Рішення

від 03.09.2013 по справі 914/2689/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2013 р. Справа № 914/2689/13

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІС», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРОМ», м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 13 510,08 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРОМ» про стягнення заборгованості в сумі 13 510,08 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.07.2013р. прийнято справу до розгляду та призначено на 29.07.2013р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 29.07.2013р. розгляд справи відкладено на 03.09.2013р.

В судове засідання 03.09.2013р. представник позивача явку повноважного представника не забезпечив, хоч належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 02.09.2013р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 11.07.2013р., а саме: розрахунок пені, акт звірки взаємних розрахунків з доказами відправлення відповідачу, довідка про відсутність підстав передбачених 2 ч.1 ст. 62 ГПК України, банківські виписки про часткову оплату відповідачем боргу, накладна про повернення № 34 від 28.12.2012р та витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо позивача та відповідача. Також, просить суд розглядати справу без участі представника позивача.

В судовому засіданні 29.07.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задоволити та стягнути з відповідача 12 397,38 грн. заборгованості за поставлений товар, 927,25 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання та 185,45 грн. 3% річних .

Згідно ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивачем не подано заяви про уточнення (збільшення, зменшення) позовних вимог. Спір розглядається в межах заявлених позовних вимогах.

В судове засідання відповідач явки повноважних представника не забезпечив, поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи повернулись з відміткою: «за закінченням терміну зберігання», вимог ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не подав, правом на судовий захист не скористався.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність(вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 69 ГПК України, суд обмежений строком розгляду справи.

У судовому засіданні 03.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні докази.

26.07.2012 року між ТзОВ «ТРЕЙДІС» (позивач у справі, постачальник за Договором) та ТзОВ «АКРОМ»(відповідач у справі, покупець за Договором) був укладений договір поставки № 378 (надалі - Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах викладених в даному договорі.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 29 225,09 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0049442 від 07.09.2012р., яка підписана сторонами та скріплена печатками без жодних застережень. Претензій по кількості та якості товару при прийманні - сдаванні не було.

Відповідно до п. 4.2. Договору Покупець оплачує поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач (покупець) здійснив лише часткову оплату за отримай товар в сумі 4 000,00 грн., що підтримується позивачем та не спростовано відповідачем.

Відповідно до п. 3.9 Договору за згодою сторін було здійснено повернення товару на загальну суму 12 827,71 грн., що підтверджується накладною про повернення постачальнику № 34 від 28.12.2012р., яка підписана сторонами та скріплена печатками без жодних застережень.

В матеріалах справи міститься акт звірки, складений 17.04.2013р., в якому вбачається що заборгованість відповідача перед позивачем становить 12 397,38 грн.(29 225,09- 4 000,00 - 12 827,71 = 12 397,38 грн.), який підписаний позивачем та надісланий відповідачу 25.07.2013р.

Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати придбаного товару за Договором не виконав.

Відповідач відповідно до п. 4.2. Договору був зобов'язаний оплати вартість придбаного товару до 08.10.2012р. (07.10.2012р. неділя), однак взяті на себе зобов'язання не виконав у зв'язку з чим позивач за прострочення виконання зобов'язання просить стягнути з відповідача пеню в сумі 927,25 грн. та 185,45 грн. -3 % річних.

Доказів повного чи часткового погашення заборгованості на момент розгляду справи сторонами суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того , що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 219 Господарського кодексу України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України,якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів здійснення відповідачем повної оплати вартості поставлений йому товару на момент розгляду спору суду не подано, а тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 12 397,38 грн. грн. основного боргу, оскільки такі обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи, підтримуються позивачем та не заперечується відповідачем.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконане.

Відповідно до п. 5.2. Договору, у разі порушення строків оплати встановлених п. 4.2. Договору покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення оплати.

Суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення пеня в сумі 927,25 грн. нарахована правомірно позивачем та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних в сумі 185,45 грн. нараховані правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 219, 265, 230, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 610, 611, 612, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 49, 69, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРОМ» (79005,Львівська область, місто Львів, Личаківський район, вулиця Романчука, будинок 9, квартира 4; ідентифікаційний код юридичної особи 38208277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІС» (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вулиця Комсомольська, будинок 44, квартира 25; ідентифікаційний код юридичної особи 33339543) 12 397, 38 грн. - основного борг, 927,25 грн. - пені, 185,45 грн. - 3% річних та 1 720,50 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.09.2013 року.

Суддя Коссак С.М.