Акт № 7250/224/34656476 від 28.12.2012 р. щодо результатів позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лігран» та Акт № 7206/224/33421689 від 21.12.2012 р. щодо результатів позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Шоковіта», складені ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, на підставі яких податковий орган дійшов висновку щодо нікчемності правочинів позивача з означеними суб'єктами господарювання, були оскаржені в судовому порядку. Рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду (Постанова від 30.04.2013 р. по справі № 804/1724/13-а, Постанова від 13.02.2013 р. по справі № 804/1271/13-а) позовні вимоги позивачів були задоволені, судом апеляційної інстанції залишені без змін. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що податковою перевіркою контрагентів позивача - ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шовковіта» встановлена відсутність документів, які б підтверджували факт прийому /передачі товарів. Також відповідачем зазначено, що позивачем не надані до перевірки договори від 24.07.12, від 02.07.12, від 07.12.12, документи, які б підтверджували фактичне транспортування товару, а саме подорожні листи. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову з підстав, зазначених в запереченнях.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідачем на підставі службової довідки № 5149/8/040-033 від 08.05.12 та згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України в період з 18.06.13 п 20.06.13 проведена невиїзна документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лігран» за період з 01.04.12 по 30.08.12 та з 01.12.12 по 31.12.12 та з ТОВ «Шоковіта» за період щ 01.09.12 по 30.09.12 та щ 01.12.12 по 31.12.12. Копія відповідного наказу та повідомлення органом ДПІ вручені позивачу 17.06.13, що вбачається зі змісту акту перевірки та визнається сторонами. Результати перевірки оформлені Актом від 20.06.13 №2078/227/21877530 (далі - Акт, а.с.11-24). За висновками вказаного Акту перевіркою встановлено порушення позивачем: - п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 ПКУ за перевірений період, у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, грудень 2012 р. у сумі - 15 028,67 грн., - пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ за перевірений період, у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у сумі - 15 780,10 грн.

Наведені висновки зроблені відповідачем на підставі Акту № 7250/224/34656476 від 28.12.12 щодо результатів позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лігран» та Акту № 7206/224/33421689 від 21.12.12 щодо результатів позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Шоковіта», складені ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, за якими податковий орган дійшов висновку, з посиланням на ст. 215 ЦКУ, щодо порушення ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта» ст.185 ПКУ в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальника та контрагентами покупцями, в тому числі з позивачем.

На підставі Акту перевірки позивача податковим органом прийняті податкове повідомлення-рішення від 11.07.13 №0000102207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18 785,83 грн., в тому числі за основним платежем - 15 028,67 грн., за штрафними санкціями - 3 757,01 грн., та податкове повідомлення-рішення від 11.07.13 №0000112207, яким позивачу збільшеного суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 19 125,11 грн. в тому числі за основним платежем - 15 780,01 грн., за штрафними санкціями - 3 945,01 грн., (а.с.26-27).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як встановлено судом, визначені відповідачем як занижені: - сума податку на додану вартість в розмірі 15 028,67 грн. зазначена позивачем у складі податкового кредиту за квітень - вересень, грудень 2012р., - сума податку на прибуток в розмірі 15 780,10 грн. занижена позивачем внаслідок віднесення до витрат суми в розмірі 75 143,35 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Лігран» на суму 41 012 грн., в т.ч. ПДВ 6 835,33 грн., та ТОВ «Шоковіта» на суму 49 160 грн., в т.ч. ПДВ - 8 193,34 грн. Сторонами визнано, що податковий кредит та витрати сформовані позивачем на підставі наявних видаткових накладних, податкових накладних від 30.04.12 №1580, від 31.05.12 №1370, від 27.06.12 №1550, від 31.07.12 №1828, від 06.08.12 №281, від 02.07.12 №35 від 25.07.12 №1354, та від 28.09.12 №1802, від 07.12.12 №400, від 29.12.12 №1868, актів виконаних робіт, даних регістрів бухгалтерського обліку по рахунках, а також платіжних доручень, за яким розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. В ході перевірки відповідачем встановлено, що заборгованість по розрахунках з ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта» відсутня. На момент виписки на адресу позивача податкових накладних його постачальники були зареєстровані як платник податку на додану вартість, що підтверджується відповідними Свідоцтвами (а.с.108-109) та не заперечується відповідачем. Зауважень з приводу оформлення зазначених податкових накладних з порушеннями п.201.10 ст. 201 ПК України відповідачем не наведено. У зв'язку з відсутністю спору щодо вказаних обставин, котрі визнані сторонами в ході розгляду справи, суд не вбачає необхідності в долучені до матеріалів справи копій таких документів. Позивачем в ході розгляду справи надані Договір від 24.07.12 №27, укладений між позивачем та ТОВ «Лігрант», з посиланням на який останнім виписана податкова накладна від 25.07.12 №1354 (а.с.64), та Договір від 07.12.12 №67, укладений між позивачем та ТОВ «Шоковіта», з посиланням на який останнім виписана податкова накладна від 07.12.12 №400 (а.с.102). За викладених обставин покликання відповідача щодо відстуності у позивача таких договорів не приймаються судом до уваги.

За змістом п.185.1 ст.185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

За правилами, визначеними п 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПКУ). Положення ст.198.2 ст.198 ПКУ визначають, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Одночасно законодавцем застережено, що не можуть бути віднесені до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПКУ).

З огляду на наведені положення податкового кодексу, враховуючи наявність відповідних первинних документів, в тому числі податкових накладних, за взаємовідносинами позивача з ТОВ «Лігрант» та ТОВ «Шоковіта», порушень в оформлені яких чи невідповідності вимогами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідачем не встановлено, суд доходить до висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за вказаними операціями всього на суму 15 028,67 грн., відтак включення позивачем суми ПДВ за відповідними податковими накладеними в розмірі 15 028,67 до складу податкового кредиту за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, грудень 2012р. є правомірним.

Відповідно до пп.138.1.1. п.138.1 ст.138 ПКУ витрати операційної діяльності включають, зокрема собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПКУ). За правилами п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

На підставі наведених законодавчих положень, враховуючи факт оплати позивачем отриманих від ТОВ «Лігран» та ТОВ «Шоковіта» товарів, які в подальшому були використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи (а.с.69-106) та встановлено відповідачем в ході перевірки, суд доходить до висновків, що позивачем правомірно сформовані витрати за 2012р. за взаємовідносинами з ТОВ «Лігрант» та ТОВ «Шоковіта» в розмірі 75 143,35 грн.

Суд зазначає, що за змістом Договору від 24.07.12 №27 продавець - ТОВ «Лігрант» поставляє товар покупцю - позивачу частинами своїм транспортом. За змістом Договору від 07.12.12 №67 поставка товару здійснюється партіями на протязі строку дії договору. Отже, зміст наведених договорів не дає підстави для висновку, що в процесі поставки товару позивачу приймає участь третя особа - перевізник. Між тим, за приписами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, на які посилається відповідач в обґрунтування своєї позиції, товарно-транспорті накладні та подорожні листи є основними документами на перевезення вантажів, якщо поставка товару здійснюється силами перевізника.

Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язку платника податків підтверджувати право на формування податкового кредиту товарно-транспортними накладними або подорожніми листами, а відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та означених вище Правил перевезення обов'язок щодо наявності таких документів покладено на перевізника та його водія. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна чи подорожній лист не можу бути тими первинними документами, які підтверджують здійснення господарської операції за договорами купівлі-продажу, договорами поставки, оскільки не відображають відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображають відомості про господарську операцію з перевезення. Отже твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності подорожніх листів господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей за договорами позивача з ТОВ «Лігрант» та ТОВ «Шоковіта» не мали місце (не здійснювались), є безпідставними.

Посилання відповідача на висновки актів перевірки ДПІ у Бабушкінському районі відносно ТОВ «Лігрант» та ТОВ «Шоковіта» щодо безтоварності операцій по ланцюгу постачання товару, відсутності виробничого обладнання, складських приміщень та торгівельний приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, а також на БД «автоматизоване співставлення ПЗ та ПК у розрізі контрагентів», за якою встановлено відхилення сум ПДВ: сума ПДВ, визначена ТОВ «Лігрант» та ТОВ «Шоковіта» дорівнює 0, суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Також суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Зазначаючи про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності з означеним контрагентам, посилаючись на ст.203, 215, 216 ЦК України, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішень суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Лігрант» недійсними ДПІ до суду не надано, в акті перевірки про наявність таких рішень не зазначено, судом на виконання вимог ст.11 КАС України існування такого рішення не встановлено.

Крім того, згідно з ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, саме законом, а не актами, в тому числі актами перевірок податкових органів, які б факти в таких актах не були відображені. Вказані в Актах перевірок щодо ТОВ «лігрант» та ТОВ «Шоковіта» висновки є суто суб'єктивною думкою посадових осіб ДПІ, що проводили перевірки. Посилання відповідача на ч.ч. 1, 5 ст.203, ч. 1,2 ст.215, ст.216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. На користь вказаного свідчать і положення ст. 20 ПК України, відповідно до яких органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

З огляду на викладене, враховуючи, що судовим розглядом справи встановлено, що позивачем протягом перевіреного періоду правомірно сформовані податковий кредит в розмірі 15 028,67 грн. та витрати в розмірі 75 143,35 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Лігрант» та ТОВ «Шоковіта», відповідні товари/послуги отримані від останніх, оплачені та використані у власній господарській діяльності позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Відповідач правомірність своїх висновків та винесених на їх підставі податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами, носять характер суб'єктивних припущень та ґрунтуються на висновках матеріалів перевірок контрагентів позивача.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ТОВ «СВЄС» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.07.13 №0000102207 та №0000112207.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Свєс» (код ЄДРПОУ 21877530) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 385 грн. (триста вісімдесят п'ять гривень) 12 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 02.09.13.

Суддя А.О. Коренев

СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення27.08.2013
Оприлюднено05.09.2013
Номер документу33298534
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —804/10145/13-а

Ухвала від 11.07.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Усенко Є.А.

Постанова від 27.08.2013

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Коренев Андрій Олексійович

Ухвала від 29.07.2013

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Коренев Андрій Олексійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні