Рішення

від 27.02.2009 по справі 26/3-09-8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/3-09-8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2009 р.Справа  № 26/3-09-8

Господарський суд Одеської області у складі :

судді                                         Никифорчука М.І.

при секретареві                     Войтенко С.М.

за  участю  представників  сторін :

від  позивача  : директор -  Мацюк В.Г., Думма Т.І. за довіреністю  від 21.01.2009 р.

від  відповідача  : не з'явився,

( представник відповідача повідомлявся належним чином про час та місце розгляду

справи, поштові повідомлення у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :   Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІГРИМА”

до відповідача : Дочірнього підприємства „КРАЩИЙ БЕТОН-1”

про стягнення  35132,46 грн., -

в с т а н о в и в  :

Товариство з обмеженою відповідальністю „ВІГРИМА”  ( далі –позивач) звернулось із  позовом до   дочірнього підприємства „КРАЩИЙ БЕТОН -1” ( далі -  відповідач ) про стягнення сум основного боргу в розмірі 27700 грн., 3% річних  в розмірі  876,56 грн., індексу інфляції  в  розмірі  6426,40 грн. і штрафу в розмірі  138,50 грн. посилаючись на наступне.

18.10.2007 р. між  сторонами у справі укладений договір № 18/10/07 на поставку щебеню фракції 5-20 (далі –Договір).  

Згідно п.п.4.2, 4.3 Договору і рахунку  відповідача від 13.11.2007 р. № СФ-0000162, позивачем перераховано 14.11.2007 р. платіжним дорученням № 203 на р/ рахунок відповідача 2700 грн. за вказаний щебінь.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що відповідач повинен поставити щебінь протягом 7 робочих днів  від дня отримання заявки від позивача. Дотеперішнього часу відповідач щебінь не поставив, отримані гроші не повернув.

Пунктом 7.6 Договору передбачено, що при порушенні строків поставки щебеню відповідач сплачує позивачеві неустойку в розмірі 0,5% від вартості щебеню.

Згідно ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України та п.7.6 Договору відповідачеві нараховано:  3% річних  в розмірі  867,56 грн., індекс інфляції  в  розмірі  6426,40 грн. і штрафу в розмірі  138,50 грн., згідно наданого розрахунку.

Свої вимоги позивач ґрунтує вимогами ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України.

Відповідач в судові засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення ( у справі), причини неявки суду не повідомив, тому господарський суд розглядає справу згідно правил                                  ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, вищеприведені позивачем обставини повністю підтверджуються наявними у справі вищевказаними доказами –укладеним між сторонами у справі Договором, платіжним дорученням № 203.

До теперішнього часу відповідач  вказані  вище  кошти  позивачеві не повернув, щебінь не поставив,  що свідчить про порушення з боку відповідача вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, згідно з якою одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, та вимог ст. 526 Цивільного кодексу України,  згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши  наданий позивачем розрахунок стягнення  сум  штрафу, 3% річних  та індексу інфляції господарський суд приймає його  до уваги та вважає правильним.

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачеві вказані суми.  

Оцінюючи вищеприведене суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними  тому позов підлягає задоволенню.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати.

Керуючись   ст.ст. 525,526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов –задовольнити.

Стягнути з дочірнього підприємства «КРАЩИЙ БЕТОН-1»( 65003, м. Одеса,                        вул. Отамана Чепіги, 29; код 34872706, р/р 26005311336201 в АБ «Південний» в м. Одесі, МФО 328209 )  на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІГРИМА»( 54015, м.Миколаїв, вул. Робоча, 2-а; код 19299349, р/р 26002301350025 в Спаській ФАКБ   «Національний кредит»в м. Миколаїві, МФО 326665 ) : основного боргу в розмірі                      27700 (двадцять сім тисяч сімсот) грн., 3% річних  в розмірі  867 (вісімсот шістдесят                    сім) грн. 56 коп., індекс інфляції  в  розмірі  6426 (шість тисяч чотириста двадцять                     шість) грн. 40 коп.,  штрафу в розмірі  138 (сто тридцять вісім) грн. 50 коп., державного мита в сумі  351 (триста п'ятдесят одна) грн. 32 коп. та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118  (сто вісімнадцять) грн.

Рішення господарського суду набирає законної  сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                       Никифорчук М.І.