Постанова

від 24.03.2009 по справі 7/121-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/121-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2009                                                                                       Справа№  7/121-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лотоцької Л.О. –доповідача;   

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.,

при секретарі судового засідання Ролдугіній Н. В.

       За участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 05.03.2009 року:

від позивача:  Рудавін Д.В. представник, довіреність №89  від 15.12.08;

від відповідача:  Тесля А.М. представник, довіреність №697  від 24.11.08;

від третьої особи:  Оленченко С.В, представник, довіреність №25-08  від 21.11.08.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна”, м.Київ  на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  22.12.2008р. у справі № 7/121-08.

за позовом:   Підприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна”, м.Київ

до: Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області

третя особа:  Приватне підприємство “Автомолл”, м.Дніпропетровськ

про   визнання недійсною угоди, визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

         У листопаді 2008 року позивач звернувся в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до відповідача про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.08.2007 року, укладеної між Підприємством з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” і Ювілейною селищною радою, визнання незаконним та скасування рішення VIII сесії V скликання Ювілейної селищної ради від 02.08.2007 року, щодо вилучення в Підприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” земельної ділянки площею 0,6 га.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2008 року (суддя Коваль Л.А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

          Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 7/121-08 від 22.12.2008 року скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна”.

         Скаржник вважає, що   рішення    господарського    суду Дніпропетровської області від 22.12.2008 року у справі № 7/121-08 винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, які мають значення для справи і підлягає скасуванню.

         Скаржник зазначає, він до цього часу офіційно не отримував угоди про розірвання договору від 02.08.2007 року та продовжує сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, площею 1,000 га, що підтверджується платіжними дорученнями.

          Скаржник зазначає, що отримавши від третіх осіб копію угоди про розірвання договору від 02.08.2007 року, Підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»03.07.2008 року направило до Ювілейної селищної ради листа № 3550, щодо неправомірності укладення угоди про розірвання договору оренди, відповідь на який до цих пір не надійшла.

        Скаржник вважає, що пан Стаднік М.П. підписав лист № 30-04/35 від 23.05.2008 року про відмову від земельної ділянки площею 0,6 га та угоду про розірвання договору від 02.08.2007 року на підставі довіреності № 180 від 04.12.2006 року.

        Вказана довіреність була видана пану Стадніку М.П. першим заступником генерального директора Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»В.П.Томіним, який в той час діяв на підставі довіреності № 55 від 06.03.2006 року, виданої генеральним директором Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»Ф.А.Ісаєвим з правом передовіри.

      Довіреність на ім'я Стадніка М.П. № 180 від 04.12.2006 року не була нотаріально посвідчена, що свідчить про те, що ця довіреність була видана з порушенням вимог чинного законодавства, таким чином, пан Стаднік М.П. підписав угоду про розірвання договору від 02.08.2007 року з перевищенням своїх повноважень.

          Відповідач надав до суду копію довіреності № 21 від 01.01.2007 року, видану на ім'я пана Стадніка М.П. генеральним директором Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»Ісаєвим Ф.А. та заявив, що всі дії щодо відмови від земельної ділянки площею 0,6 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нова, 61, пан Стаднік М.П. вчиняв саме на підставі довіреності № 21 від 01.01.2007 року.

          Але із змісту довіреності № 21 від 01.01.2007 року вбачається, що ця довіреність не надавала пану Стадніку М.П. повноважень вирішувати від імені Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»питання, пов'язані з укладанням та розірванням договорів оренди земельних ділянок та відмовою від прав користування земельними ділянками або їх частинами, а саме такі права були надані пану Стадніку М.П. довіреністю № 180 від 04.12.2006 року.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  22.12.2008 року у справі № 7/121-08 залишити без змін.

Відповідач зазначає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  22.12.2008 року є законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності з нормами матеріального і процесуального права.

Відповідач вважає, що висновки позивача є безпідставними та суперечать доказам, що містяться в матеріалах справи. В листі № 30-04/35 від 23.05.2007 року та в угоді про розірвання договору оренди землі від 02.08.2007 року відсутні будь-які посилання на довіреність № 180 від 04.12.2006 року. Тобто, посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що Стадник М.П. діяв від імені позивача на підставі довіреності № 180 від 04.12.2006 року є безпідставними.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа просить, апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  22.12.2008 року у справі № 7/121-08 залишити без змін.

Третя особа вважає, що вимоги позивача є незаконним і не можуть бути задоволені, оскільки в своїй позовній заяві та апеляційній скарзі позивач посилається на те, що представник позивача Стальник М.П. підписав угоду від 02.08.2007 року  на підставі довіреності № 180 від 04.12.2006 року, яка видана з порушенням вимог чинного законодавства, тобто підписав угоду з перевищенням наданих йому службових повноважень.

Однак такі твердження є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Так угода від 02.08.2007 року про розірвання договору від 22.08.2005 року оренди земельної ділянки не містить посилань на довіреність № 180 від 04.12.2006 року. В той же час,з документів, які надані до суду, вбачається, що Стадник М.П. діяв як регіональний менеджер позивача в силу повноважень, наданих йому згідно довіреності № 21 від 01.01.2007 року.

          Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, її розгляд було призначено у судовому засіданні на 10.02.2009 року.

            Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2009 року розгляд справи відкладався до 26.02.2009 року.

           У судовому засіданні 26.02.2009 року оголошувалась перерва до 05.03.2009 року.

У судовому засіданні 05.03.2009 року оголошувалась перерва до 24.03.2009 року.

         У судовому засіданні 26.02.2009 року представником позивача було заявлене клопотання про  витребування додаткових доказів –акта прийому –передачі земельної ділянки площею 0,6 га Приватного підприємства “Автомолл” і акт  визначення меж вказаної земельної ділянки в натурі, в зв'язку з чим просив відкласти розгляд справи.

           Розглянувши клопотання позивача, колегія суддів не знаходить достатньо підстав для його задоволення з огляду на таке.

         Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

         Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

         Оскільки позивачем пред'явлені вимоги щодо визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеної між позивачем та відповідачем та визнання незаконним та скасування рішення відповідача щодо вилучення у позивача  земельної ділянки площею 0,6 га, колегія суддів  вважає, що  зазначені в клопотанні позивача докази не  мають значення для справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для їх витребування.

          Позивачем також заявлено клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку  з тим, що юрист позивача знаходиться у  відрядженні і не може надати пояснення по справі.

           Заявлене клопотання також залишено без задоволення з таких підстав:

      Згідно із ч.ч.1,3 статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

           Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

         Для участі у судовому засіданні 26.02.09р. від позивача прибув його представник Рудавін Д.В., який мав належні повноваження, підтверджені довіреністю № 89 від 15.12.2008року.

           Доводи позивача викладені  у направлених на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційної скарги та доповненні до апеляційної скарги.

           За заявою позивача розгляд справи вже відкладався.

          Окрім того в судовому засіданні 26.02.2009р., представнику було роз'яснено, що будь-які інші пояснення,  які позивач вважає необхідним подати, можуть бути  викладені позивачем письмово і подані до апеляційного господарського суду протягом часу оголошення перерви у судовому засіданні, тобто до 05.03.2009р.

         За період з 26.02.09р. по 05.03.09р., додаткових пояснень від позивача не поступало.

     Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

       22 серпня 2005 року між Ювілейною селищною радою Дніпропетровського району – орендодавець та Підприємством з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” –орендар був укладений договір № 05/1102 оренди землі, державна реєстрація якого здійснена 22.08.2005 року за № 04512001053.

         Відповідно до п.п.1,2 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,0000 га для будівництва та обслуговування автозаправочного комплексу.

         Строк дії договору встановлений у 49 років (п.8 договору).

        Договір від імені орендаря підписаний виконавчим директором  Томіним В.П., що діяв на підставі довіреності № 55 від 12.05.2005 року.

          07 грудня 2006 року перший заступник генерального  директора підприємства  Томін В.П. звернувся до регіонального менеджера підприємства Стадника В.П. з листом № 6104-в, в якому просив регіонального менеджера почати процедуру по відмові від користування частиною спірної земельної ділянки в розмірі 0,6 га в зв'язку з відсутністю необхідності в оренді земельної ділянки площею 1 га, на якій розташована АЗС –територія Ювілейної сільської ради, вул.Нова, 61.

        На виконання наданого доручення 23.05.2007 року регіональний менеджер М.П. Стаднік від імені позивача направив голові Ювілейної селищної ради листа № 30-04/35, в якому просив передати в оренду Приватному  підприємству “Автомолл” земельну  ділянку 0,6 га за рахунок  землі, яка знаходиться в оренді підприємства “ЛУКОЙЛ-Україна” згідно договору оренди від 22.08.2005 року та розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нова,61.

       02.08.2007 року VIII сесією V скликання Ювілейної селищної ради прийнято рішення "Про надання земельної ділянки в оренду", пунктом 2 якого вилучено земельну ділянку площею 0,6000 га із користування Підприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” за його згодою згідно листа від 23.05.2007 року за № 30-04/35.

       Пунктом три рішення зазначено, в зв'язку  з зменшенням площі земельної ділянки наданої в оренду підприємству з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” згідно договору оренди землі від 22.08.2005 року, зареєстрованого за № 040512001053, скасувати зазначений договір  оренди землі та надати в оренду підприємству з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” залишок земельної ділянки площею 0,4 га терміном на 49 років, з орендною платою 10% від грошової вартості земельної ділянки, виготовленої ДП "Дніпропетровський інститут землеустрою".

       Надано в оренду Приватному  підприємству “Автомолл” земельну ділянку загальною площею 0,6000 га терміном  на 49 років за рахунок земель, які  знаходились в оренді Підприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна”.

В той же день, тобто 02.08.2007 року, між Ювілейною селищною радою та Підприємством з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” в особі регіонального менеджера підприємства Стадник М.П. була укладена угода про розірвання договору оренди земельної ділянки № 040512001053 від 22.08.2005 року, яка зареєстрована Дніпропетровським відділом Дніпропетровської регіональної філії центру ДЗК 13.08.2007 року.

13.08.2007 року між Ювілейною селищною радою та Приватним підприємством “Автомолл” був укладений договір оренди землі, за яким останньому надано в оренду спірну земельну ділянку.

Посилаючись на те, що, укладаючи угоду про розірвання договору, Стаднік М.П. діяв з перевищенням своїх повноважень, та на те, що договір оренди  землі може бути розірваний лише за згодою сторін, позивач просив визнати недійсною угоду про розірвання договору, визнати незаконним та скасувати рішення VIII сесії V скликання Ювілейної селищної ради від 02.08.2007 року.

Стаття 237 Цивільного кодексу України визначає представництво як правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

           Для здійснення представництва представнику потрібні відповідні повноваження.

           В силу ст. 238 Цивільного кодексу України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

         Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.  

         Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

          Відповідно до ст.244 Цивільного кодексу України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

          Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.

     Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

         За змістом цієї норми довіреністю є письмовий документ, що підтверджує повноваження представника діяти від імені довірителя у відносинах з третіми особами.

      На час звернення з листом про ініціювання процедури відмови від частини земельної ділянки –04.12.2006 року, перший заступник  генерального директора Підприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна” Томін Володимир Петрович діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 10.03.2006 року та довіреності № 55 від 06.03.2006 року, виданих генеральним директором  позивача.

         Матеріали справи містять дві довіреності станом на 23.05.2007 року, (на час звернення регіонального менеджера Стадник М.П. з листом до Ювілейної селищної ради ) та на 02.08.2007 року, (на час укладення угоди про розірвання  договору оренди земельної ділянки), які надавали Стадніку  М.П. певні повноваження.

        Довіреність № 180 від 04.12.2006 року, видана в порядку передоручення, в порушення вимог ч.2 ст.245 Цивільного кодексу України, нотаріально не посвідчена.

         Довіреність № 21 від 01.01.2007 року, видана Стадніку М.П., відповідає за змістом та формою вимогам ст.ст. 245, 246 Цивільного кодексу України.

          Дії представником вчинені в межах строку довіреності.

З договору оренди земельної ділянки № 040512001053 від 22.08.2005р. вбачається, що вона була надана позивачу для будівництва та обслуговування автозаправочного комплексу.

Довіреністю №21 від 01.01.2007р. Станік М.П. уповноважувався вчиняти від імені ПП ІІ “Лукойл-Україна” дії, пов'язані із здійснення координації роботи і контролю за об'єктами нафтопродуктозабезпечення, в тому числі АЗС та АГЗП, для чого йому надано право представляти інтереси  підприємства в органах державної  влади та місцевого самоврядування, у відносинах з юридичними та фізичними особами з питань діяльності підприємства в регіоні без права підписання документів, пов'язаних з фінансовими зобов'язаннями підприємства; підписувати цивільно-правові угоди відносно  оформлення земельних ділянок, вартість послуг за якими не перевищує 2000грн.

Таким чином в довіреності не міститься обмежень  повноважень представника стосовно дій; повноваження щодо вчинення правочинів відносно оформлення земельних ділянок обмежені вартістю послуг,  що не перевищує 2000 грн., що дає підстави для висновку, що Станік М.П., мав право на вчинення дій, пов'язаних з відмовою від частини  наданої в оренду земельної ділянки та укладення угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки.

У відповідності із статтею 239 Цивільного  кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Стаття 141  Земельного кодексу України визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою, однією з яких є  добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Закон не  визначає порядок здійснення добровільної відмови від права користування земельною ділянкою.

Колегія суддів вважає, що відмова від права користування земельною ділянкою може бути викладена у листі (заяві), адресованому  орендодавцю земельної ділянки.

Такий лист (заява) і був  направлений Ювілейній селищній раді 3.05.2007р., від імені позивача регіональним  менеджером М.П. Стаднік, якому таке право надано довіреністю №21 від 01.01.2007р.

Згідно з частиною п'ятою статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, що  була  чинною на час прийняття Ювілейною  селищною  радою спірного рішення), надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, надання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється після вилучення цієї ділянки у попереднього користувача.

За таких обставин, з урахуванням відмови позивача від користування земельною ділянкою,  відповідач у відповідності з  наведеними вимогами  земельного законодавства прийняв рішення щодо вилучення у позивача спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч.3 ст.31 Закону України ”Про оренду землі” договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

Підтвердженням такої згоди  є угода про розірвання договору оренди земельної ділянки, вчинена від імені позивача його повноважним представником.

Пред'являючи вимоги про визнання незаконним та скасування рішення  Ювілейної селищної ради від 02.08.2007р., позивач не зазначив, яким актам законодавства суперечить правовий акт, виданий органом місцевого самоврядування.

З огляду на викладене рішення прийнято місцевим господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи, з правильним  застосуванням норм матеріального  і процесуального права, в зв'язку з чим  передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування судового рішення відсутні.

   Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -          

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу  Підприємства з іноземними інвестиціями “ЛУКОЙЛ-Україна”, м.Київ залишити без  задоволення.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2008 року у справі № 7/121-08 залишити без змін.

      Головуючий суддя                                                            Л. О. Лотоцька

      Суддя                                                                                   Р. М. Бахмат

      Суддя                                                                                   О.С.Євстигнеєв