Постанова

від 04.09.2013 по справі 5006/27/49б/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.09.2013 р. справа №5006/27/49б/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів Богатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В.

При секретарі: Савченко І.В. за участю представників сторін: від боржника:Ліквідатор Поліщук А.П. Шульженко Д.Ю. - довір. № 1802 від 04.09.2013р. від скаржника:Капцова Н.В. - довір. № 2892 від 04.12.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» м.Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 30.04.2013р. у справі№ 5006/27/49б/2012 (суддя Тарапата С.С.) за заявою боржникатовариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Анкор» м. Донецьк пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 30.04.2013р. у справі № 5006/27/49Б/2012 про банкрутство, якою був затверджений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано юридичну особу - банкрута, припинено провадження у справі про банкрутство, відмовлено ПАТ «Укрсоцбанк» у задоволенні клопотання про призначення експертизи та скарги на дії ліквідатора.

В апеляційній скарзі апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, а саме: визнати неналежним виконання арбітражним керуючим Поліщуком А.П. обов'язків ліквідатора у справі № 5006/27/49б/2012, усунути його від виконання обов'язків ліквідатора у справі про банкрутство та призначити нового ліквідатора, визнати недійсними проведені відкриті торги та результати відкритих торгів з продажу заставного майна товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Анкор», а саме будівлі кафе, визнати недійсним протокол відкритих торгів з продажу майна підприємства-банкрута.

В обґрунтування доводів банк посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Так, на думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно відхилив надані банком в якості доказів неповідомлення ліквідатором банку як заставного кредитора про час, місце та умови продажу заставного майна, лист ліквідатора від 29.12.2012р. з іншим змістом та поштовий конверт. Також суд без достатніх підстав не задовольнив клопотання банку про призначення судової експертизи з метою визначення дійсної ринкової вартості заставного майна; не відклав розгляд звіту ліквідатора до розгляду касаційних скарг банку, пов'язаних з витратами ліквідатора, які оспорюються банком. Крім того, суд не прийняв до уваги відповідні положення Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»; не надав правильної правової оцінки обставинам безкоштовного отримання ліквідатором послуг з оцінки майна банкрута, що може містити ознаки корупційних дій з боку ліквідатора; затвердив звіт та ліквідаційний баланс за наявності нереалізованого майна у банкрута (18 одиниць найменувань будівельних матеріалів та металоконструкцій); не вжив усіх можливих та допустимих заходів до повернення дебіторської заборгованості.

Ухвалою від 08.08.2013р. Донецький апеляційний господарський суд прийняв до апеляційного провадження апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк».

Від ліквідатора надійшов відзив на апеляційну скаргу, доповнення до відзиву, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вважає доводи скарги необґрунтованими та безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника апелянта та заперечення ліквідатора, колегія суддів встановила:

Ухвалою від 24.04.2012р. господарський суд Донецької області порушив провадження у справі про банкрутство за заявою боржника ТОВ «Група компаній «Анкор» на підставі ст.ст. 1, 7, 8, 11, 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою від 10.05.2012р. суд визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором арбітражного керуючого Поліщука А.П.

За результатами проведення ліквідаційної процедури ліквідатор надав для розгляду господарському суду Донецької області звіт ліквідатора з додатками та ліквідаційний баланс банкрута станом на 11.04.2013р. Ухвалою від 12.04.2013р. суд призначив розгляд звіту ліквідатора у судовому засіданні на 30.04.2013р.

29.04.2013р. до господарського суд від ПАТ «Укрсоцбанк» надійшло клопотання про призначення судової експертизи, а 30.04.2013р. - скарга на дії ліквідатора з тих же підстав та з тими ж вимогами, які були викладені апелянтом у даній апеляційній скарзі.

Оскаржуваною ухвалою господарський суд визнав подані банком клопотання та скаргу безпідставними, а доводи ліквідатора, що викладені в запереченнях, обґрунтованими і доведеними, тому відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи та скарги на дії ліквідатора в повному обсязі. Також суд встановив, що на виконання вимог ст. 25 Закону в редакції від 30.06.1999р. в ході ліквідаційної процедури ліквідатором проведені заходи, направлені на виявлення майна банкрута та погашення кредиторської заборгованості.

Частково погашені вимоги кредиторів першої черги та витрати ліквідатора у ліквідаційній процедурі, кредиторська заборгованість в сумі 27643,116 тис.грн. залишилася непогашеною у зв'язку з недостатністю активів, що підтверджено матеріалами справи та даними ліквідаційного балансу. Відповідні документи були передані на зберігання до Архівного відділу Донецької міської ради, що підтверджено копією акту.

За таких обставин господарський суд не знайшов підстав для відкладення розгляду звіту ліквідатора та відмови у затвердженні ліквідаційного балансу, вирішив ліквідувати банкрута та припинити провадження у справі.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду, викладеними в оскаржуваній ухвалі, та вважає необґрунтованими доводи апелянта, з урахуванням наступного.

Що стосується неповідомлення ліквідатором банку як заставного кредитора про проведення аукціону, то таке твердження повністю спростовується матеріалами даної справи, де є належні докази про направлення ліквідатором на адресу банку такого повідомлення. Вказані обставини вже були предметом дослідження в судах як апеляційної, так й касаційної інстанції, де їм надавалася відповідна правова оцінка (постанови Донецького апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України у даній справі від 10.04.2013р. та 16.07.2013р. відповідно). Крім того, колегія суддів приймає до уваги заперечення ліквідатора у відзиві на апеляційну скаргу про те, що згідно прикінцевих положень п. 2 дія Закону від 22.09.2011р. № 3795-V1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності . Саме вказаним Законом були внесені зміни до ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», коли у ліквідатора виник обов'язок повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Але Закон від 22.09.2011р. № 3795-V1 набрав чинності в 2011 році, а кредитний договір та договір застави з банком укладалися ще в 2008 році, тобто правовідносини за цими договорами не підпадають під дію змін, внесених у ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Законом № 3795-V1.

З приводу відхилення судом клопотання банку про призначення судової експертизи у справі про банкрутство з метою визначення дійсної ринкової вартості предмету застави, колегія суддів зауважує на тому, що спеціальні норми Закону про банкрутство встановлюють порядок проведення оцінки майна банкрута, який був додержаний ліквідатором, оцінка була проведена незалежними професійними оцінщиками, висновки яких були використані під час проведення відкритих торгів. Будь-яких порушень з боку ліквідатора при проведенні оцінки майна судом не встановлено, тому відсутні підстави для призначення судової експертизи з вказаного питання.

Доводи апелянта про необхідність відкладення розгляду звіту ліквідатора у зв'язку із розглядом касаційних скарг банку, пов'язаних з витратами ліквідатора, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно норм ГПК України касаційні скарги подаються виключно після перегляду справи в апеляційному порядку, та саме з моменту винесення постанови апеляційною інстанцією судове рішення набирає законної сили. Тому перебування касаційної скарги на розгляді у Вищому господарському суді не може перешкоджати розгляду справи про банкрутство, а відповідне рішення касаційного суду може бути підставою для перегляду ухвали (постанови) суду першої або апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами. Постановою від 16.07.2013р. Вищий господарський суд України відхилив касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» на ухвалу суду від 19.03.2013р. та постанову апеляційного суду від 10.04.2013р., що пов'язано з розглядом скарги банку на дії ліквідатора, в тому числі з питань відшкодування витрат ліквідатора у справі про банкрутство.

Що стосується доводів апелянта про порушення ліквідатором вимог Закону про малу приватизацію в частині оголошення про майбутні торги, то вказані доводи колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки під час проведення процедури продажу майна боржника у справі про банкрутство згідно ст. 30 ч. 3 Закону про банкрутство в редакції 1999р. у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Тобто, законодавець чітко вказує про застосування норм Закону про малу приватизацію в частині порядку проведення конкурсу (аукціону) . Оголошення у засобах масової інформації про майбутній продаж майна передуває проведенню аукціона, оскільки саме на підставі такого оголошення потенційні покупці дізнаються про намір продавця продати майно та мають можливість внести свої пропозиції щодо придбання майна на конкурсі (аукціоні). А що стосується саме такої публікації, то ст. 30 ч. 2 Закону про банкрутство зобов'язує ліквідатора забезпечувати через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна . Будь-яких посилань в цій частині на норми Закону про малу приватизацію ст. 30 ч. 2 як спеціальна норма Закону про банкрутство, не містить.

Доводи апелянта про наявність в діях ліквідатора корупційних дій не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки факт наявності таких дій повинен перевірятися компетентними органами в спеціальному порядку із винесенням правового рішення. Доказів звернення до правоохоронних органів та прийняття відповідного рішення з приводу корупційних дій ліквідатора апелянт до суду ані першої, ані апеляційної інстанції не надав.

З приводу наявності нереалізованого майна у банкрута - 18 одиниць, які були зазначені ліквідатором в акті інвентаризації, то колегія суддів приймає до уваги доводи ліквідатора про те, що вказані у акті прийому передачі майна від 22.05.2012р. та акті інвентаризації від 25.05.2012р. будівельні матеріали та металоконструкції були використані боржником під час будівництва будівлі кафе ще у період до введення ліквідаційної процедури, але рахувалися на бухгалтерському обліку боржника як будматеріали у зв'язку з відсутністю акту про введення об'єкту нерухомого майна до експлуатації. Такий акт (декларація) був оформлений в установленому законом порядку вже ліквідатором у вересні 2012р. після введення по справі ліквідаційної процедури. І тільки після оформлення вказаної декларації ліквідатор вніс відповідні зміни до бухгалтерського обліку банкрута, де замість будматеріалів та незавершеного будівництва був облікований об'єкт нерухомого майна на праві власності банкрута, який в подальшому був ліквідатором реалізований з розподілом отриманих коштів згідно черговості, встановленої ст. 31 Закону. Вказані обставини ліквідатор підтвердив декларацією про готовність об'єкту до експлуатації від 14.09.2012р., фінансовим звітами банкрута (проміжними ліквідаційними балансами) станом на 01.06.2012р. та 01.10.2012р. (додатки до доповнення до відзиву, які були долучені як додаткові докази у даній справі на вимогу апеляційного суду та за клопотанням ліквідатора).

Що стосується нібито невжиття усіх можливих заходів ліквідатором до стягнення дебіторської заборгованості, то колегія суддів вважає за конкретних обставин по даній справі фактично вжиті ліквідатором заходи у вигляді претензійної роботи достатніми для прийняття рішення про списання основної частини цієї заборгованості як безнадійної (відповідні акти та накази на списання є в матеріалах даної справи). Відсутність інших майнових активів боржника окрім заставного майна унеможливлює стягнення дебіторської заборгованості з інших осіб у судовому порядку, оскільки такий порядок потребує матеріальних витрат на оплату судового збору та значний час на виконання судового рішення органами виконавчої служби.

Отже, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що в діях арбітражного керуючого Поліщука А.П. відсутні порушення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідаційна процедура та продаж майна банкрута на відкритих торгах проведені у відповідності до вимог вказаного Закону, тому господарський суд цілком обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги ПАТ «Укрсоцбанк» на дії ліквідатора.

Господарський суд Донецької області за результатами розгляду звіту ліквідатора по закінченню ліквідаційної процедури вказаний звіт та ліквідаційний баланс затвердив, ліквідував банкрута та припинив провадження у цій справі, з чим й погоджується Донецький апеляційний господарський суд.

За вказаних обставин Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що ухвала господарського суду Донецької області від 30.04.2013р. відповідає вимогам ст.43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. За таких обставин, ухвала господарського суду не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк» підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 30.04.2013р. у справі № 5006/27/49б/2012 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2013р. у справі №5006/27/49б/2012 про банкрутство залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 13 прим.

1-скаржнику

7-кредиторам

1-боржнику

1- ліквідатору

1-у справу

1-ДАГС

1-ГСДО