Рішення

від 24.07.2013 по справі 914/2254/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2013 р. Справа № 914/2254/13

Позивач : Приватне підприємство "Фірма РОМ" (33000, вул. Крейдяна, 19-Б, м.Рівне; ідентифікаційний код 23306434)

Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трек" (79053, вул. В.Великого, 32/113, м. Львів; ідентифікаційний код 13840204)

Відповідач-2: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Слава" (30353, вул. К.Маркса, 64, с. Припутні, Ізяславський район, Хмельницька область; ідентифікаційний код 30626736)

про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 14641,65грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача: Буковський В.М. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача-1: не з'явився;

Відповідача-2: не з'явився

Суть спору:

Приватним підприємством "Фірма РОМ" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трек" (Відповідач-1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Слава" (Відповідач-2) з вимогою стягнення з Відповідача-1 (на підставі Договору про переведення боргу від 11.02.2013 року) боргу у сумі 11324,00грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем-2 грошових зобов'язань (з оплати за поставлений товар), передбачених умовами Договору № 640 від 01.08.2012 року. Крім цього, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача-2: 1116,61грн. пені та 2201,04грн. штрафу.

12.06.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15год. 45хв. 01.07.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі від 01.07.2013р. та 15.07.2013р.

Протягом розгляду справи представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідачів заборгованості.

Протягом розгляду справи Позивачем подано суду наступні документи: клопотання від 26.06.2013р. (вх..№24592/13) та від 01.07.2013р. (вх..№25172/13) про відкладення розгляду справи; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; супровідний лист з додатками згідно опису від 26.06.2013р. довідки про включення Сторін в ЄДРПОУ); супровідний лист з додатками згідно опису від 24.07.2013р.

Відповідачі явку особисто чи повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечили, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомили, були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судових засідань (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштових відправлень); вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконали, про причини невиконання суду не повідомили.

Згідно ч.1 ст.64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали Господарського суду Львівської області надсилались Сторонам за адресами, зазначеними у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - Позивачу та довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - Відповідачам. Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення Сторонам копій ухвал суду по даній справі про порушення провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи вручені Сторонам належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4.-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трек» (Відповідач-1): 11324,00грн. боргу.

01.08.2012р. Приватне підприємство "Фірма РОМ" (Постачальник) та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Слава" (Покупець) уклали договір поставки №640 з додатками (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого в строки, визначені Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість.

Пунктом 2 Договору визначено, що детальний перелік, кількість, одиниця виміру, термін відпуску (поставки) та базис поставки Товару зазначається в накладних і (або) Специфікації (-ях) до Договору, яка (і) являються невід'ємною його частиною.

09.08.2012 року між Сторонами було укладено (підписано) Специфікацію №1 до Договору, у якій визначено перелік Товару, його кількість, одиницю виміру, термін відпуску (поставки), ціну одиниці виміру, загальна вартість Товару (18324грн.) та строки розрахунків за Товар (17 серпня 2012р.).

Приписами п.3.1 Договору встановлено, що відпуск Товару Покупцю проводиться безпосередньо у місці його зберігання; датою отримання Товару вважається дата, що зазначена у відповідних накладних на відпуск (отримання) Товару.

Підставою для відпуску Товару є відповідна накладна та оформлена довіреність Покупця, які становлять невід'ємну частину Договору (п.3.2).

Згідно з п.п.4.1, 4.3 Договору, ціна за одиницю виміру та загальна вартість Товару, який відпускається (поставляється) по Договору вказані в накладних і (або) Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору; загальна вартість Договору складається із сум визначених у видаткових накладних за період дії чинного Договору.

Пунктом 5 Договору встановлено, що розрахунки між Сторонами здійснюється в українській національній валюті - гривнях; вид розрахунків - безготівковий; форма розрахунків - платіжним дорученням; Покупець зобов'язується проводити оплату Товару в термін, що зазначений в Специфікації (-ях) до Договору, а, при відсутності такої (-их) - на протязі одного дня з моменту відпуску (поставки) Товару (п.3.1).

У п.6.1 Договору зазначено, що право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання накладної (видаткової) уповноваженими представниками Сторін, що являється свідченням факту передачі Товару.

Пунктом 7.6 Договору передбачено, що сплата пені та штрафних санкцій не звільняє Сторін від виконання зобов'язань за Договором.

Згідно п.п.9.1, 9.2 Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє по 31.12.2012 року; якщо за 15 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін не повідомила письмово про його припинення, - Договір вважається продовженим на тих самих умовах на один рік. В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази письмового повідомлення про припинення дії Договору за 15 календарних днів до закінчення строку дії Договору, визначеному п.9.1 Договору.

Відповідно до п.10.7 Договору, всі накладні і (або) специфікації, виписані протягом терміну дії Договору (п.9.1, 9.2), відповідним чином доповнюють умови Договору.

11.02.2013 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Слава" (Первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Трек" (Новий боржник) та Приватним підприємством «Фірма РОМ» (Кредитор) укладено договір про переведення боргу (надалі - Договір про переведення боргу), відповідно до п.1 якого, в порядку та на умовах, визначених Договором про переведення боргу, Первісний боржник переводить свій борг (обов'язки) в розмірі 12324,00грн. за Договором поставки №640 від 01.08.2012р. (по тексту - Договір), укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а також зобов'язується сплатити Новому боржникові за прийняття боргу визначену цим Договором плату, а Новий боржник замінює Первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище Договору (Основний договір), і приймає на себе обов'язки Первісного боржника за Основним договором, в частині перерахування боргу в сумі 12324грн. в користь Кредитора. Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених Договором.

Пунктом 2 Договору про переведення боргу передбачено, що протягом трьох років Первісний боржник сплачує Новому боржнику плату за прийняття боргу у розмірі 12324,00грн., шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Нового боржника, з можливістю перерахування повної суми так і чистинами.

Відповідно до п.3.1 Договору про переведення боргу, Новий боржник має право висувати проти вимог Кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між Кредитором і Первісним боржником.

Приписами п.4 Договору про переведення боргу встановлено, що Новий боржник зобов'язується виконати обов'язки Первісного боржника перед Кредитором по Основному договору, шляхом перерахування суми коштів в розмірі 12324,00грн. на поточний рахунок Кредитора. Первісний боржник зобов'язується передати Новому боржнику документи (їхні засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимог Кредитора за Основним договором.

Згідно з п.5.1 Договору про переведення боргу, у випадку порушення Договору Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.

У п. 5.4 Договору про переведення боргу зазначено, що усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані з ним вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України (п.5.5).

Відповідно до п.6.1 Договору про переведення боргу, Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк Договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п.6.1 цього Договору та визначається часом достатнім для належного виконання цього Договору Сторонами (п.6.2).

09.08.2012р. на виконання умов Договору №640 від 01.08.2012р. (по тексту - Договір) згідно Специфікації (у якій зазначено назву Товару і яка є невід'ємною частиною Договору) Постачальником передано, а Замовником прийнято Товар згідно накладної №3399С від 09.08.2012р. на суму 18324,00грн . при чому у видатковій накладній вказано підставу поставки - укладений між Сторонами Договір.

При цьому підписання Замовником (Покупцем) видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Вказаний Товар було отримано СТОВ «Слава» в особі Поліщука Д.В., підтвердженням чого слугує довіреність № 83 від 09.08.2012 року.

Позивачем 30.10.2012р. (вих. №29-10/2012 від 29.10.2012р.) з метою досудового врегулювання спору ПП «Фірма РОМ» скеровано СТОВ «Слава» вимогу-претензію з вимогою оплатити поставлений Товар (підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний поштовий чек).

СТзОВ «Слава» оплатило вартість отриманого по Договору Товару частково в розмірі 6000,00грн. , в тому числі ПДВ, підтвердженням чого є виписка з особового рахунку ПП «Фірма РОМ» від 16.11.2012 року.

З врахуванням вищенаведеного борг Відповідача 2 перед Позивачем за Договором становив 12324грн . (18324-6000).

У зв'язку з тим, що 11.02.2013р. між СТОВ «Слава» (Первісний боржник), ТзОВ «Трек» (Новий боржник) та ПП «Фірма РОМ» (Кредитор) було Договір про переведення боргу, Новий боржник сплатив вартість основного боргу частково на суму 1000,00грн . в тому числі ПДВ, підтвердженням чого є виписка з особового рахунку Кредитора від 11.02.2013р.

Беручи до уваги вищенаведене, враховуючи також положення Договору про переведення боргу, станом на час подання позовної заяви та розгляду справи у відповідача 1 існував обов'язок щодо сплати Позивачу 11324грн . (12423-1000).

З метою досудового врегулювання ПП «Фірма РОМ» направив на адресу ТзОВ «Трек» вимогу-претензію №22-04/2013 від 22.04.2013 року (підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний поштовий чек), яка залишена без задоволення.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між Сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст.521 ЦК України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що Відповідачем-1 порушено зобов'язання щодо оплати за отриманий Товар згідно Договору та Договору про переведення боргу, в тому числі станом на час подання позову та порушення провадження у справі - на суму 11324,00грн.; враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази повної чи часткової сплати Відповідачем 1 Позивачу 11324грн. основного боргу; беручи до уваги положення укладених Договору та Договору про переведення боргу, суд приходить до висновку про наявність правових підстав до задоволення вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача 1 (один) 11324грн. боргу.

Щодо стягнення 2201,04грн. штрафу та 1116,61грн. пені з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Слава" (Відповідач-2) .

Позивач просить також стягнути 2201,04грн. штрафу та 1116,61грн. пені з Відповідача-2.

Пунктом 7 Договору передбачено, що за порушення умов Договору винна Сторона відшкодовує спричинені цим збитки, зокрема, витрати понесені Постачальником на закупку Товару та неотриманий прибуток в порядку, передбаченому чинним законодавством. Покупець за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов Договору несе відповідальність у вигляді пені , що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ/365 від суми заборгованості за кожен день простроченого платежу, а при простроченні проведення розрахунків більше 20 календарних днів - додатковий штраф в розмірі 12% від загальної вартості відпущеного (поставленого ) неоплаченого Товару. Крім того, Покупець за відмову від отримання Товару сплачує штраф в розмірі 10% вартості неотриманого Товару. Постачальник за прострочення поставки Товару (п.2.1) сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ/365 за кожен день прострочення від суми непоставленого Товару. Крім того, за несвоєчасне проведення розрахунків Постачальник має право стягнути завдані збитки спричинені зміною вартості Товару на момент оплати згідно п.5.2 Договору пропорційно зміні курсу долара США стосовно курсу гривні (офіційний курс НБУ) на день фактичної оплати.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність розрахунку пені та штрафу суд зазначає, що пеня Позивачем розрахована невірно, внаслідок чого занижено розмір пені, відтак, розмір пені є вищим, аніж заявлено до стягнення, проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.3 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведених розрахунків штрафу та пені, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача-2 на користь Позивача 2201,04грн. штрафу та 1116,61грн. пені.

При цьому суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 №01-06/908/2012, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності; у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

24.07.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 26.07.2013р.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покласти на Відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задоволити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трек" (79053, вул. В.Великого, 32/113, м. Львів; ідентифікаційний код 13840204) на користь Приватного підприємства "Фірма РОМ" (33000, вул. Крейдяна, 19-Б, м.Рівне; ідентифікаційний код 23306434) 11324,00грн. основного боргу та 1330,65грн. судового збору.

3 . Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Слава" (30353, вул. К.Маркса, 64, с. Припутні, Ізяславський район, Хмельницька область; ідентифікаційний код 30626736) на користь Приватного підприємства "Фірма РОМ" (33000, вул. Крейдяна, 19-Б, м.Рівне; ідентифікаційний код 23306434) 1116,61грн. пені, 2201,04грн. штрафу та 389,85грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.